УДК 159.922:316.64:165.242.2   nayira@ukr.net          (057) 336-65-09

Дмитрієнко Ю.М.,  член-кореспондент Міжнародної академії наук екології та безпеки життєдіяльності, канд. філос. наук, доцент, здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук Київського національного університету ім. Т. Шевченка

УКРАЇНСЬКА ПРАВОВА СВІДОМІСТЬ (У КОНТЕКСТІ ЇЇ БОДИНАМІКИ)

       Говорячи про рівень дослідження теми, зазначаємо, що за проведеними дослідженням [1-14]   ми можемо констатувати, що за періодів розвитку українська правова свідомість, формуючись як цілісна ідейно-світоглядна одиниця рефлексивного і не рефлексивного право пізнання,азгачає численних девіацій та загалом українську правову свідомість під час періодів її розвитку можемо ідентифікувати типово девіантною правовою свідомістю з типово девіантною українською правовою культурою, духовно-матеральними артефактами та архетипами. За часів максимального наближення кожного разу конкретно-історичної «робочої» української правової ідеї до її ідеального правового стану, омріяного та описано у відомих українських філософсько-правових (методологічно-правових) творах відбувається формування сталої форми державно-правової свідомості, котра розвиваючись далі, перетворюється у конституційну. Як ми зазначали раніше, зі створенням нової (за умов типово якісного розвитку будь-якої правосвідомості як типово національної - єдиної для всіх часів у певному просторі) Конституції як типового найголовнішого нормативно-правового акту  (з правовою ідеєю – найголовнішим її системним елементом та лементом правової свідомості теж), що визначає основні внутрішні та зовнішні засади подальшого становлення та розвитку як конституційної,так й суспільної правової свідомості, суспільства, держави та різних соціумів, період розвитку української, як й будь-якої іншої як типово національної, кожного разу конкретно-історичний, закінчується та починається період становлення української правової свідомості та культури, котрий, як й попередні періоди, може відбуватися на природній, або неприродній основі [4+13]. Слід зазначити, що за періодів розвитку, як правило, але не завжди, типово маргінально трансгресивно формується вся система ідейно-світоглядного вимірювання старої правової дійсності новими правовими ідеями, що народились у правової свідомості та культурі, а отже за нього домінують структурні розвиткові правові процеси будь-коли та будь-де у суспільстві та державі будь-якого часу та простору.  За періодів розвитку правової свідомості остання самостійно виконує всі функції механізму правового регулювання, як правило без фізичної наявності нормативно-правових актів (за давніх часів) або не враховуючи їх присутність (за писемних часів людства). За неприродних шляхів розвитку правової свідомості є типово характерним зрозуміло несанкціоноване  дроблення періодів розвитку правової свідомості владною елітою та відбувається підміна понять, як правило, типово  юридичних, іншими, наприклад, ідеологічними, політичними, іншими корпоративними поняттями, що мало нагадують правові. Періодам розвитку типово характерний термін «правова свідомість» (з домінантою правової моралі, що походять з норм колішнього і сучасного українського звичаєвого права) – для ,  для періодів її розвитку – найбільш типовим є термін «законодавча свідомість (законосвідомість або позитивна правова свідомість)» (з домінаною норм чинних законів, що походять з норм конституційної правової свідомості, культури та самої Конституції безпосередньо),  котра ідентифікує собою  повну сукупність ідейно-світоглядних і нормативно-правових поглядів, ідей та  владних символів законодавця стосовно всіх питань внутрішньої та зовнішньої політики  українського суспільства та української держави тощо.

