к.е.н. Гасенко Л.В., Кузіна А.В.

Дніпродзержинський державний технічний університет, Україна

РОЛЬ І ПРОБЛЕМИ АУДИТУ В УКРАЇНІ

Розвиток ринкових відносин в Україні супроводжується зростанням суб’єктів економічних діяльності — акціонерних товариств, орендних підприємств, комерційних банків і страхових організацій, які не належать до власності держави і в ряді випадків не мають органів вищого рівня управління. Необхідність в адекватній формі контролю, яка б відповідала недержавній формі власності, покладена на незалежний аудит. Сприяння розвитку аудиторства в Україні викликане також тими змінами в господарському механізмі, які передбачають розширення самостійності підприємств, і перш за все — перехід на прямі зв’язки між партнерами. Це вимагає повної, неупередженої і прозорої інформації про фінансовий стан партнерів.

Юридично аудиторську справу в Україні внормовано у 1993 р. Законом України “Про аудиторську діяльність” [1]. З його ухвалення почався активний розвиток ринку аудиторських послуг суб’єктів підприємницької діяльності — спеціалізованих фірм та самостійних аудиторів.

Особливістю становлення аудиту як одного з видів фінансового контролю, стало те, що перехід до ринку об’єктивно сприяв демонтажу минулої системи організації обліку і контролю. Поряд із ліквідацією багатьох міністерств та відомств і зруйнуванням системи розробки галузевих методичних вказівок з ведення бухгалтерського обліку на підвідомчих підприємствах, а також системи контролю правильності його ведення, перестала існувати й система офіційних пояснень нормативних актів, зворотний зв’язок з підприємствами органів, відповідальних за розробку нормативних документів.

Створення в країні мережі аудиторських фірм має покласти початок впровадженню дійсно економічних принципів фінансового контролю, що базуються на договірних платних партнерських взаємовідносинах між аудиторами і підприємствами та організаціями, що перевіряються. В умовах конкуренції в аудиторському бізнесі економічне обґрунтування діяльності сприяє якісному проведенню перевірок. Держава одержує можливість забезпечити контроль за достовірністю фінансової звітності, і як наслідок, правильністю оподаткування.

Появі і розвитку аудиту в Україні сприяла також недосконалість структури зовнішнього фінансового контролю, яка діяла в умовах командно-адміністративної системи управління. Щорічне зростання розмірів збитків, приписок та інших зловживань, незадовільний стан обліку і внутрішнього контролю на рівні підприємств і організацій, недостатній профілактичний вплив фінансового контролю на усунення негативних явищ, незадовільна діяльність власних ревізійних комісій — все це призвело до необхідності реорганізації системи фінансового контролю в країні. Стійка тенденція до скорочення чисельності відомчих контрольно-ревізійних підрозділів наприкінці 80-х років, коли наявність спеціалістів цієї категорії в окремих підрозділах скоротилась на 25-40%, також сприяла розвитку аудиту в Україні.

Становлення системи аудиту в нашій державі на сучасному етапі полягає у розв’язанні основних проблем, від яких залежить подальший розвиток ринкових відносин.

Важливішою проблемою є недостатня кількість кваліфікованих аудиторських кадрів в Україні, що не сприяє поглибленню освоєння та подальшому розвитку ринку аудиторських послуг. Підвищення рівня кваліфікації аудиторів має вирішуватись, зокрема, шляхом систематичного удосконалення контролю при отриманні сертифікатів аудиторів та посилення державного контролю при проведенні аудиторської діяльності. Слід зазначити, що при отриманні сертифіката аудитора сплачується досить значна сума, тобто податкове навантаження збільшувати недоцільно.

Як наслідок проблеми низької кваліфікації аудиторських кадрів, якість роботи більшості українських аудиторських фірм викликає серйозну стурбованість. Це питання піднімається не лише користувачами аудиторських послуг і державними органами, але й самими аудиторами, які зацікавлені в стабільному розвитку ринку аудиторських послуг, підвищенні престижу аудиторської професії.

Для вирішення такого роду проблем аудиторські фірми намагаються враховувати рівень професійної компетентності своїх співробітників у вигляді кваліфікаційних вимог, що висуваються до посад, передбачених структурою їх управління. Тому фірми, які користуються високим попитом на ринку аудиторських послуг, вирізняються, у першу чергу, наявністю у штаті висококваліфікованих працівників та аудиторів зі значним професійним стажем.

Однією з проблем є недостатня кількість методичних розробок з аудиторського контролю, спрямованих на регулювання діяльності аудиторів України. Обмеженість застосовуваних в аудиті прийомів та методів тягне за собою неточність аудиторського висновку на міжнародному рівні [2].

Відсутність методичних рекомендацій з питань комп’ютеризації аудиту негативно впливає на швидкість роботи аудитора та на систематизацію даних про клієнтів. Розробка комп’ютерних програм щодо роботи з аудиторською документацією сприятиме зменшенню завантаженості аудитора, а також дасть змогу розробити комп’ютеризовану клієнтську базу, яка у випадку необхідності зможе видати інформацію того чи іншого клієнта.

Обов’язковими умовами якісного проведення аудиту є планування і документування цього процесу. Аудиторською палатою України затверджено вимоги обов’язковості таких елементів організації процесу аудиту, які аудиторські фірми неухильно повинні виконувати, інакше існує погроза втрати сертифіката на проведення робот.

Поряд з недоліками аудит має і свої переваги, які протягом років роботи аудиторів вдосконалюються і стають нормою для кожної аудиторської фірми та аудитора-підприємця:

- значна економія державних коштів, які витрачаються на утримання контрольно-ревізійного апарату. Оплата аудиторських послуг відбувається за рахунок клієнта і не потребує витрат з боку держави;

- надходження додаткових коштів до бюджету за рахунок сплати податків аудиторськими фірмами (аудиторами-підприємцями);

- незалежність та конкурентна боротьба — чинники, які дозволяють підвищувати професіоналізм аудиторів та сприяють підвищенню якості перевірок;

- можливість вибору аудитора замовником. Це досить позитивне явище, оскільки аудитор не нав’язується державою, а обирається самостійно, опираючись на власний досвід.

В аудиторських нормах більшості країн аудитор при складанні звітів посилається на міжнародні стандарти, оскільки при цьому зростає довіра з боку іноземних інвесторів до фінансової звітності, зменшується ризик фінансових втрат через незадовільну організацію національної системи обліку та звітності. Метою „Стратегії застосування міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні” [3] є вдосконалення системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності з урахуванням вимог міжнародних стандартів та законодавства Європейського Союзу. Перехід українських підприємств до складання такої звітності потребує від аудиторів України постійного процесу підвищення професіоналізму та обізнаності у цій сфері діяльності.

Література:

1. Закон України “Про аудиторську діяльність” №3125-ХІІ від 22.04. 1993 р. (в редакції з 07.08.2011).

2.Усач Б.Ф. Проблеми розвитку аудиту в Україні / Б. Усач. – К.: Знання-Прес., 2007.– с. 217-222.

3. Стратегія застосування міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні: розпорядження КМУ від 24.10.2007р.