Економічні науки/7. Облік і аудит

Ліщинська Л.Б, Коваленко В.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Організація системи внутрішнього контролю: проблеми та шляхи вирішення

В умовах ринкової економіки удосконалення системи управління підприємством передбачає організацію системи внутрішнього контролю, за допомогою якої виявляється фактичний стан підприємства, визначаються причини відхилень від норм використання матеріальних і трудових ресурсів та виявляються невикористані резерви.

Метою написання статті є дослідження основних підходів до організації системи внутрішнього контролю та розробка рекомендацій щодо організаційних та методичних аспектів такого контролю.

Дослідження проблем організації внутрішнього контролю здійснювали такі дослідники, як Ф.Ф. Бутинець, І.А. Белобжецький, Б.І. Валуєв, Л.В. Нападовська, Б.Н. Соколов, Н.Г. Виговська, З.П. Дереза, М.Д. Корінько, Є.А. Кочерін, М.В. Мельник та інші.

Основною метою внутрішнього контролю є об’єктивне вивчення фактичного стану справ у суб’єкта господарювання, виявлення та попередження тих факторів і умов, які негативно впливають на виконання прийнятих рішень і досягнення поставленої мети перед підприємством, та доведення цієї інформації до органу управління [1].

Проблема організації внутрішнього контролю полягає у відсутності комплексного характеру контрольних дій, систематичності контрольних спостережень.

Внутрішній контроль повинен носити вибірковий характер, адже недоцільно досконало перевіряти другорядні сфери діяльності підприємства, які не мають особливого відношення до предмету перевірки.

Система контролю тільки тоді буде ефективною, коли зиск контролю буде перевищувати витрати на його здійснення.

Виникають проблемні питання щодо належної координації контрольних дій, своєчасності проведення контрольних заходів, недостатнього контролю одних та надмірного контролю інших об’єктів.

Організація внутрішньогосподарського контролю на підприємстві залежатиме, насамперед, від правової форми підприємства, видів і масштабів діяльності, складності його організаційної структури, наявності достатніх фінансових ресурсів, доцільності охоплення контролем різних аспектів діяльності і відношення керівництва підприємства до контролю.

На малих підприємствах, що характеризуються незначним об’ємом бізнесу і невеликою кількістю працюючих внутрішній контроль здійснюється, в основному, у формі реалізації бухгалтерським обліком своїх контрольних функцій. Для них створення контрольних служб і проведення спеціальних контрольних процедур і заходів вимагатиме додаткових витрат. Тому внутрішній контроль актуальній у більшій мірі тільки на крупних і деяких середніх підприємствах, які володіють ускладненою структурою, здійснюють різноманітні види діяльності.

Наявність внутрішнього контролю не забезпечує його компетентності. Так, підприємства найчастіше не мають достатнього штату, матеріальних ресурсів та рівня знань управлінського персоналу для організації необхідної системи внутрішнього контролю. Великі підприємства, навіть володіючи достатньою базою, можуть бути погано керовані, і як наслідок досить великі засоби, витрачені на організацію контролю, не дадуть бажаних результатів.

З метою економії коштів вирішити експертно-аналітичні та контрольні завдання можна без організації відокремленої служби внутрішнього контролю шляхом запровадження посад експертів при дирекції або в структурі бухгалтерії, до обов’язків яких належать організація та вдосконалення системи аналізу і контролю.

Процес створення ефективної системи внутрішнього контролю можна поділити на декілька широких етапів [2].

На першому “дослідницькому” етапі на підприємстві проводяться дослідження діяльності, переглядаються всі порушення та причини їх виникнення, власник оцінює всі переваги та недоліки впровадження служби внутрішнього контролю та приймає відповідне рішення.

Прийнявши рішення про організацію внутрішнього контролю розпочинається другий “підготовчий” етап. На даному етапі власник здійснює пошук необхідного персоналу, адже висококваліфікований персонал є запорукою ефективної роботи всієї служби, також здійснюється пошук матеріального забезпечення, відповідних приміщень та інших засобів.

На “організаційному” етапі відбувається безпосередня організація роботи служби внутрішнього контролю. Власник видає Наказ на організацію служби внутрішнього контролю, розробляються Положення про службу внутрішнього контролю та Посадові інструкції внутрішніх контролерів. Після організації служби внутрішнього контролю вона розпочинає свою активну контрольну діяльність відповідно до встановлених обов’язків та планів перевірок. В результаті проведеної роботи служба внутрішнього контролю складає внутрішні звіти про проведені перевірки, виявлені порушення та пропозиції щодо удосконалення діяльності та уникнення таких порушень в майбутньому.

Таким чином, для підвищення організації ефективності контролю необхідно забезпечувати його своєчасність, повноту всіх операцій і процесів, а також розробити внутрішні стандарти контролю.

Література:

1. Бутинець Т.А. Внутрішній контроль: елементи організації системи / Т.А. Бутинець // Вісник Житомирського державного технологічного університету. – Житомир: ЖДТУ, 2008 – № 1 (43). – С. 28.

2. Бєлік В.Д. Підходи до організації системи внутрішнього контролю / В.Д. Бєлік // Міжнародний збірник наукових праць. – Вип. 3(15). – С. 25.