Филологические науки / 6. Актуальные проблемы перевода

Концепт життя у дзеркалі латинської афористики

Балалаєва О.Ю., Зведенюк О.О.

Національний університет біоресурсів і природокористування України, Україна

На думку дослідників, у житті сучасної людини поліфонічно об’єднані сенси багатьох культур, що генерують смислову перспективу персонального ставлення до життя [1, c. 89]. У процесі історичного розвитку суспільство вбирає в себе прогресивні досягнення попередників і на основі культурної спадщини творить власну культуру. Це є запорукою, що забезпечує зв’язок часів.

Багато перлин мудрості можна знайти у латинських прислів’ях, приказках та афоризмах. Античні мудреці роздумували над вічними проблемами життя і смерті, призначення людини на землі, сенсу і мети життя, викладаючи свої думки у коротких стислих формулах. Шукаючи істину, ці філософи залишили у пам’яті своїх нащадків вислови, що стали крилатими. Перевірені часом, вони не втратили своєї актуальності і в наш час.

Античні філософи стверджували, що сенс життя міститься в тих формах і засобах життєздійснення, які облагороджують людину, підносять її над природним існуванням. Розум, знання, здатність творити добро запобігають стихійній течії життя і упорядковують прагнення і цілі людини. Тому сенс життя вбачається в удосконаленні свого розуму і здібностей, як таких, що забезпечують вище благо [1, c. 90]. Ця думка простежується у багатьох латинських сентенціях:

Vivere est cogitare – Жити означає мислити (Цицерон);

Cogito, ergo sum – Я мислю, отже, я існую (Декарт);

Vita sine litteris mors est – Життя без науки – смерть (Гарвей);

Sine doctrina vita quasi mortis imago – Життя без науки подібне до смерті;

Nulla dies sine linea! – Жодного дня без творчої праці!

Метою життя давні вважали пошуки істини, тому закликали: Vitam impendere vero – Присвяти життя істині. На думку Цицерона, сама природа наділила людину прагненням до пізнання істини – Natura cupiditatem ingenuit homini veri videndi. Пізнати істину неможливо без навчання, тому і навчатися слід так довго, як довго ти живеш – Tamdiu discendum, quamdiu vivis. Вчитися ж ніколи не пізно – Nulla aetas ad discendum sera, адже ми вчимося не заради школи, а для життя – Non scholae, sed vitae discimus (Сенека).

Що означає жити щасливо? За латинським прислів’ям Beate vivere est honeste vivere – щастя приносить лише чесне життя. Адже неправдомовці можуть мати лише миттєве задоволення від свого роду занять, але пізніше приходиться платити за зроблені справи; натомість життя чесних вільне від страху – Bonorum vita vacua est metu. Почати ж чесне життя ніколи не пізно – Sera nunquam est ad bonos mores via.

Афоризм Est socia mortis homini vita ingloria повідомляє, що безславне життя для людини подібне до смерті. Тобто потрібно не просто існувати, а робити все можливе для отримання громадського визнання та позитивної оцінки власної діяльності. Позитивна репутація викликає суспільну повагу, що робить честь людини. Навіть, почесна смерть краща за ганебне життя – Honesta mors turpi vita potior; краще з честю загинути, ніж у безслав’ї жити – Praestat cum dignitate cadere quam cum ignominia vivere.

Людина гине, а справа залишається – Eripitur persona, manet res. Лише гарними справами, які залишаться в пам’яті інших людей, можна подовжити життя – Vitam extendere factis. На думку мудрих, для цього слід дотримуватися простих правил: Живи чесно, не шкодь іншим, ділися своїм – Honeste vivere,alterum non laedere, suum tribuere.

Необхідність визначення сенсу життя зумовлена потребою в орієнтуванні власного існування і прогнозування результатів власної життєдіяльності, що стає важливою умовою самореалізації. Але людина повинна також співвідносити сенс власного існування на Землі із розмаїттям природного світу і жити в злагоді з природою – Secundum naturam vivere, адже все живе з живого – Omne vivum ex vivo.

Отже, якщо звернутися до історії філософського питання про сенс людського життя, то виявляється, що багато сучасних уявлень, теоретичних досліджень з цього питання в своїх обґрунтуваннях сходить до ідей минулого.

Т.Г. Шевченко писав: “І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь”. Людина, яка знає і поважає культурне надбання не тільки свого, а й інших народів, свідчить про свою обізнаність. Знайомство з влучними словесними формулами, до яких належать вислови видатних античних письменників, філософів та політичних діячів, піднімає людину ще на один щабель пізнання себе, світу, життя. Без знання цієї спадщини неможливе становлення повноцінно інтелігентної та ерудованої особистості. Отже, Vivere memento!

Література:

1. Етика: Навч. посібник. / В.О. Лозовой, М.І. Панов, О.А. Стасевська та ін.. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 224 с.

2. Гриценко С. П., Гриценко Т. Б., Вакулик І. В., Балалаєва О. Ю. Lingua Latina veterinaria. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 554 с.

3. Жовківський А.М., Жовківська Г.А., Івасютин Т.Д., Макар Ю.І, Попеску І.В., Сафроняк О.В., Сулим В.Т., Фурдас М.Г. Мудрість народна – мудрість міжнародна. – Чернівці: Рута, 2004. – 256 с.

4. Корж Н.Г., Луцька Ф.Й. Із скарбниці античної мудрості. – К.: Вища школа, 1988. – 320 с.

5. Литвинов В.Д., Скорина Л.П. 500 крилатих висловів. – К., 1993. – 384 с.

6. Краковецька Г.О., Лігоненко О.В. Крилаті латинські вислови. – Полтава, 2004. – 173 с.

7. Лучканин С.М. Латинські сентенції з історико-літературним коментарем і відповідниками з давньогрецької та новоєвропейських мов. – К.: Знання, 1999. – 56 с.