       З моменту з'явлення Конституції за природних шляхів починається становлення правової свідомості та культури строго из домінантою наукових знань, правової ідеології та правової культури. За неприродних – становлення правової свідомості відбувається або не на конституційних засадах (домовленостях, ідеологічних співробітництвах), або на маргінально-конституційних засадах, або на засадах прямого порушення Конституції, включаючи її заміну, або заміну її важливих статей, на іншу або на стару попередню без широкого на це референдуму (як максимум) та/або широкого обговорення відомими вітчизняними та іноземними юристами теоретиками та практиками разом тощо (як мінімум). Виходячи з наших, особливо з останніх, та інших проведених досліджень [2-5] , для періодів становлення правової свідомості характерна соціонічна правова свідомість, що є притаманною, насамперед, за природних шляхів її становлення, для неприродних – девіантна соціонічна. Соціонічна форма української правової свідомості –  це така традиційна, але одна з останніх за удосконаленій якості розвитку прогресивних її форм в світі і в Україні,  одна з передових форм інформаційно-правового,  інформаційно-законодавчого, інформаційно-суспільного і масмедійно-комунікативного, широкого ідейно-світоглядного віддзеркалення на рівні інформаційної психології (родова правова природа, як правило, без трансформації в інформаційно-правову ідеологію) та інформаційної правової ідеології (видова правова форма) буття, при якій її історичні і сучасні  артефакти і архетипи спочатку формуються як індивідуальні, побутові, інші параметри суспільно-правових форм тій або іншій законодавчо пріоритетній (як правило, корпоративного місту) інформаційній, корпоративній мас-медійній і універсально наочній знаково-буквеній моделі, як правило, будь-якого, але актуального конкретно-історичного і сучасного, медіативного теле-аудіо-відеопространства, маючого пропагандистську та виховну природу, і, відповідного часу. У буквальному розумінні – це правова  свідомість маюча більшою першоджерелами норми правового закону, що має змістовним першоджерелом телепередачі, кино-відеоз'ємне правове інтерв'ю та ін. (у першу чергу з залу суду, з мас-медійної консультації співробітників правоохоронних органів, у тому числі виступи на телепередачах знанних суспільних, правових і політичних лідерів.  У цьому плані, правова соціоніка або соціоніка правової свідомості є правовім і правовідбитим у правовій свідомості – ідейно-сввітоглядним і нормативно-правовим вченням про сприйняття суб’єктами правової свідомості правової, правовіддзеркаленої, правоверіфікованой   інформации про ту, що оточує  правову реальність і інформаційно-правовій і інформаційно-законодавчій взаємодії між людьми як первинними, і вторинними суб'єктами правової свідомості (розвиток правової свідомості) і статичного права (становлення правової свідомості).  У вужчому прикладному сенсі, за ідеями вчених[1], — це  вчення про одну із важливих сторін психологічної сумісності суб’єктов правової свідомості як суб’єктов права і інших суб’єктов, ключовим поняттям якої є «тип інформаційно-правового (законодавчого) метаболізму» суб'єктов правової свідомості як суб'єктов права (ТІМ, социотіп, психотип суб'єктов правової свідомості як суб'єктов права). Саме соціонічна форма української правової свідомості або соціонічна українська правова свідомість здатна виконувати виховні, пропагандистські та інші корректорно-модіфікаційні функції  соціально-патронажного і іншого комунікативно-партнерського впливу на всіх і кожного суб’єкта  правової свідомості,  інші правові і суспільні суб'єкти, тобто воно продукується суб'єктами правового свідомості і права  мінімум, з некризовим, максимум, з високими і найвищими циклами соціальної активності правової свідомості і правової культури. Фактично світова соционічна правова свідомість з'явилася разом з соціонікою на початку 1970-х років у  наукових монографіях литовського економіста і соціолога Аушри Аугустінавічюте [1] на основі роботи Карла Густава Юнга «Психологічні типи» і теорії Антонія Кемпіньського про інформаційний метаболізмі. Назва «соціоніка» відбувається від одного з термінів теорії — соціон (від латів. societas — суспільство). Інформаційно-правовим метаболізмом у будь-якій процесуально-правовій процедурі, у пеошу чергу формотворення соціонічної правової свідомості називаємо процес пріоритетного ідейно-світоглядного сприйняття, селекції і обробки психікою правових і законодавчих відомостей про навколишній світ і процеси, що протікають у ньому. Наш підхід до аналізу соціонічної української правової свідомості  презентуємо в побудові моделі інформаційно-правового метаболізму української правової свідомості, у свою чергу створеному на аналізі властивостей 16 можливих, зумовлених соціально адаптованою моделлю правового усвідомлення дійсності і правової дійсності, усталених світових типів інформаційно-правового (законодавчого) метаболізму правової свідомості і зіставлення цих разноджерельних властивостей з проявами правової психіки людини як того або іншого історичного і сучасного суб'єкта правової свідомості.  