Экономика/9. Экономика промышленности
викладач кафедри «Облік та
менеджмент», Дашко Ірина Миколаївна;
студентка спец. «Менеджмент організацій» Могутненко Анна
Олександрівна
Криворізький факультет Запорізького
національного університету
Легка промисловість України
Серед галузей промисловості, які забезпечують виробництво товарів народного
споживання, провідне місце займає легка промисловість, її виробничий потенціал
включає 25 підгалузей, більш як 600 підприємств та організацій.
Легка промисловість - це галузь виробничої сфери, яка виробляє товари
народного споживання і частково продукцію промислового призначення. У легкій
промисловості-практично повне переозброєння найновішим обладнанням для випуску
нових товарів народного вжитку, які були б конкурентоспроможними за ціною і
мали б високу якість. Традиційно в Україні до легкої промисловості відносять
три групи підгалузей, що в тій чи іншій мірі стосуються виробництва одягу,
взуття та сировини для них.
На підприємствах галузі, розташованих в усіх регіонах України, зосереджено
близько 7% загальної чисельності промислово-виробничого потенціалу
промисловості і 2,4% виробничих фондів. У галузі легкої промисловості
функціонує понад 10 тис. підприємств, з них у текстильній промисловості-близько
2,5 тис., з виробництва готового одягу і хутра - близько 6 тис., шкіри і
шкіряного взуття - близько 1,5 тис. Практично всі підприємства легкої промисловості
приватизовані, а ті, що знаходяться у державній власності, становлять менше 1%.
За обсягами виробництва продукції легкої промисловості найбільшу питому
вагу в загальних обсягах мають підприємства Житомирської області – 10,2%,
Луганської – 7%, Чернігівської – 6,6%, Львівської – 6,1%, Рівненської – 5,5%,
Івано-Франківської – 5%, Києва – 9%.
Список лідерів внутрішнього ринку очолює багатопрофільний
торгово-виробничий концерн «Текстиль-Контакт», основний вид діяльності якого
полягає у виробництві і реалізації всіх видів тканин, штучного хутра,
трикотажних полотен, прикладних матеріалів, фурнітури (понад 20 тис.). Провідна роль у
завоюванні зовнішніх ринків збуту вже кілька років належить АТ «Україна» (м.
Житомир), що поставляє свої вироби до Німеччини, Чехії, Словенії, Хорватії,
Угорщини, Польщі; АОЗТ «Черкаський шовковий комбінат», який реалізує шовкові
тканини до США, Данії, Чехії, Угорщини; ВАТ «Рівнельон»; ЗАТ «ВОЗКО» (м.
Вознесенськ).
Якщо розглядати текстильну промисловість, то можна
сказати, що із загального числа підприємств текстильної промисловості понад 140
здійснюють зовнішньоекономічну діяльність: експортують свою продукцію до країн
Європи і СНД – в основному чоловічий та жіночий верхній одяг, костюми, блузки,
сорочки, а також одяг промислового призначення, нижню білизну, рукавиці,
рукавички. Структура експорту швейної галузі
представлена на рис.1.
Рис.1. Експорт
та імпорт швейної продукції в грошовому вираженні за 2011р.
Найбільші поставки українського текстилю здійснювалися
до Німеччини – 40%, до Франції – 9%, Польщі та Італії – по 7%, Нідерландів та
Угорщини – 5%. У 2011 р. найбільше було експортовано костюмів і
спідниць жіночих, костюмів і штанів чоловічих, пальт і курток жіночих.
Всього
за 2011 р. текстильної продукції було експортовано на суму 561,8 млн USD.
Виробництво
швейної галузі представлено різноманітним випуском продукції: різні текстильні
і шкіряні головні убори, головні убори із штучного і натурального хутра,
верхній одяг – пальта, куртки, кожушки з штучного хутра і текстилю, піджаки,
костюми, одяг для дітей, нижня білизна, рукавиці.
Більша
частина потреб українських споживачів в текстильному одязі задовольняється
завдяки імпорту. Майже половина поставок – з Китаю.
Експортно-імпортна
ситуація в трикотажній промисловості трохи відрізняється від швейної (рис. 2).
Рис. 2. Експорт
та імпорт трикотажних виробів в грошовому вираженні за 2011 р.
