Медицина / Клінічна медицина

Гарам О.В., Горошко А.М.

КЗ «Стоматологічна поліклініка №4»

м. Дніпропетровська

Оцінка ефективності профілактичного використання

бондінгових систем при клиноподібних дефектах зубів

Традиційне лікування клиноподібних дефектів на початкових стадіях, за умови відсутності показань до пломбування, насамперед, включає заходи ремінералізуючої терапії та оптимізацію гігієни порожнини рота шляхом використання лікувально-профілактичних зубних паст. Мета цих заходів –підвищення стійкості емалі за рахунок мінералізації та стимуляція дентиногенезу. На сучасному етапі розвитку стоматології в якості альтернативи подібному лікуванню пропонується покривати ушкоджені пришийкові зубні поверхні бондінговими агентами, які здатні зменшити проникність дентинних трубочок за рахунок осадження протеїнів. Поруч з тим, суттєвим недоліком використання адгезивних систем є формування полімерного захисного бар’єру, не здатного стимулювати репаративні процеси в твердих тканинах зуба.

Мета теперішнього дослідження – порівняти ефективність ремінералізуючої терапії та використання бондінгових систем щодо призупинення розвитку клиноподібних дефектів на початкових стадіях.

Матеріали і методи дослідження. Клінічне спостереження здійснили серед 28 практично здорових осіб, нарівно чоловіків та жінок. Середній вік дослідних склав 26,0±2,8 років. Зазначений контингент мав приблизно однаковий рівень гігієни ротової порожнини (середнє значення ОНІ-S - 0,3±0,1) та стан пародонта (КПІ в середньому склав 0,4±0,1).

У відібраних хворих діагностували на емалево-цементній границі поверхневі клиноподібні дефекти, характерної форми, пришийкової локалізації, розташовані у фронтальній ділянці зубних рядів. Найчастіше уражалися обидва премоляри верхньої та нижньої щелепи. 18 відібраних пацієнтів (64,3±9,1%), серед яких переважали жінки (72,2±10,6%, р>0,05), скаржились на короткочасний різкий біль від різного роду подразників, що відповідало клініці гіперестезії твердих тканин зуба.

Пацієнтів було розділено на дві дослідні групи, основну і зіставлення, рівноцінні за кількісним і статевим складом. В групі зіставлення в комплексі заходів ремінералізуючої терапії в якості місцевого лікування призначали електрофорез глюконату кальцію в режимі 10 сеансів по 10 хвилин, по закінченні якого проводили аплікацію лаку, що містить фтор, «Біфлюорид 12». В основній групі клиноподібні дефекти покривали дентиновим бондінговим агентом Seal and Protect (Dentsply, UK) після попереднього труєння емалі.

Дослідні обох груп приймали полівітаміни, а в якості дієтотерапії їм було запропоновано збільшити в раціоні кількість кисломолочних продуктів, овочів та фруктів, в той самий час обмежити вживання рафінованої та вуглеводистої їжі. Хворих навчали раціональному чищенню зубів, їм рекомендували використання зубних щіток типу Sensitive та застосування лікувально-профілактичних зубних паст.

Контрольні огляди з використанням клінічних методів проводилися безпосередньо після лікування, а також через півроку, один та три роки.

Отримані дані обробляли методами варіаційної статистики із застосуванням програмного засобу MS Excel 2003.

Результати та їх обговорення. Після проведеного лікування в усіх 18 дослідних зникли скарги на чутливість до температурних, хімічних та механічних подразників. Проведене в 14 хворих основної групи покриття дефектів бондінгом не порушувало косметичного оптимуму.

Через півроку контрольний огляд здійснено серед усіх 28 хворих: ознак прогресування захворювання, зокрема, явищ гіперестезії, не встановлено в жодній з дослідних груп.

Через 1 рік оглянуто 25 хворих (13 – основної групи та 12 – групи зіставлення), що складає 89,3±5,8% від первинної кількості та забезпечує репрезентативність результатів спостереження. В групі зіставлення у 3 хворих (25,0±12,0%) зареєстровано відновлення явищ надчутливості твердих тканин зуба, що вказує на недостатню ефективність застосованої лікувальної схеми. В основній групі про негативний результат лікування у віддалений термін можна казати для 1 хворого (7,7±7,4%), в якого спостерігали порушення бондінгової плівки. Зазначеним хворим проведене повторне покриття.

Через 3 роки на контрольний огляд з’явилась достатня для статистичної достовірності кількість хворих – 22 (78,6±7,8%), 12 – з основної групи та 10 – з групи зіставлення. Явища надчутливості емалі та дентину відзначали для 1 хворого основної групи (8,3±7,9%) та 4 – з групи зіставлення (40,0±15,5%). В 1 хворого з основної групи на тлі надчутливості емалі спостерігали порушення крайового прилягання бондінгової плівки, а ще в 2 хворих (16,7±10,8%) її крайове фарбування. В групі зіставлення у 2 хворих (20,0±12,7%) зареєстровано візуальне заглиблення клиноподібних дефектів, чого в основній групі не спостерігали.

Таким чином, позитивний вихід профілактичного лікування клиноподібних дефектів через 3 роки зареєстрований в основній групі для 75,0±12,5% хворих, в групі зіставлення – для 60,0±15,5% (р>0,05).

Підсумовуючи результати трирічного спостереження, ми дійшли висновку про більшу ефективність щодо попередження прогресування клиноподібних дефектів їх покриття бондінгом у порівнянні з місцевою ремінералізуючою терапію. На наш погляд, ефективність даної методики обумовлена здатністю праймерів бондінгових агентів проникати вглиб дентинних канальців та утворювати захисну плівку, яка протистоїть ерозивно-абразивному зношуванню пришийкових ділянок та попереджає абфракцію – явища мікрозламів емалі і дентину на межі емаль/цемент.

Утім, треба зазначити такі недоліки застосування бондінгових систем, як порушення з часом крайового прилягання та крайове фарбування захисних плівок, що утворилися. Дана обставина потребує регулярного, щонайменше щорічного диспансерного спостереження хворих, яке дозволить контроль та відновлення покриття клиноподібних дефектів за показаннями.