Ткаченко С.А.

Миколаївський політехнічний інститут, Україна

Інструментарій обліково-економічного забезпечення

в оптимізації інноваційної стратегії підприємства

Для належного забезпечення інноваційної стратегії підприємства досить важливо чітко визначити показники та критерії, тобто ті фактори за якими можливо робити судження про ступінь та повноту встановлення цілі (цілей) інноваційного розвитку. При цьому необхідно відзначити той факт, що вибір показників і критеріїв забезпечення інноваційної стратегії підприємства – чинників, які дозволяють робити судження про ступінь і повноту встановлення цілей, - являє в цей час одну із найбільш складних та дискусійних проблем.

В свою чергу, в результаті проведеного дослідження поглядів та думок провідних вітчизняних і іноземних вчених-економістів з означеної проблематики, серед яких потрібно відзначити роботи [1-5] та інших, показує, що існуючий на цей час методологічно-інформаційний інструментарій обліково-економічного забезпечення не використовується управлінським персоналом підприємств для оптимізації інноваційної стратегії підприємства.

У зв’язку з цим метою даної публікації є розроблення та обґрунтування потреби використання методологічно-інформаційного інструментарію обліково-економічного забезпечення в оптимізації інноваційної стратегії.

Інновації займають провідну роль в процесі формування підприємствами стратегії орієнтованої на ринок. Цей факт можливо пояснити тим, що інноваційна діяльність підприємства починається задовго до того, як суб’єкт господарської діяльності починає випускати свою продукцію, і продовжується ще тривалий час після того, як ці товари-вироби були реалізовані.

Під економічним терміном «інноваційна стратегія» потрібно розуміти процес формулювання основних довгострокових цілей і задач суб’єкта господарської діяльності, узгодження послідовності дій, а також розподілення ресурсів, потрібних для досягнення цих цілей.

Для забезпечення інноваційної стратегії підприємства потрібно визначити інноваційні показники, які дозволять встановити критичні і близькі до критичних зони (ринки, товари, ціни і інше) та визначити заходи щодо покращення фінансового стану фірми і підвищення її конкурентоспроможності.

Тому, виходячи із того, що інноваційні показники щільно пов’язані з цілями інновацій (часткові цілі інноваційної діяльності (отримання максимально можливого чистого доходу від реалізації продукції , отримання мінімально можливої виробничої собівартості реалізованої продукції , отримання мінімально можливого рівня величини інноваційних витрат ), сприяють досягненню генеральної цілі , яка полягає в отриманні максимально можливого інноваційного прибутку) вважаємо, що генеральним показником забезпечення оптимальності інноваційної стратегії підприємства виступає інноваційний прибуток, а проміжними показниками, на наш погляд, є: чистий доход від реалізації продукції; виробнича собівартість реалізованої продукції та витрати на інновації.

Окрім вище наведених показників, для забезпечення оптимальності інноваційної стратегії підприємства потрібним є використання критеріїв, за величиною яких можна було б судити про переваги або недоліки того чи іншого варіанту її побудови.

Враховуючи те, що критерії оптимальності забезпечення інноваційної стратегії підприємства повинні надавати можливість робити висновок про реалізацію цілей інновацій, відзначимо, що загальним критерієм оптимальності забезпечення інноваційної стратегії підприємства виступає рентабельність продаж. Частковими ж критеріями можуть бути прийняті: відношення чистого доходу від реалізації продукції підприємства до його активів; частка виробничої собівартості реалізованої продукції підприємства в його чистому доході від реалізації продукції; частка витрат на інновації підприємства в його чистому доході від реалізації продукції.

Належне забезпечення інноваційної стратегії підприємства може бути зроблене на основі системи показників (генеральний - інноваційний прибуток, проміжні: чистий доход від реалізації продукції; виробнича собівартість реалізованої продукції; витрати на інновації) і критеріїв (загальний - рентабельність продаж, часткові: відношення чистого доходу від реалізації продукції підприємства до його активів; частка виробничої собівартості реалізованої продукції підприємства в його чистому доході від реалізації продукції; частка витрат на інновації підприємства в його чистому доході від реалізації продукції). Вони виступають конкретним виразником інноваційних процесів, які відбуваються на ринку. Без них і відповідного забезпечення інноваційної стратегії підприємства неможливе ефективне функціонування і розвиток суб’єкта господарської діяльності.

Література:

1. Аткинсон. Управленческий учёт / Аткинсон, А. Энтони, Банкер, Д. Раджив, Каплан, С. Роберт, Янг, С. Марк; [пер с англ.; 3-е издание]. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2005. – 878 с.

2. Атрилл П. Управленческий учёт для нефинансовых менеджеров / П. Атрилл, Э. МакЛейни; [пер. с англ.; под ред. С.Л. Каныгина]. – Днепропетровск: Баланс-Клуб, 2003. – 624 с.

3. Голов С.Ф. Управлінський облік. Підручник / С.Ф. Голов. – К.: Лібра, 2003. – 704 с.

4. Керимов В.Э. Управленческий учёт производственной деятельности: учебное пособие / В.Э. Керимов, А.А. Епифанов, П.В. Селиванов, М.С. Крятов; [под ред. В.Э. Керимова]. – М.: Издательство «Экзамен», 2002. – 160 с.

5. Хенсен Дон Р. Управлінський облік / Дон Р. Хенсен, Меріен М. Моувен, Небіл С. Еліас, Девід У. Сєнков; [пер. з англ. 5-го канад. вид. О. Григораша, О. Рахубовського, Н. Краснік та ін.]; наук. ред. пер. Н.П. Краснік. – К.: Міленіум, 2002. – 974 с.