Гарбадин Соломія Стефанівна.

Львівська обласна клінічна лікарня

Лікар-інтерн, невропатолог

Головний біль: означення причин виникнення та специфіка діагностичних підходів.

Означення такої складної проблеми, як головний біль, необхідно розпочати із дефініції власне цього поняття та тих симптоматичних властивостей, які воно характеризує. Головний біль (іншими словами цефалгія) – поширений симптом різноманітних захворювань і патологічних станів; хворобливі відчуття, котрі виникають від рівня орбіт до шийно-потиличної ділянки. Безумовно, складно собі уятиви людину, котра хоча б раз у житті не відчула головний біль. Головний біль — одна із найбільш поширених і універсальних скарг в поліклінічній практиці терапевта та невропатолога.

Причини головного болю носять складний та різносторонній характер. Загалом слід детальніше зупинитися на розгляді наступних.

Існує велика різноманітність причин головного болю, загалом їх можна ділити на дві підгруппи: ті, що не несуть безпосередньої загрози життю і ті, що її несуть безпосередньо – головний біль за таких умов про це і сигналізує. Якщо,наприклад, головний біль супроводжується підвищенням температури і напругою м'язів шиї, або, якщо при опусканні підборіддя до грудей з'являються болі в області шиї, то це може свідчити про наявність менінгіту. Одними із найчастіших причин цефалгій є неврози, невротичні стани соматогенної природи і депресія. Невротичні головні болі часто поєднуються з болями в інших частинах тіла та різними невротичними проявами. Відмінність цефалгій при депресіях – зміна їх інтенсивності впродовж доби: болі, як правило, зменшуються в другій половині дня. Зняти головний біль невротичного походження достатньо просто, для цього необхідно лишень відпочити: подихати свіжим повітрям, заспокоїтись, поспати, впорядкувати режим праці та відпочинку. Цефалгія може виникати внаслідок носіння неправильно підібраних окулярів, що зумовлює сильну перенапругу для зору.

Також слід визначити наступні ймовірні причини головного болю: гормональні зміни, напруження шиї чи щелепи, відчай, порушення режиму харчування (іноді причиною головного болю може стати голод), травми, гострі запахи, фотофобія (яскраве світло), зміна характеру сну, або недосипання, зміна погоди, велика висота (висотна хвороба), вживання алкоголю, особливо червоного вина.

Головний біль може бути також симптоматичним свідченням розвитку багатьох хвороб. Серед них інфекційні хвороби, застуди та гострий синусит, хвороби зубів і порожнини рота, захворювання очей. Головний біль може бути симптомом анемії, порушень травлення, гіпертонічної хвороби. При підвищенні артеріального тиску біль виражається ломотою, або ж тиском в ділянці потилиці та шиї. Людину також дратують шум та світло. Може закладати вуха, знижуватись слух. Отже, відповідно до причин виникнення, цефалгії поділяють на первинні та вторинні.

Первинний головний біль характеризується наступною зумовленістю.

Причиною первинного головного болю є дисфункція або гіперактивність чутливих до болю структур головного мозку. Первинний головний біль не є симптомом основного захворювання. Роль у виникненні первинного головного болю можуть зіграти: хімічна активність головного мозку, неправильна робота нервів або кровоносних судин, розташованих поза черепом, напруження м'язів голови або шиї, або ж поєднання даних факторів. У деяких пацієнтів причиною головного болю може бути генетична схильність.

Найбільш поширеними різновидами первинного головного болю є: мігрень, головний біль напруги, головний біль кластерного типу. Інші різновиди первинного головного болю є менш поширені. Вони мають характерні ознаки, наприклад, незвичайна тривалість або біль, що асоціюється з певною діяльністю. Такі головні болі зазвичай вважаються первинними, хоча кожна з них може бути симптомом основного захворювання. До такого головного болю відносяться: хронічний щоденний біль, головний біль при кашлі, головний біль при фізичній активності.

Вторинний головний біль визначається наступним чином.

Вторинний головний біль є симптомом захворювання, яке може активувати роботу нервів, чутливих до болю. Вторинний головний біль можуть викликати численні фактори різного ступеня тяжкості.