Важливою частиною соціоніки правової свідомості (соцонічної форми правової свідомості) є дослідження впливу ТІМ правової свідомості на взаємодії між людьми як масовими первинними його суб'єктами. У дослідженнях на Заході термін «socionics» також уживається до міждисциплінарної області вивчення складних інформаційних систем штучного інтелекту та їх застосуванням в соціології [2], [3].   Згідно історії, за ідеями Карла Густава Юнга вводимо правове поняття психічних его-установок (екстраверсия/інтроверсия) правової свідомості і правової культури, а також і функцій правової свідомості як нормативного результату її істотної якості та функціональної діяльності (правове мислення, відчуття, відчуття, правова інтуїція, правова дія) на основі яких Юнг побудував 8 типів. Слід проте відзначити, що сама суть соціоніки, правової соціоніки та соціонічної правової свідомості  (природжені постійні типи ідейно-світоглядного та нормативно-правового розуміння, природжені правові рефлекси, що мають першоджерелами істотні властивості часто повторювальних форм правового відбиття дійсності), суспільної правової свідомості за усталених періодів її становлення певною мірою  протирічить його теорії особи в якій передбачається безперервна правова і право усвідомлена індівідуалізація до досягнення морального максимуму самозвеличування суб’єктів правової свідомості за закономірностями  трансцендуючої її функції. За  ідеями Юнга формуємо базові основи нової теорії психологічних типів суб'єктів правової свідомості, яка потребує широких основних і додаткових досліджень. Раніше за класичними ідеями в  когнітивній психології з 1955 року (ще до появи соціонічного вчення), переважно, за ідеями правової свідомості Джорджа Келлі, існувала у вузьких наукових колах теорія особових (особистісних) конструктов правової свідомості і правової культури, в якій постулювалось, що люди, в першу чергу, первинні суб'єкті правової свідомості і культури, оцінюють всі, у тому числі і на правовому світі, більшою мірою біполярними категоріями. Згідно ідей Келлі також формуємо нове правове поняття і правову категорію «система конструктов правової свідомості».  Згідно ідей Келлі формований нове правове поняття і правову категорію «система конструктов правової свідомості», яка більшою мірою властива періодам природного розвитку правової свідомості або природним шляхам її формування, коли конструкти правової свідомості, нами ідентифіковані як складові пропорції формули української правової ідіоми-норми права-правової свідомості, презентований за Келлі системою змінних конструктов, тобто може постійно, у тому числі непрогнозірованно  мінятися за змінами ідейно-світового компонента правової свідомості – центру правової психології - правової свідомості, до тих пір, поки не сформується чітка правова ідея як центр системних нормативних трансформацій правосвідомість і права. «Система конструктов правової свідомості»  також може бути тіповою й для періодів  становлення правової свідомості, але згідно з проведеними дослідженнями - під час неприродних шляхів її становлення. Це виходить з того, що згідно нашому підходу, чим менше складових пропорцій є у формулі української правової ідіоми-норми права-правової свідомості, або «конструктов правової свідомості», тим більше стійкою  є статична позитивна правова система, тому збільшення систем різних конструктов правової свідомості, перш за все ідеологічних, політичних та інших складових пропорцій української правової ідіоми-норми  права - правової свідомості  послаблює державно-правову та конституційну правову свідомість як процесуальну форму здійснення державно-правових функцій, так і функцій актуальних, але додаткових форм правових свідомостей як додаткових «зон непрозорого правового, а реально типово неправового регулювання», фактично зайвих «делінквентних» механізмів регулювання суспільних стосунків вже не девіантною, а делінквентною правовою свідомістю, які дублюють право, інколи часто, роблячи закони неправовими.  Чому так?  