Плиско О.О., Романюк О.І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Сучасні проблеми становлення системи захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності

У наш час інтелектуальна, творча діяльність виступає основою науково-технічного розвитку суспільства, важливим інструментом конкурентної політики, визначальним фактором ринкової вартості високотехнологічних компаній. Тому розвиток сфери інтелектуальної власності в Україні розглядається нині як одна із головних умов економічного розвитку країни та її подальшої інтеграції у світове співтовариство. Створення системи ефективного захисту прав інтелектуальної власності сприятиме залученню до економіки України іноземних інвестицій та стимулюватиме створення національної системи інтелектуального потенціалу. Для успішної реалізації цієї мети держава має на законодавчому рівні гарантувати належну правову охорону інтелектуальної власності та створити правові механізми, які дають можливість забезпечити належний її захист.

У вітчизняній літературі існує чимало праць, присвячених вивченню різноманітних аспектів інтелектуальної власності. Теоретичні основи дослідження інтелектуальної власності закладено у працях В. Базилевича, О. Бервено, О.Бутніка-Сіверського, В.Гейця, А.Гриценко, Г.Задорожного, П. Єщенка, О. Кендюхова, В. Мандибури, В. Хрустальової, А. Чухна та ін.

Створенню в Україні ефективної системи охорони прав інтелектуальної власності перешкоджає невизначеність у законодавстві багатьох моментів регулювання правовідносин у цій сфері ті відсутність належного захисту приватних прав власності на результати інтелектуальної праці, що допускає високий рівень правопорушень, таких як піратство, розповсюдження підробленої продукції, незаконне використання торговельних марок, нечесна конкуренція та інші. Основні претензії до України з боку іноземних партнерів стосуються в першу чергу: охорони комп’ютерного забезпечення і баз даних, аудіовізуальної продукції, фармацевтичних препаратів, охорони знаків для товарів та послуг [2].

У сукупності проблем охорони інтелектуальної власності в Україні найгострішими є такі: охорона комп’ютерних програм і баз даних (відзначили 65,3% опитаних Українським центром економічних і політичних досліджень експертів), захист від недобросовісної конкуренції - 55,6%, охорона знаків для товарів і послуг (товарних знаків) - 52,1%, охорона виробників аудіовізуальної продукції - 50,0% [3].

Розробка і вдосконалення правових механізмів охорони й захисту прав інтелектуальної власності мають сприйматися як один із пріоритетів державної політики. Зокрема, має бути розроблена й затверджена Кабінетом Міністрів України комплексна програма розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності. Надзвичайно важливою проблемою сьогодення є формування в Україні сучасного ринку інтелектуальної власності. Слід поступово й послідовно створювати систему стимулювання розвитку об’єктів інтелектуальної власності на основі удосконалення системи оподаткування у сфері розробки об’єктів інтелектуальної власності, інвестиційної підтримки в інноваційній сфері з боку держави [1].

Основною метою української економіки є пошук нової якості розвитку, що забезпечує підвищення ефективності й конкурентоспроможності матеріального й інтелектуального виробництва, високі та стійкі темпи зростання. Досягнення цієї масштабної мети вимагає кардинальних змін у соціально-економічному розвитку на основі цілеспрямованої національної інноваційної стратегії, що спирається на програму технологічної модернізації України.

Недоліками існуючої системи захисту права інтелектуальної власності є також відсутність спеціалізованих судів і суддів, тобто брак кваліфікованих фахівців у цій сфері, що зумовлює досить тривалі строки розгляду навіть не дуже складних справ з приводу порушення права інтелектуальної власності.

Ще однією причиною недостатньої ефективності захисту права інтелектуальної власності є численні можливості уникнути відповідальності порушника за невиконання уже прийнятого судом рішення у справі на користь позивача, що дає йому можливість зволікати з виконанням довгі роки.

Нарешті, слід відзначити, що серед головних причин недостатнього рівня ефективності охорони інтелектуальної власності українських фізичних і юридичних осіб є відсутність у держави коштів на патентування та здійснення реєстраційних процедур за кордоном, низький рівень правової культури в країні, відсутність належних знань й інформації про порядок захисту інтелектуальної власності за межами України [2].

Як висновок, слід зауважити, що подолання представлених проблем сприятиме подальшому розвитку та якісному вдосконаленню системи охорони інтелектуальної власності в Україні, прискоренню економічного розвитку й підвищенню міжнародного іміджу нашої держави. Особливо важливим є постійне вдосконалення і поповнення нормативно-правової бази у сфері інтелектуальної власності з метою створення таких правових механізмів, які б дозволили максимально захистити національного виробника та іноземного інвестора від правопорушень та зловживань у цій сфері, кількість яких невпинно зростає.

Література:

1. Осецький В.Л. Захист і розвиток інтелектуальної власності в Україні // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності [Електронний ресурс]. – 2009. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Tpaeiv/2009/12.pdf

2. Пермінова С.О. Сучасні тенденції в національній системі захисту прав інтелектуальної власності [Електронний ресурс]. – 2010. – Режим доступу: http://www.kntu.kr.ua/doc/zb_18_1_ekon/stat_18_1/33.pdf

3. Сиденко В. Охорона інтелектуальної власності в Україні: проблеми і розв’язання [Електронний ресурс] // Дзеркало тижня. - №43. – 2001. – Режим доступу: http://dt.ua/SOCIETY/ohorona_intelektualnoyi_vlasnosti_v_ ukrayini_problemi_y_rozvyazannya-26265.html