Закалінська К.О., Павлова А. С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

 імені Михайла Туган-Барановського

Структуризація проблем розвитку аудиторської діяльності в Україні

Проблеми розвитку аудиту є досить різні, всі вони пов’язані з розвитком аудиторської діяльності в Україні і потребують нагального вирішення.

Проблеми розвитку аудиту, як науки висвітлюють багато науковців, зокрема Ф.Ф. Бутинець, В.В. Сопко, М.В. Кужельний, Г.М. Давидов, Л. О. Сухарева, Н. І. Дорош та інші.[5] Багато з них зазначають, що аудит як наука, вже себе затвердив і за цією наукою буде майбутнє, але існує багато проблем, а особливо це підвищення рівня професійної компетентності аудиторів, організація контролю якості аудиторських робіт та послуг, розвиток правового поля аудиту в підприємництві, забезпечення реальної професійної незалежності аудитора та інше. Незважаючи на те, що для розвитку аудиту в Україні вже зроблено дуже багато, ще залишаються питання, від правильного, успішного вирішення яких залежить перспективи його подальшого розвитку. [2]

За аналізом останніх досліджень на початковому етапі розвитку вітчизняного аудиту (у 1993-1994 роках) значення такому виду діяльності ніхто з потенційних замовників не надавав. Аудит був нав’язаний державними органами під тиском Світового банку і Міжнародного валютного фонду. Такі обставини певною мірою уповільнювали розвиток вітчизняного аудиту.

У 1999-2001 роках ситуація змінилась. Складність, заплутаність обліку, особливо податкового, зміна фінансового обліку, істотна суперечливість законодавства, реальність значних фінансових санкцій змусило менеджерів, які прагнуть застрахуватись від відповідальності і можливих фінансових втрат, до рішення скористатися послугами аудиторської фірми.[6,8]

Таким чином, в суспільстві виникла об’єктивна необхідність в незалежному професійному контролі за діяльністю підприємств та її результатами.
Однак, не дивлячись на це, реальної потреби в послугах аудитора як захисника інтересів існуючого чи потенційного інвестора сьогодні, нажаль не існує. Не дивлячись на законодавчу вимогу щодо обов’язкового підтвердження незалежним аудитором показників річної фінансової звітності, інвестори та інші користувачі звітності  не відносяться з належною довірою до висновку аудитора про достовірність показників фінансової –звітності.

Таблиця 1

Структуризація проблем аудиторської діяльності згідно із еволюцією розвитку аудиту в Україні

Етап

Проблеми

До 1993р.

(до прийняття першої редакції закону про аудиторську діяльність)

Була сформована командно-адміністративна система, за цих умов контрольні функції повністю виконували контрольно-ревізійні орга­ни. Водночас з цим існував партійний контроль. Все це обмежувало можливості проведення незалежного аудиту.

 

1993-1998 (після прийняття ЗУ про аудиторську діяльність)

Не секрет, що у перші два-три роки після при­мусового запровадження аудиту в Україні це ви­кликало негативні емоції у багатьох підприємців і лише з часом ставлення до аудиторів змінилося. Окремі науковці та практики висловлювали думки, що аудит в Україні запроваджено передчасно, і він є лише способом зароб­ляння "легких" грошей певною категорією людей; що користі він нікому не приносить і потрібен лише державі.  

З 1999 р. і до сьогодні

Діяльність аудиту на новій нормативно-правовій базі (спроби з боку законодавців скасувати або значно звузити аудиторську діяльність, обов’язковість аудиту, усунути від аудиту приватних підприємців та малі приватні фірми тощо) та посилення монопольного становища представників провідних іноземних аудиторських послуг в Україні.

Протягом останніх двох років ситуація та відношення до аудиту в Україні істотно змінилися. Ці зміни мають двоякий вплив.

Переважна більшість аудиторів розцінюють ці зміни як негативні, оскільки з відміною обов’язкового аудиту для більшості суб’єктів підприємницької діяльності звузила коло потенційних клієнтів, сприяла підвищенню конкуренції між аудиторськими фірмами та призвела до зниження доходності цього виду підприємництва. [4] На нашу думку, треба прийняти до уваги і те, що вказані труднощі спонукали аудиторів до пошуку нових форм обслуговування клієнтів, підвищення якісного рівня аудиторських послуг, та сприяли очищенню аудиторського загалу від людей, які ставили прибутковість понад професійні стандарти.

