Экономические науки/7.Учет и аудит

Куньовська Л.Й., науковий керівник: к.т.н. Ліщинська Л.Б.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

Невід'ємною складовою частиною фінансової діяльності держави та адміністративно-територіальних одиниць є державний фінансовий контроль. Наявність державного фінансового контролю об'єктивно зумовлено тим, що фінансам як економічній категорії, притаманні не тільки розподільча, а й контрольна функції. Тому використання державою та місцевими (адміністративно-територіальними) утвореннями для вирішення своїх завдань фінансів обов'язково передбачає здійснення системи державного  контролю за їх виконанням. Хоча окремі елементи системи контролю вже функціонують, проте вони діють розрізнено, нескоординовано, за умов недосконалої і, часом, суперечливої нормативно-правової бази, яка регламентує їх діяльність.

Актуальність даної теми зумовлена завданням  розробити та створити цілісну й ефективну систему державного фінансового контролю, поліпшити бюджетну дисципліну, зве­сти до мінімуму зловживання в бюд­жетній сфері й використанні державно­го майна, удосконалити управління державними фінансами й досягти стан­дартів демократичних країн щодо про­зорості цього процесу [1].

Дослідженню питань розвитку державного фінансового контролю та його формування як цілісної системи присвячено праці таких вітчизняних авторів, як О. Назарчук, М. Белова, Л. Дікань, В. Жукова, В. Бурцева та інші. Також зазначене питання досліджувалося у наукових статтях Г. Дмитренко, Н. Барабаш та М. Никонович.

Метою написання статті є вивчення проблемних питань щодо напрямів розвитку системи державного фінансового контролю в Україні.

Державний фінансовий контроль — це регламентована нормами права діяльність державних органів влади й управління з контролю за своєчасністю та точністю фінансового планування, обгрунтованістю та повнотою надход­ження та руху державних фінансових та матеріальних ресурсів, правильності й ефективності їх використання [2].

Формування дієвої системи державного фінансового контролю в Україні за повнотою і своєчасністю надходження, законністю та ефективність використання бюджетних ресурсів є одним із напрямів сучасної економічної політики. Тому вдосконалення системі державного фінансового контролю Україні має здійснюватись як першочерговий захід у загальній системі перебудови фінансового механізму.

Насамперед слід виділити несформованість цілісної системи державного фінансового контролю. Однією з причин несформованості цілісної системи можна виділити недосконале законодавство. Система державного фінансового контролю Ук­раїни функціонує без існування базового закону, який встановлював би основні поняття у цій сфері, чітко розподіляв би завдання, функції та повноваження між органами державної та місцевої влади, регламентував відносини між суб'єктами та об'єктами контролю, визначав відпо­відальність та незалежність відповідних уповноважених посадових осіб. Бюджет­ний кодекс України не врегульовує цих питань. Норми чинних законів та норма­тивно-правових актів у сфері державно­го фінансового контролю не завжди уз­годжуються між собою. Методичні рекомендації та інструкції охоплюють лише окремі аспекти.

Ще одна вагома проблема –  відсутність системи здійснення контролю за використанням державних коштів [3]. Порушення чинного законодавства, нецільове витрачання коштів, марнот­ратство і  навіть розкрадання стають, на жаль, нормою нашого життя.

Досить суттєвою проблемою є те, що не завжди державний фінансовий контроль застосовує належні методи (прийоми, форми) контролю. Головною метою державного фінан­сового контролю є сприяння зростанню секторів і галузей економіки завдяки відстеженню досягнення цільових оріє­нтирів і перевіркам дотримання обмежу­ючих параметрів фінансово-економічно­го розвитку національного господарства на мікро-та макроскономічному рівнях.

Досягнення цієї мети вимагає спря­мування державою контрольних дій не тільки на діяльність органів влади і не­прибуткових установ та організацій, а і на діяльність суб'єктів підприємницт­ва всіх форм власності.

Виходячи з існуючої методоло­гічної бази та враховуючи наявність в Україні бюджетного дефіциту державний фінансовий контроль має брати участь у розв'язанні таких проблем, як: виявлення суб'єктів підприєм­ництва, які несуть загрозу національній безпеці (здійснюють контрабандні опе­рації, займаються незаконною торгівлею наркотичних препаратів, зброї тощо), по­передження монополізації ринків; досто­вірна оцінка результатів діяльності при­родних монополій і регулювання в них тарифів; належне функціонування інве­стиційних, пенсійних фондів, забезпечен­ня інтересів їх вкладників.

Система державного фінансового контролю в Україні має будуватись на єдиних нормативно-правових засадах, керуватись єдиними принципами та вирішувати завдання з контролю за фор­муванням та використанням бюджетних ресурсів [1].

Різноманітність завдань, що стоять перед державним фінан­совим контролем, зумовлює чіт­кий розподіл контрольних функ­цій між інститутами фінансового контролю, кожен з яких діє у ме­жах своїх повноважень.

При цьому слід зазначити, шо основна роль організації дер­жавного фінансового контролю в ринковій економіці відводить­ся законодавчим органам влади, які здійснюють цю функцію через створення ними спеціальних органів незалежного фінансово­го контролю.  У зв'язку з недосконалістю за­конодавчої бази системи державного фінан­совою контролю можна вказа­ти на:

·   необхідність застосування за­гальноприйнятої міжнародної практики організації фінансово­го контролю, яка має бути адап­тованою до національних осо­бливостей, що дасть можливість органам державного фінансово­го контролю забезпечити кон­троль за використанням державних коштів;

·    необхідність надання систе­мою державного фінансового контролю своєчасної та досто­вірної інформації відносно того, скільки коштів та на які цілі ви­трачає держава в період вико­нання бюджету, які соціально-економічні результати та яка ефективність цих витрат;

·    важливість розвитку на но­вих принципах та із застосуван­ням нової методології обов'яз­кового внутрішнього контролю в міністерствах та відомствах, державних та муніципальних установах, організаціях та підприємствах.

         Система фінансового контро­лю також повинна: бути мобільною, тобто опера­тивно, адекватно та професійно реагувати на будь-які зміни в економіці та законодавстві; максимально повно забезпе­чувати здійснення попередньо­го, поточного та наступного контролю. Причому особливу увагу необхідно приділити саме пер­шому, оскільки попередження дозволить уникнути небажаних наслідків у майбутньому. Кожному органу системи слід визначити своє місце, що дасть реальну можливість цілеспрямо­вано впливати на фінансову по­літику держави. До того ж від­чуття відповідальності та наяв­ність достатніх повноважень зав­жди є стимулюючим фактором [3].

Отже, лише за умови,  якщо система державного фінан­сового контролю буде характеризуватися переліченими вище якостями, незалежно від її внутрішньої структури, можна вести мову про необхідність її впровадження. В іншому разі вона про­сто не потрібна.

Література:

         1. Піхоцький В.Ф Удосконалення і розвиток державного фінансового контролю та аудиту за надходженням коштів державного бюджету України та їх використанням.  / Піхоцький В.Ф // Вісник України. – 2007.- №3. – С.75-82.

         2. Дмитренко Г.В. Шляхи удосконалення публічного фінансового  контролю.     / Дмитренко Г.В. // Економіка та держава. – 2011. - №4.–  С. 91-93.

         3. Барабаш Н.С. Удосконалення системи державного фінансового контролю.         / Барабаш Н.С.  // Фінансовий контроль. – 2005. - №3 .– С.45-47.