МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО РЕАЛІЗАЦІЇЇ ДИДАКТИЧНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ КУРСУ КРЕСЛЕННЯ У ШКІЛЬНИХ УМОВАХ

Сергій Тимошик,

м. Переяслав-Хмельницький

Аналіз навчального та методичного забезпечення дидактичного процесу школи та теоретичне обґрунтування оптимальних можливостей і шляхів підвищення графічної грамотності і культури учнів дає можливість забезпечувати належні психолого-педагогічні умови реалізації можливостей графічної підготовки учнів основної школи. Найефективнішим напрямом реалізацію цього, на нашу думку є індивідуальна та особистісно орієнтована технологія навчання, у тому числі й з креслення. Індивідуалізація вирішується головним чином за рахунок використання індивідуальних варіантів типових завдань до відповідної графічної роботи.

Ми намагались на основі аналізу теоретико-прикладних аспектів проблеми індивідуалізації графічної підготовки учнів загальноосвітніх шкіл виявити можливості реалізації індивідуального підходу до учнів у процесі навчання кресленню. При цьому ми виходили з того, що на сучасному етапі розвитку людства мова графічних зображень набуває все більшого значення як засіб спілкування у багатьох сферах професійної діяльності. Причому вона універсальна і не знає мовних кордонів. Графічна мова порівняно із словесною відрізняється більшою конкретністю, виразністю та лаконічністю.

Традиційно робота з вивчення креслення зводиться до знайомства учнів з короткими історичними фактами про розвиток технічної графіки, основними креслярським обладнанням, з порядком оформлення креслень, з видами конструкторських документів, тощо. Провідним при цьому виступає здатність учня використати це практично. У процесі виконання креслення виділяються три основних етапи. Перший - складається зі спостереження зображуваного предмета і побудови на цій основі ескізу. Другий - вимірювання предмета і простановка розмірів. Третій - виконання креслення за ескізом.

Аналізуючи кроки на шляху отримання графічного зображення від сприйняття певного предмету до виконання побудови його на аркуші необхідно виходити з позицій методичної доцільності та особливостей такої діяльності. Практика доводить, що методично виправданими є п’ять кроків.

При першому здійснюється лише грубе виділення обрисів предмету, його загальних пропорцій і положення в просторі. Далі наступає другий – «мерехтіння» форми предмета, коли вона здається дитині нестійкою, мінливою. На третьому виділяються різкі особливості контуру предмета і його найбільш виразні деталі, причому якщо вони порівняно спів ставні за величиною, то в першу чергу сприймаються ті з них, які розташовані зверху і праворуч, важче розрізняються деталі розташовані внизу. Для четвертого характерне глобально адекватне сприйняття форми предмета, однак його дрібні деталі розрізняються нечітко. Для п’ятого властиве адекватне й диференційоване сприйняття предмета, який відображається у всій повноті його конструктивних особливостей.

У звичайних умовах процес сприйняття протікає в мікроінтервалах часу; тривалість кожної фази становить кілька десятків мілісекунд. Основними характеристиками перцептивного зорового образу є предметність, цілісність, структурність і константність. У цьому зв’язку ми повинні звернутися до накопиченого в психології досвіду про просторове сприйняття, просторову уяву, про уявне оперування просторовими образами.

Рівень сформованості графічних знань і умінь повинен виступати засобом пізнання навколишнього світу. Графічна культура повинна відображати здатність людини прогнозувати і планувати процес своєї діяльності в образах, а в перспективі втілювати його в реальні дії чи процеси. Поняття графічної культури охоплює цілий ряд важливих якостей особистості: уважність, спостережливість, здатність до логічного міркування, просторова уява, чіткість виконання завдання тощо.

Якісні зміни у вимогах до графічної підготовки людини викликають потребу суттєво переглянути позицію щодо ролі і місця курсу креслення в системі загальноосвітньої підготовки кожної молодої людини, а отже необхідно вести мову про мету навчання кресленню не тільки як про формування певного обсягу інструментальних умінь виконувати графічні побудови, а дивитись на це більш глибоко і широко. Курс креслення повинен стати важливою передумовою формування графічної культури учнів та розвитку їх інтелекту. Ігнорування цих дидактичних особливостей призводить до втрати навчальним предметом своїх можливостей і до намагань вилучити його з навчального плану загальноосвітньої школи. Місце і роль навчання креслення в системі освіти визначаються з огляду на місце самої освіти в задоволенні суспільних, виробничих, творчих і побутових потреб людини ХХІ століття.