Незважаючи на те, що для розвитку аудиту в Україні вже зроблено дуже багато, ще залишаються питання, від правильного, успішного вирішення яких залежить перспективи його подальшого розвитку. Отже, першочергового роз’яснення потребує удосконалення законодавчого регулювання аудиту в Україні; подальша розробка і впровадження національних нормативів аудиту; поліпшення методики та організації аудиторських перевірок, їх якості та розробка оптимальної методики визначення вартості аудиту, аудиторських послуг, питання аудиторської етики, підготовки і підвищення кваліфікації аудиторів та інші. Вирішення зазначених проблем спрямоване укріпленню позицій та авторитету аудиту, удосконалення аудиторської діяльності в Україні.[4]

Таким чином, можна зробити висновки, що вчорашній аудит – це невизначеність обов’язковості, невпевненість у майбутньому (чи існуватиме аудит взагалі), не вирішення питання про віднесення чи заборону віднесення затрат на аудит на валові витрати підприємства, практично відсутність регулярного та обов’язкового підвищення кваліфікації аудиторів, розпорошення аудиторів по різних професійних об’єднаннях. Серед здобутків – прийняття та введення в дію в 1999 році Кодексу професійної етики аудитора України, а також рішення Аудиторської палати України у квітні 2003 р. прийняти Стандарти аудиту та етики Міжнародної Федерації бухгалтерів як Національні стандарти аудиту, які діють в Україні з 2004 року. [1, 7]

Отже з прийняттям МСА розвиток аудиторської діяльності в Україні досяг неабияких успіхів, а саме:

-         підвищення рівня професійної компетентності аудиторів;

-         організація контролю за якістю надання аудиторських послуг;

-         розвиток правого поля аудиту;

-         забезпечення реальної професійної незалежності аудиторів.

Перспективи розвитку аудиторської діяльності в Україні, на наш погляд, варто також зв’язувати з переходом до системно-орієнтованого аудиту, тобто до такого підходу, коли зовнішні аудитори спираються у своїх оцінках на результати роботи системи внутрішнього аудиту підприємств - замовників. Саме поєднання взятих курсів на розвиток внутрішнього аудиту (як основи діяльності зовнішнього) і перехід до Міжнародних стандартів аудиту, вважаємо, здатне благотворно вплинути на підйом аудиту в Україні на наступну сходинку еволюційних сходів.

 

 

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р., із змінами та доповненнями // Урядовий кур’єр, 2006, №195.

2. Сухарева Л.О., Закалінська К.О., Глущенко Я.І., Борисенко М.В., Садекова А.М. Організація і методика аудиту: Навчальний посібник  [Текст] / Л.О. Сухарева. – Київ: Навчальна література, 2008. – 480 с. (з грифом МОНУ Лист 1.4/18-Г2186 від 24.10.2008)

3. Редько О. Аудиторські послуги в Україні: перші кроки до ринку. [Текст] /Редько О. // Бухгалтерський облік і аудит. - 2008. №11. С.48-55.

4. Макєєва О. Хто контролює національних аудиторів [Текст] / Макєєва О. // Бухгалтерський облік і аудит- 2008.- №8. С.48-57.

5. Редько О. Генезис аудиту в Україні - між вчора та сьогодні. [Текст] / Редько О // Бухгалтерський облік і аудит. – 2002.- №8. С.53-60.

6. Петрик М.Г., Кузьмін В.А. Аудит: законодавче регламентування,
історичні аспекти та проблеми розвитку в Україні [Текст] / Петрик М.Г., Кузьмін В.А. // Бухгалтерський  облік і аудит - №8-9 – 2006 р.

7. Рішення Аудиторської палати України від 18.04.2003 № 122 «Про порядок

застосування в Україні стандартів аудиту та етики Міжнародної організації бухгалтерів» // Сайт АПУ [Електроний ресурс]. – Режим доступу:  http://www/apu.com.ua.

8. Петрик Е. Законодательное регулирование аудиторской деятельности в Украине: реалии современности [Текст] / Е. Петрик // Бухгалтерский учет и аудит. – 2009. – № 8. – С. 71- 77.