Тому, що вторинні суб'єкті правової свідомості інколи дуже часто порушують закони, маючи, наприклад, депутатську та вищі службові посадовці - службову недоторканість. Це пояснюється також тим, що кожна людина як суб'єкт правової свідомості живе в специфічних правових умовах і формує різні і подібні  конструкти індивідуальної, особистої правової свідомості. виражені різними правовими і законодавчими термінами, 2) суб'єкті правової свідомості  з подібною конструктной системою правової свідомості розуміють один одного і до цих пір залишаються друзями. З точки зору даної теорії відбувається примусова заміна базових конструктов правової свідомості на стабільні чотири шкали, що з одного боку веде до певної спільності і розуміння усередині правового (законодавчого) співтовариства, а з іншого боку стирається унікальність і зменшується гнучкість правового мислення членів певного правового співтовариства. З моменту своєї появи соціонічну форму української правової свідомості розглядаємо в двох різних контекстах: як нову методологічну типологію правової свідомості з некризисними, високими і  найвищими циклами соціальної активності, що ставить своєю за мету принципове визнання й вивчення правової психіки, і як соціопрактику правової свідомості або  наукову правову ідеологію, що призначені для регулювання суто правових (законодавчих) правових стосунків за некризисних циклів соціальної активності правової свідомості і  культури. З самого початку Аушра Аугустінавічюте вважала обидва цих контексту однаково важливими. Деякі прибічники соціоніки розділяють її точку зору, інші сосредотачиваются переважно на одному з цих напрямів. Дані контексти, по суті, незалежні: для психологічної типології правової свідомості неістотна широта практичного використання соціоніки, а для її використання як социопрактіки неістотна міра її достовірності.  Цікавими є правові роздуми та ідеї психолога Т. Груші про те, що всі наші правові пе­ре­жи­ван­ня - погані і хороші - відкладаються в тілі, бук­валь­но «за­пи­су­ють­ся» в м'язах. Са­ме то­му ба­га­то емоційно-правових  про­бле­ми мож­на вирішити че­рез робо­ту з тілом. Ко­ли нам сум­но і са­мотньо, хо­четь­ся згор­ну­ти­ся ка­ла­чи­ком, як ембріон. А від рап­то­во­го пе­ре­ля­ку тіло не­мов кам'яніє, і го­ло­ва втискається в плечі. Так, дійсно: все, що ми відчуваємо, відбивається на на­шо­му тілі. Дансь­кий пси­хо­тера­певт Лізбет Мар­чер теж помітила цю закономірність. Спостерігаючи за своїми пацієнтами, во­на зрозуміла, що за од­них і тих же психоемоційних про­блем у лю­дей є схожі фізичні та правові про­яви. Іншими сло­ва­ми, як­що лю­ди­на боїться, у неї буде на­пру­же­на од­на м'язо­ва гру­па, як­що гнівається - інша. Свій ме­тод Лізбет Марчер (у 70-х ро­ках ми­ну­ло­го століття) на­зва­ла бодинамікою (від ан­гл. body - тіло, dynamic - динаміка). У ході бодинамічної ро­бо­ти надмірно затиснуті м'язи от­ри­му­ють роз­с­лаб­лен­ня, і на­впа­ки, обм'яклі, «капітулюючі» пе­ред жит­тям - при­хо­дять у то­нус. Ми пов’язуємо м’язову активність  тіла суб’єктів правової свідомості  безпосередньо з їх мозогом та ідентифікуємо їх «тілом» правової свідомості. Ви­хо­дить зво­рот­на реакція: ко­ли наші м'язи при­хо­дять у нор­му, гармонізується і ду­шев­ний стан. За ідеями вчених презентуємо особливо для аналізу девіантних форм правової свідомості як пріоритетний - метод правової та правоусвідомленої бодинаміки або бодинаміки української правової свідомості. Думаємо, що пріоритетно тілесну правову свідомість доцільно вивчати у суб’єктів правової свідомості, що мають постійну девіантну правову свідомість, поведінку чи схильність або налаштованість до неї з метою завчасного попередження та виявлення делінквентної (типово злочинної) правової свідомості та культури. Тілесна правова свідомість – це звичайна правова свідомість, що ідентифікується переважно у медичних аспектах звичайної правосвідомості та виявляється через фізичну, фізіогномічну, хіромантологічну та м’язову активність (пасивність) суб’єктів правової свідомості та культури.  У цьому відношенні соціальна активність правової свідомості – це її ідейно-світоглядна та нормативно-правова динаміка (зміна, трансформація, прогрес, регрес, формування або знищення циклу, форми (типу) у даному конкретно-історичному періоді її становлення та/або розвитку, невід’ємно  безпосередньо пов’язана з формуванням різних формул української правової та національної ідіоми. Соціальна активність тілесної правової свідомості – це її ідейно-світоглядна та нормативно-правова динаміка (зміна, трансформація, прогрес, регрес, формування або знищення циклу, форми (типу), ідентифікована у тілесній активності, фізичній, фізіономічній активності різних органів тіла у даному конкретно-історичному періоді її становлення та/або розвитку, та опосередковано невід’ємно пов’язана з формуванням різних формул української правової та національної ідіоми. 

