Надобко Сергій Володимирович

Національний Університет «Юридична академія України ім. Я. Мудрого»

Поняття «унітарної держави» та «федерації» як форм державного устрою

Унітарна держава – це структурована , цілісна держава , територія якої розподіляється на певні адміністративно – територіальні одиниці, регіони, які не мають ознак суверенітету чи державності.

Унітарна держава характеризується певними ознаками:

– цілісність, непорушність, неподільність території в межах державного кордону;

– відсутність територіальних утворень, які б мали ознаки суверенітету;

– наявність єдиної системи державних органів, повноваження яких поширюється на всю територію держави;

– наявність єдиної системи законодавства та єдиної конституції;

– наявність єдиного громадянства та єдиної символіки держави;

– на міжнародній арені держава виступає як представник всієї країни.

Залежно від характеру державних утворень унітарні держави поділяються на:

I Централізовані – держави, адміністративно – територіальні одиниці яких мають однакове правове становище, рівний статус (наприклад, Фінляндія, Данія, Польща);

II Децентралізовані - держави, адміністративно – територіальні одиниці яких наділені певними пільгами, гарантіями, можлива наявність автономних утворень, які мають ознаки самостійності лише в певній сфері суспільного життя (економічній, соціальній), але в межах компетенції, що визначається основним законом держави (наприклад, Франція, Грузія).

III Змішані – держави, в яких поєднуються елементи і централізації, і децентралізації. (Японія)

Аналізуючи положення основного закону нашої держави можна зробити висновок, що Україна є унітарною, децентралізованою державою. На підтвердження цього необхідно зазначити деякі статті Конституції України:

Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Стаття 4. В Україні існує єдине громадянство.

Стаття 75. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Стаття 102. Президент України є главою держави і виступає від її імені.

Стаття 113. Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Стаття 132. Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Стаття 133. Систему адміністративно-територіального устрою

України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони,

міста, райони в містах, селища і села.

Виходячи із вищезазначеного можна зробити висновок, що Україна – унітарна держава , яка має у своєму складі особливе автономне утворення – Автономну Республіку Крим, яка є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання. (Стаття 134 ) Автономна Республіка Крим має певну структуру органів влади: Верховна Рада АРК, Рада Міністрів АРК. Правосуддя в Автономній Республіці Крим здійснюється судами, що належать до єдиної системи судів України. Має право приймати нормативно – правові акти, які не

можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

Федерація – складна держава, складається із державних утворень, що мають ознаки суверенітету, певних юридично оформлених ознак самостійності.

Характерними ознаками федеративної держави є:

– територія федерації складається з території її суб’єктів, які мають власний адміністративний устрій в межах державного кордону;

– система державних органів носить дворівневий характер, з одного боку – це загальнодержавні органи, з іншого – органи державного управління суб’єктів федерацій ;

– система законодавства складається із системи законодавства федерації та системи суб’єктів федерації;

– суб’єкти федерації об’єднуються на основі всезагального добровільного договору, а тому за ними зберігається право на самовизначення та вихід із складу федерації;

– парламент як правило є двопалатним, де інтереси суб’єктів федерації представлені однією палатою, а інтереси самої федерації – іншою;

– можливою є і дворівнева система органів правосуддя;

– суб’єкти федерації не мають права самостійно виступати на міжнародній арені, але федеративними законами їм можуть надаватися певні повноваження ;

– наявність загальної конституції федерації та конституцій суб’єктів федерації , які повинні відповідати федеративним законам;

– наявність державних символів та атрибутів федерації та її суб’єктів;

– єдина податкова та фінансова система;

– можливість існування подвійного громадянства, кожен громадянин суб’єкта федерації одночасно вважається і громадянином федерації;

– наявність загальної системи збройних сил всієї федерації.

Усі федерації можна класифікувати за певним критерієм:

1. В залежності від способу створення:

– договірні – створені на основі всезагального договору суб’єктів з одночасним наданням їм певних суверенних прав ( договір про утворення СРСР 30 грудня 1922р);

– конституційні – створені на основі прийнятої конституції, в якій затверджується однакове правове становище всіх суб’єктів (прийняття 17 вересня 1787р. Конституції США та створення федеративної держави);

– конституційно – договірні – виникають на основі договору, сутність якого закріплюється в конституції федерації;

2. В залежності від критерію створення:

– національні – федерації створенні з урахуванням етносоціальних особливостей (Югославія, Бельгія);

– територіальні – федерації побудовані за відповідною територією, яка характеризується однаковим складом населення, географічними показниками та об’єднана загальними економічними, соціальними, політичними та культурними інтересами (Нігерія, Бразилія);

– національно – територіальні – в основу покладено як національний, так і територіальний критерій (Канада).

3. В залежності від обсягу повноважень суб’єктів:

– симетричні – федерації, де учасники наділені однаковими правами (Ефіопія);

– асиметричні – федерації, де політико – правовий статус суб’єктів є неоднаковим (Індія).

4. В залежності від способу здійснення владних повноважень учасниками федерації:

– централізовані – суб’єкти обмежені у компетенції щодо деяких питань на власному, місцевому рівні (Пакистан, Аргентина);

– децентралізовані – суб’єкти наділені широким спектром повноважень у регулюванні внутрішньої політики (Австралія).