Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Задорнова В.В., доц. Кабаченко І.Л.

Державний вищий навчальний заклад «Національний гірничий університет», Дніпропетровськ, Україна

Активізація творчої діяльності студентів вищої школи

Науково-технічний прогрес безперервно підвищує вимоги до випускників вузів. Сьогодні суспільству потрібні ініціативні люди і самостійні фахівці, здатні постійно вдосконалювати свою особистість і діяльність. Саме вони можуть адекватно виконувати свої функції, відрізняючись високою сприйнятливістю, соціально-професійної допитливістю, готовністю до швидкого оновлення знань, розширенню арсеналу навичок і умінь, вирішуючи проблеми своєї професійної та особистісної самореалізації. Тому в умовах конкуренції на ринку праці, важливо щоб майбутній фахівець міг подолати з меншими зусиллями будь-які виникаючі труднощі.

Головні якості молодого спеціаліста – його творчій науково-технічний потенціал, спосібність самостійно ставити та вирішувати питання удосконалення технології і обладнання, створення нової техніки, матеріалів та методів їх обробки. Все це формується в процесі дослідницької діяльності студентів, тому в вузах країни приділяють велику увагу самостійної науково-дослідної роботи майбутніх спеціалістів. Обов’язкові курсові науково-дослідні роботи, дослідницька частина дипломного проекту, виконання комплексних дипломних проектів – всі ці елементи учбового процесу постійно удосконалюються завдяки широкому залученню студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і лабораторій.

Сьогодні в вузах країни все більше уваги приділяється технічної творчості студентів, розвитку зацікавленості до винахідницької діяльності, потреби пошуку нових технічних рішень, а також творче застосування отриманих знань та умінь. Процес навчання спеціалістів включає в себе більше можливостей для формування когнітивних та креативних здібностей студентів, в ході навчання моделюються ситуації, що вимагають від учнів нестандартних творчих рішень.

Для процесу науково-технічної творчості характерно пошук рішення в умовах неоднозначності, дефіциту інформації, вихід з яких лежить в прийнятті рішення. До того ж неоднозначність – невідповідність між вмістом поточних сприйнять і вмістом пам’яті, в тому числі між поточним досвідом і сформульованими моделями майбутнього – становлять суттєвість проблемної ситуації, яка містить емоції та є спонукальним поштовхом к початку мислення.

Активізація творчого мислення передбачає знання факторів, що негативно впливають на нього. Творчості перешкоджають: відсутність гнучкості мислення, сила звички, вузькопрактичний підхід, надмірна спеціалізація, вплив авторитетів, боязнь критики, страх перед невдачею, надто висока самокритичність, лінь.

Негативну роль у творчості відіграє психологічна інерція мислення, прагнення діяти відповідно з минулим досвідом і знаннями, йти традиційними шляхами. Психологічна інерція пов'язана часто з просторово-часовими уявленнями об'єкта і вузькоспеціальної термінологією.

Протилежністю інерції мислення є творча уява, фантазія. Уява у творчості відіграє особливо важливу роль, і її можна і потрібно розвивати. Для цього існує безліч прийомів і методів, що становлять самостійний курс розвитку творчої уяви. Такі способи тренування уяви є одночасно способами подолання психологічної інерції.

Відмінними ознаками тих предметів, процесів, рішень завдань, ідей або творів мистецтва, які прийнято називати творчими є, як правило, новизна або унікальність корисність чи естетична цінність, витонченість. Для творчих рішень характерно також створення нових співвідношень, так як раніше не пов'язані елементи при об'єднанні часто дають єдиний у своєму роді ефект.

За цими ознаками до творчих відносять величезну кількість рішень, які відрізняються ступенем новизни і оригінальності, суспільної значимості і корисності, часткою творчого акту і його якісним рівнем в процесі роботи над завданням.

Творчі рішення умовно можна розділити на 5 рівнів, де в якості відмітної ознаки одного рівня від іншого використовується ступінь новизни отриманих рішень. Кожному рівню характерні загальні стадії творчого процесу: вибір завдання, вибір пошукової концепції, збір інформації, пошук ідеї рішення, розвиток ідеї в конструкцію, впровадження.

Для першого рівня можна вважати характерним використання готового об'єкта майже без вибору, другого – вибір одного об'єкта з декількох, третього – часткову зміну вибраного об'єкту, четвертого – створення нового об'єкта або повна зміна вихідного і для п'ятого – створення нового комплексу об'єктів.

Завдання різних рівнів мають і якісні відмінності. Якщо на першому рівні рішення задач шукають у межах однієї вузької спеціальності, то на другому – в одній галузі техніки, на третьому – в інших галузях, на четвертому – не в техніці, а в науці з використанням фізичних і хімічних ефектів і явищ. Найбільш складні завдання п'ятого рівня можуть бути вирішені лише на основі нових знань та відкриттів.

Поняття "творчість" не є щось незмінне: зміст, що вкладається в нього, постійно змінюється – творча діяльність піднімається на все більш високий рівень, одночасно зростає кількість і складність завдань, що вимагають вирішення в короткі терміни. Саме цій меті служить активізація та наукова організація творчої діяльності студентів, впровадження в учбовий процес методик технічної творчості, що не тільки пробуджує у студентів творчі здібності, інтерес до обраної спеціальності, але й істотно розширює і поглиблює їх спеціальні знання, а при вирішенні складних завдань дозволяє звужувати пошукове поле і перетворювати за допомогою евристичних прийомів і методів складну задачу в просту.