Найбільша кількість швейних виробів (в грошовому
вираженні) в 2011 р. поставлялася до Данії (23%), оскільки саме з цією країною
укладено найбільше договорів, що регламентують роботу за давальницькою схемою. Близько17%
виробів поставлялось до Німеччини, 13% – Литви, 12% – Угорщини, 8% – Росії, 7%
– Італії, по 6% до Польщі і Франції (діаграма 1.1).
Найбільше
було експортовано тенісок, майок та іншої натільної білизни; светрів і
пуловерів; костюмів і спідниць жіночих; сорочок і жіночих блузок.
Всього
за 2011 р. було експортовано товарів швейної промисловості на суму близько
133,3 млн USD.
Як і
текстильних виробів, на ринку представлено дуже багато імпортних трикотажних
виробів. При цьому практично половина всього імпорту швейної продукції припадає
на Китай. Найбільше було імпортовано: колготок, панчіх, шкарпеток, гольфів;
светрів і пуловерів; тенісок і майок.
Виробництво
трикотажу в Україні представлено такими видами одягу, як нижній трикотаж
(футболки, теніски, близько 24 млн шт.), верхній трикотаж (светри, кофти,
пуловери, близько 10 млн шт.). Також виробництво було направлено на випуск
панчішно-шкарпеткових виробів, спортивного одягу та одягу для дітей.
За
різними оцінками, ринок взуття в Україні становить 100-170 млн пар, його
приріст – 10-12% на рік. Тоді як в Західній Європі припадає 6-8 пар взуття на
душу населення, у нас цей показник становить всього 2,7 пари.
Експорт
взуттєвої промисловості сьогодні зумовлений в основному схемами роботи з
давальницькими матеріалами або на замовлення. Так, найбільші обсяги продукції
галузі були експортовані до Італії – близько 32%, Польщі – 20%, Росії – 16%,
Угорщини – 8%, Німеччини – 6%, Білорусі і Румунії – по 4% (рис 3).
Рис. 3 Експорт та імпорт взуттєвої промисловості в
грошовому вираженні за 2011 р.
В
2011 р. найбільше експортували частин взуття, шкіряного взуття, взуття із гуми
і пластмаси. Загальна сума експорту за 2011р. склала 143,5 млн USD.
Значну
частку на українському ринку взуття займає імпорт, який у більшості випадків
базується на поставках із Китаю, що склали в 2011 р. близько 69% загального
імпорту взуттєвої продукції.
Сьогодні
в Україні існує кілька фабрик, що працюють на давальницькій сировині. Це
підприємства в Ужгороді, Житомирі, Києві. Свою продукцію вони переважно
відправляють на експорт – до Румунії, Словаччини, Польщі. По суті, це
виробництва збірки. Інші регіони, в яких зосереджено взуттєве виробництво, –
Харків, Дніпропетровськ, Бровари. Багато більш дрібних виробництв розміщено на
територіях колишніх великих підприємств на основі оренди. За підсумками 2011 р.
найбільше було вироблено взуття з натуральної шкіри (близько 17 млн пар), із
текстильних матеріалів і штучної шкіри (понад 11 млн пар), набагато менше
взуття з гуми і полімерних матеріалів (близько 2 млн пар).
У даний час ефективність підприємств галузі досить
низька: товари, які випускають підприємства легкої промисловості України,
значно поступаються за якістю і кількістю продукції розвинених країн; порівняно
низька продуктивність праці; вищі в галузі, порівняно зі світовим рівнем,
затрати на виробництво продукції. Відсутність реальної конкуренції спричиняє
завищення цін, спонукає продавати низькоякісну продукцію. Галузь губить свої
позиції на вітчизняному ринку, що робить її реформування необхідним.
У розроблених проектах програм розвитку легкої
промисловості передбачено розширити сировинну базу та ліквідувати диспропорції
в окремих підгалузях; розвивати машинобудування для легкої промисловості.
Доцільним є відновлення посівів бавовни на півдні України; виготовлення
целюлози з біологічної маси та її переробка на штучні волокна і нитки;
розгортання виробництва дубильних речовин; організація виробництва досі
імпортованих поліуретанових композицій для взуттєвої галузі. Дуже важливими
загальними проблемами є підвищення конкурентоспроможності галузі на основі
вдосконалення виробничих відносин, впровадження сучасних технологій, підвищення
технічного рівня, продуктивності праці тощо.
Список
використаних джерел:
1. Остапчук М.В., Рибак
А.І., Система технологій (за видами
діяльності): Навчальний посібник. - К : ЦУЛ, 2007.
2. ukrexport.gov.ua