Національний
університет біоресурсів і природокористування України
Як відомо, міжособові відносини
людей розкриваються саме під час спілкування в соціально-орієнтованих
ситуаціях. Коріння спілкування знаходиться у самій життєдіяльності індивідів.
Комунікація постає у суспільстві як засіб самоствердження людини і, разом з
тим, як засіб його розвитку. Передумовою будь-якої діяльності (в тому числі і
спілкування як діяльності) є та чи інша потреба. Серед них можна виділити
контактовстановлюючу, інформаційну та впливову потребу, які проявляються
відповідно у спілкуванні заради спілкування, у спілкуванні як кооперації, у
спілкування як у впливові. Потреби, що стимулюють спілкування, визначають
функції спілкування. Перша з них пов’язана з людською потребою спілкуватися з
подібними собі, друга функція – кооперативна – виникає у зв’язку з потребою
здійснення спільної діяльності індивідів. Регулятивна функція пов’язана з
необхідністю стимуляції і контролю поведінки партнерів по комунікації.
Для забезпечення інформаційної і
впливової потреб індивіда використовується набір стратегій із кооперативного та
конфліктного класів стратегій. Для задоволення контактовстановлюючої потреби
можуть застосовуватись стратегії з кооперативного та нейтрального класів
стратегій. Нейтральні стратегії використовуються тоді, коли цілі комунікативних
партнерів не суперечать одна одній. Вони покликані забезпечувати плавний
перебіг комунікації у соціально-орієнтованих ситуаціях.
Основною стратегією, яка
відноситься до категорії нейтральних, є стратегія
підтримки контакту. Для
реалізації цієї стратегії мовець може звернутись до цілого ряду тактик. Серед
них можна виділити тактику виявлення інтересу до справ партнера по спілкуванню.
Це можуть бути шаблонні питання-відповіді про погоду, сім’ю та інші. Їх не
завжди можна назвати інформативними. Ці питання-відповіді слугують для
підтримки самого процесу спілкування. Ми маємо справу з фатичним спілкуванням,
яке може дуже швидко згаснути, якщо у комунікативному акті і надалі буде
відсутня реальна інформаційна компонента.
Тактика
пропозиції припускає
висловлення мовцем ініціативи з приводу виконання певних фізичних,
інтелектуальних та духовних дій і може бути або підтриманою, або відштовхнутою
слухачем. Реалізується ця тактика за допомогою питальних речень типу “What
about
…?”, “How
about
…?” або розповідних речень
зі словосполученнями “I suppose
…”, “I
expect
…”, “Let …”.
– What about Venice? Can we stick to that plan at least? – I don't think so, Tom. |
– Dickie promised me he would never take off this ring. – Let me put on some clothes
and then we can talk about this. |
Тактика
зміни теми застосовується
мовцем тоді. Коли він намагається надати новий імпульс розмові і запобігти
передчасному, на його думку, завершенню акта комунікації. Ця тактика
актуалізується розповідними реченнями зі словосполученнями “I
hear
…”, “I
see …” або питаннями типу “What about
…?”, “How
about
…?”.
Тактика
привертання уваги
застосовується для збільшення інтересу свого партнера до себе, деякої персони
чи певної дії та його заохочення до подальшого спілкування та можливих сумісних
дій. Як мовленнєві засоби для реалізації цієї тактики, мовцем можуть
використовуватись спеціальні розмовні кліше типу “I
say
…”, “Look
here …” та інші.
– What if they open fire? –
They probably won't. Look across on the east side of the street. Do you see the tourist with the home video camera? |
Тактика заповнювання пауз використовується мовцем тоді, коли від
моменту попередньої репліки партнера по спілкуванню його репліка-відповідь ще
не чітко оформлена, але ідея відповіді вже зрозуміла. Необхідність застосування
цієї тактики пов’язана з тим, що природній діалог у соціально-орієнтованих
ситуаціях – це, як правило, завжди непідготовлене спонтанне мовлення. При якому
неможливо заздалегідь передбачити весь перебіг розмови і наперед продумати
кожну репліку, оскільки вони повністю залежать від реплік партнера по
спілкуванню. Актуалізується ця тактика за допомогою розповідних речень з
використанням спеціальних слів і словосполучень “Well …”, “You
know …”, “You see
…”, “In fact …”,
“Let me see
…” та інші. Самі по собі ці
слова не несуть ніякої інформації і слугують для заповнення пауз та збереження
плавності діалогу.
– What! Why? –
Well he seemed to bum hard that you’d never been in a
serious relationship. |
– Are you all right? – Uhh … I think I just got engaged. – Oh my God! He did it? –
Well …did you know he was gonna ask me? |
В залежності від
ситуації, в якій протікає спілкування, від часової характеристики перебігу
комунікації застосовується стратегія економії мовних засобів. Усне мовлення
обумовлене прямим впливом конкретної ситуації, елементами контексту, тому
комунікантами часто застосовується тактика використання еліптичних конструкцій.
Значення реплік учасників спілкування зрозуміле з контексту, тому мовці і
використовують короткі відповіді на запитання та емоційно-експресивні засоби
мови (частки, вигуки, форми суб’єктивної оцінки).
Мовлення – це основний, але не
єдиний спосіб спілкування. Люди обмінюються інформацією за допомогою багатьох
інших засобів – жестів, міміки та інших, які завжди прив’язані до умов
спілкування. Отже, тактика
використання невербальних засобів комунікації підпорядковується стратегії економії мовних засобів
і служить для створення, передавання і сприйняття повідомлень.
Тактика
використання абревіатур теж
служить для реалізації стратегії економії мовних засобів. Використання цієї
тактики є ефективним тільки тоді, коли загальнофонові знання (тобто знання про
світ, події, стан дій, процеси) обох комуні кантів є приблизно однаковим. Якщо
ж один із співрозмовників використовує абревіатуру, а інший просто не зрозумів
її значення і не з’ясував цього, то в зазначеній ситуації може виникнути
комунікативний збій (провал спілкування). Причиною такої мовленнєвої невдачі є неврахування
адресантом рівня розвитку адресата, його кругозору.
|
–
Do you want to watch TV? |
|
–
I soon understood why! NASA sent me on a journey into
space with a woman and an ape! |