Економічні науки/ 9. Економіка промисловості

Юрченко А.А, Кобилянська О.М, Дзюбан, В.С.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

Проблеми та перспективи енергобезпеки України

Світова спільнота зустріла 2010 р. в умовах нестійкого розвитку економіки. Викликаною світовою фінансовою кризою і черговим підвищенням цін на первинні енергоносії. В тому числі на природний газ. В цих умовах особливого значення набуває підвищення видобутку цього енергоносія та його транспортування до країн споживачів. Враховуючи те, що Україна є імпортером «блакитного палива» та країною транзитером, особливого значення набуває надійність функціонування її газотранспортної системи. Стан особливих засобів цієї системи викликає занепокоєння у Європі, яка споживає газ, що транспортується через територію України. Країни ЄС розуміють необхідність реконструкції ГТС України для забезпечення своєї енергетичної безпеки. Реконструкція потребує значних коштів (близько 2,5 млрд. дол.. США), тому треті країни можуть взяти участь у цьому заході в складі газотранспортного консорціуму разом з Росією та Україною.

Проблеми розвитку світової газової промисловості та місця української ГТС в ній порушувалися в працях науковців: І.Артемчук, І.Діяк, Ю.Зануда, І.Карп, М.Ковалко, І.Чукаєва, А.Шидловський.

Метою дослідження є з’ясування місця ГТС України в контексті розвитку світової газової промисловості та аналіз стану її основних засобів.

На ринку первинних енергоносіїв в 2007-2008 рр. спостерігалася тенденція збільшення частки природного газу на світовому ринку, ріст на 0,2% становив 2726,1 млн.т в нафтовому еквіваленті у 2008 р., у країнах Євросоюзу – на 0,6% і 441,1 млн. т н.е., а у країнах колишнього СРСР ця частка зменшилася на 0,8% і становила 553,6 млн.т н.е. у 2008 р., у тому числі в Україні на 1% і 53,8млн.т н.е. В Україні спостерігається тенденція падіння споживання та питомої ваги природного газу в загальному обсязі енергоносіїв -до 40,9% у 2008 р. Це слід вважати позитивним явищем. Оскільки постановами уряду та Енергетичною стратегією України на період до 2030 р. передбачена питома вага природного газу у розмірі 40% у 2010 р., 38,2% - у 2015р., 36,9% - у 2020р., 34,8% - у 2030 р.

В Україні спостерігається зменшення наявних резервів природного газу з 0,93 трлн. куб. м на кінець 2007 р. до 0.92 трлн. куб. м на кінець 2008 р.. що становить у світовому обсязі 0,5%, тоді як показник потенційного видобутку складає 49,2 роки при сучасному обсязі видобування у 2008 р.

Одним із показників розвитку економіки країни слід вважати споживання енергоносіїв. в т.ч. природного газу. Не зважаючи на фінансову і економічну кризу та падіння темпу зростання ВВП спостерігалося зростання споживання первинних енергоносіїв та природного газу. Темпи зростання використання природного газу за 2007 -2008 рр. становили у світі 2,5% , тоді як загальне споживання енергоносіїв збільшилося тільки на 1,7%.

Внутрішня потреба окремих країн у природному газі в 2008 р. за рахунок власного виробництва була забезпечена: в Україні на 31,4%, у країнах Євросоюзу – 38,8%, ОЕСР -76,2% і колишнього СРСР – 130,2%. Для забезпечення своєї потреби у природному газі країни світу вимушені його імпортувати. Наприклад, Австрія імпортує газ із 3-х країн (Німеччина, Норвегія, РФ) , Бельгія –з 4-х (Німеччина, Нідерланди, Норвегія, Велика Британія) та ін..

Світове споживання природного газу досягло 2726,1 млн.т н.е., а його частка у балансі первинних енергоресурсів у 2008 р. становила 24,1%, тоді як у США вона становить 26,1%, Росії – 55,2%, Україні - 40,9%. Виходячи з аналізу наведених данних – робимо висновок, що цей показник формується за рахунок країн ОЕСР. Сьогодні в Україні існує змішаний механізм ціноутворення на внутрішньому ринку, де домінують методи державного регулювання і монополізм держави. Все це дає підстави стверджувати, що ринок природного газу не відповідає ринковим умовам. До важливої частини світового ПАК відносять його газотранспортну систем , яка розвивається під впливом глобалізації нафтогазового комплексу.

Сучасна ГТС України утворилася в межах єдиної системи газозабезпечення колишнього СРСР. Сьогодні вона виконує такі функції: забезпечення природним газом внутрішніх потреб споживачів в Україні; транзитне транспортування газу, видобутого в Росії та країнах середньої Азії до країн Європи. По території України проходять магістральні газопроводи великої потужності , по яких російський газ подається для потреб України та на експорт в європейські країни - Чехію, Словаччину, Австрію, Німеччину та ін. По цих газопроводах транспортується на експорт понад 100 млрд.куб.м газу / рік.

Ще одна функція ГТС – зберігання природного газу у підземних газових сховищах з метою пом’якшення сезонних коливань його споживання, на випадок проведення ремонтних робіт або аварій.

Основні засоби , що належали ГТС станом на початок 2009 р. , оцінені у 22,0 млрд. грн. Така оцінка відрізняється від ринкової через недооціненість основних засобів та класифікаційні розбіжності.

Коефіцієнт зносу основних засобів ГТС протягом останніх 6-ти років коливався у межах 46-50%, такий рівень може бути оцінений як досить прийнятий.

Старіння газотранспортної системи України викликає занепокоєння як у внутрішніх, так і європейських споживачів ,а також у Росії як постачальника «блакитного палива». Окремі труби транспортних гілок внаслідок обмеження інвестиційних ресурсів використовуються без зміни та ремонту по 20-30 років. Понад 80% газоперекачувальних агрегатів є морально і фізично застарілими, працюють із заниженим коефіцієнту корисної дії, що призводить до значної перевитрати газу (25-30%), забруднення атмосфери і зниження надійності транспортних робіт.