Найбільш поширеними причинами вторинного головного болю є: пухлина головного мозку, енцефаліт, аневризма головного мозку, АВМ головного мозку (артеріовенозна мальформація), отруєння оксидом вуглецю, аномалія Арнольда - Кіарі (структурна проблема основи черепа), струс мозку, глаукома, грип, низький рівень спинномозкової рідини після спинномозкової пункції, прийом препаратів для лікування інших захворювань, менінгіт (запалення оболонок і спинномозкової рідини), запалення синуса, інсульт, невралгія трійчастого нерва.

Видами вторинного головного болю є: головний біль зовнішньої компресії (внаслідок носіння головних уборів, котрі здавлюють голову), холодова мігрень, рикошетний головний біль (викликаний зловживанням знеболюючих препаратів), синусний головний біль (викликаний запаленням і закладеністю синусових пазух), головний біль, що виникає після люмбальної пункції або епідуральної анестезії (викликаний низьким рівнем спинномозкової рідини).

Детальний аналіз симптоматичної обумовленості головного болю дає підстави зупинитися на діагностиці даного явища, вияві основних підходів до нього.

Основою діагностики цефалгій в більшості випадків вважається правильно зібраний анамнез, велике значення при цьому мають умови виникнення головних болей, провокуючі фактори, локалізація, характер, інтенсивність, частота і тривалість цефалгій, наявність супутніх симптомів (нудота, блювання, фотофобія, сльозотеча, ринорея, поведінка хворого під час приступу, ефективність прийому лікарських засобів.

Кожен випадок цефалгії, котра спостерігається тривалий період, потребує обстеження.

До методів,які можуть виявити причину цефалгії, належать:

1. КТ головного мозку – дає можливість виявити об’ємний утвір в порожнині черепа, зони порушення мозкового кровообігу (гострі та хронічні), аномалії розвитку головного мозку, травматичні пошкодження, ознаки гідроцефалії.

2. Магнітно-резонансна томографія головного мозку та хребта володіє ще більш широкими можливостями, аніж КТ. Вона дозволяє побачити структури не тільки головного, але й спинного мозку, допомагаючи при цьому у діагностиці пухлин, дрібних і великих вогнищ після інсульту, травматичних пошкоджень, синуситів, міжхребцевих гриж, та ще цілого спектру захворювань, які можуть бути причиною виникнення цефалгій.

3. Магнітно-резонансна ангіографія - нова унікальна методика, яка дозволяє без введення контрасних препаратів оцінити стан інтракраніальних (внутрішньомозкових), екстракраніальних (судин шиї) артерій та вен, виявити їх стенотичні зміни, аневризми, артеріо-венозні мальформації.

4. Моніторування артеріального тиску - метод, що дозволяє виявити приховану артеріальну гіпертонію, встановити особливості коливання артеріального тиску впродовж доби і відкоректувати терапію для зниження артеріального тиску.

5. Лабораторні дослідження – дозволяють виявити ознаки інфекції, запалення.

6. Діагностика головного болю не викликає труднощів при типовій мігрені, тригемінальній невралгії, гіпертонічному кризі і под. Хоча в багатьох випадках потрібне тривале спостереження із використанням всіх клінічних й параклінічних досліджень. Важливу роль відіграють вимірювання артеріального тиску та дослідження очного дна для своєчасного виявлення застійних дисків зорових нервів. Для виключення супратенторіальних об'ємних процесів, необхідно зробити ехоенцефалографію.

7. Електроенцефалографія може виявити вогнище патологічної активності або доказові загальмозкові зміни електричної активності, що виключають невротичний характер цефалгії. В усіх випадках інтенсивних або затяжних головних болів необхідно краніографічне дослідження, а при необхідності - дослідження спинномозкової рідини.

8. Консультація окуліста - показана практично у всіх випадках наявності головного болю, оскільки можливі зміни на очному дні, які може побачити тільки окуліст, за допомогою спеціальної апаратури, також допомагають встановити дійсну причину головного болю. Крім того, окуліст оцінить стан рефракції, гостроту зору, поля зору.

9. Іноді може також знадобитися консультація отоларинголога, стоматолога для спеціального обстеження.

Загалом усе вищезазначене дає підстави для усвідомлення такого складного явища, як головний біль, специфіки його прояву та об’єктивної зумовленості. Також встановлено основні діагностичні підходи щодо пошуку більш складних його причин.