Економічні науки/2. Облік і аудит

Присяжнюк С.В., Драчишина Ю.М.

Вінницький торговельно – економічний інститут КНТЕУ

Особливості дослідження зобов’язань підприємств у вітчизняній та міжнародній практиці

Нині Україна перебуває в процесі реформування системи бухгалтерського обліку, зумовленого зміною економічного становища у світі та інтеграцією нашої країни до європейського співтовариства. Це вимагає створення єдиних світових стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що сприятиме усуненню торгівельних бар’єрів і формуванню конкурентного ринкового середовища.

Метою статті є дослідження та порівняння особливостей ведення обліку зобов’язань в Україні та в світі, розробка рекомендацій щодо вдосконалення бухгалтерського обліку зобов’язань підприємства в Україні на основі міжнародних стандартів фінансової звітності.

Питанням гармонізації бухгалтерського обліку і звітності з міжнародними стандартами значну увагу в своїх дослідженнях приділили такі вчені - економісти, як М. Білуха, С. Голов, В. Завгородній, Є. Мних, В. Сопко, Ф. Бутинець, Н. Горицька, Д. Костюк, М. Лучко, Н. Грабова.

Основні аспекти обліку зобов’язань в Україні регулюються положеннями бухгалтерського обліку (ПБО) 11 «Зобов’язання». ПБО 11 поєднує в собі положення, викладені у , МСБО 1 "Подання фінансової звітності", МСБО 10 "Непередбачені події і події, які сталися після дати балансу", МСБО 12 «Податки на прибуток», МСБО 19 «Виплати працівникам», МСБО 20 "Облік урядових субсидій і розкриття інформації про урядову допомогу", МСБО 32 "Фінансові інструменти: розкриття і подання інформації", МСБО 37 "Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені активи".

Зобов’язання – це теперішня заборгованість підприємства, яка виникла в наслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, спричинить вибуття з підприємства ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди. Визначення поняття «зобов’язання» є ідентичним в національних та міжнародних стандартах. Однаковими є і умови визнання зобов’язань [1].

Згідно з ПБО 11 забезпечення - це зобов'язання, для яких сума або час майбутніх платежів є невизначеними. Відповідно до МСБО забезпечення також визнаються зобов’язаннями з невизначеним строком або сумою. Критерії визнання в національному обліку забезпечень майбутніх витрат і платежів дещо відрізняються від міжнародних стандартів. Відповідно до ПБО 11 забезпечення створюється: при виникненні внаслідок минулих подій зобов'язання, погашення зобов'язання призведе до зменшення ресурсів, оцінка зобов'язання може бути розрахунково визначена [2]. Відповідно до МСБО 37 забезпечення слід визнавати лише коли: підприємство має поточне юридичне або конструктивне зобов'язання як результат минулої події, для погашення зобов'язання буде необхідно здійснення платежу, сума зобов'язання може бути достовірно визначена. Порівнюючи вище зазначене, вважаємо за необхідне відмітити те, що національний стандарт не уточнює, для виконання якого (юридичного чи конструктивного) зобов'язання формується забезпечення.

Зобов’язання згідно міжнародних та національних стандартів поділяють на довгострокові, короткострокові і непередбачені. У міжнародній практиці довгострокові і короткострокові зобов’язання відносять до фактичних, а непередбачені зобов’язання - до ймовірних. У світі існує певна різниця щодо складових зобов’язань у міжнародній і вітчизняній практиці.

У країнах з розвиненою економікою серед фінансових ресурсів для підприємств найбільшу цінність мають довгострокові зобов’язання, але в Україні підприємства приділяють значну увагу також поточним зобов’язанням. Відповідно до ПБО 11 до поточних зобов’язань належать: короткострокові позики, поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, короткострокові векселі видані, розрахунки з постачальниками та підрядниками, за податками й платежами, за страхуванням, з оплати праці, з учасниками, за іншими операціями [3]. Відповідно до МСБО 1 до поточних зобов’язань належать: заборгованість за рахунками постачальників та інші нараховані зобов’язання, заборгованість за дивідендами, нараховані податки, митні платежі та зобов’язання із соціального страхування, поточна частина довгострокової заборгованості, доходи майбутніх періодів, кредити банків та інші позики, потенційні (непередбачені) зобов’язання [4].

Порівнюючи складові короткострокових зобов’язань у вітчизняних та міжнародних стандартах, очевидно, що в ПБО відсутні такі поняття, як непередбачені зобов’язання та доходи майбутніх періодів, які виділяються в окремі групи.

Узагальнюючи вище зазначене, слід зазначити, що для удосконалення ПБО 11 «Зобов’язання» та зближення його з перерахованими МСБО необхідно внести відповідні корективи стосовно формулювань критеріїв визнання забезпечень в обліку, класифікацією зобов’язань на довгострокові та поточні.

Література:

1.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11«Зобов'язання» із змінами і доповненнями, останні з яких унесено наказом Міністерства фінансів України від 25 вересня 2009 року № 1125. http://zakon1.rada.gov.ua

2.Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 37 «Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені активи». http://zakon1.rada.gov.ua

3.Костюк Д., Скрипкіна К. Облік типових операцій (облік розрахунків): з дебіторами, з кредиторами, із засновниками, із замовниками//Податки та бухгалтерський облік. – 2007. - №96. – С. 3-4.

4.Грабова Н.Н Теорія бухгалтерського обліку/ Н.Н. Грабова.-Київ: «А.С.К.», 2008. – 422 с.

5.Голов С.Ф. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами. Практичний посібник / С.Ф. Голов, В.М. Костюченко. – Київ: Лібра, 2004. – 880 с.