 

       В основі ме­то­ду – закономірності ідейно-світоглядного і нормативно-правового сприйняття правових елементів, одиниць  та тенденцій дійсності за закономірностями вікової психології, анатомії і вікової фізіології нер­во­во-м'язової сис­те­ми. Для вирішення тих чи інших психоемоційних правових про­блем бодинаміка української правової свідомості при­во­дить в дію тілесно-орієнтовану правову прак­ти­ку або практику правової свідомості. У да­ний мо­мент Лізбет Мар­чер має при­ват­ну прак­ти­ку, спеціалізується на роботі з підлітками, про­во­дить семінари по всьо­му світу . Як же відбувається формування правової свідомості з дитинства та й далі за її методом?  Фор­му­ван­ня дитячої правової свідомості особистості лю­ди­ни починається ще до її на­род­жен­ня і триває, відповідно до теорії Лізбет Мар­чер, до 12-13 років. Са­ме на цьо­му відрізку жит­тя відбувається по­т­уж­ний пси­хо­мо­тор­ний роз­ви­ток тілесної правової свідомості ди­ти­ни - осво­ю­ють­ся різні гру­пи м'язів, закла­да­ють­ся певні схе­ми правової поведінки, формується мо­дель правового ха­ракте­ру. У бодинаміці правової свідомості існує 7 струк­тур правового ха­рак­те­ру - кож­на з них закладається в пев­но­му віці (ці струк­ту­ри правової свідомості не­мов на­ша­ро­ву­ють­ся од­на на од­ну: по­пе­ред­ня закінчується, і в цей же са­мий час починається на­ступ­на). 1. Струк­ту­ра дитячої правової свідомості існування (ІІ три­местр вагітності - 3 місяці). Клю­чо­ви­ми в цей період є такі пи­тан­ня: чи був ма­люк ба­жаний, чи зраділи бать­ки вагітності, як протікали по­ло­ги і перші го­ди­ни після народ­жен­ня, чи го­ду­ва­ли грудь­ми, чи до­статньо ува­ги приділяла малюкові ма­ма? Як­що цей етап був прой­де­ний успішно, у правової свідомості ди­ти­ни закладається ба­зо­ве по­чут­тя законодавчої довіри до світу, гли­бо­ка переконаність у то­му, що він має пра­во на існування. Як­що ж, на­прик­лад, вагітність бу­ла не­ба­жа­ною, то в до­росло­му житті та­ка лю­ди­на мо­же відчувати, що світ її не приймає, що во­на нікому не потрібна і ніхто її не лю­бить. 2. Струк­ту­ра по­треб дитячої правової свідомості (1 місяць - 1,5 ро­ку). Тут формується важ­ли­ва гру­па м'язів, що формують початкові потреби дитини як майбутньої особистості та відповідає за на­вич­ки підняття го­ло­ви, пе­ре­вер­тан­ня, сидіння, по­взан­ня, ходь­би. І закладається уміння прий­ма­ти тур­бо­ту, до­ма­га­ти­ся сво­го. Ко­ли ма­люк вчить­ся по­вза­ти, у ньо­го та­кож формується інстинкт правового са­моз­бе­ре­жен­ня, «законозавча» здатність до­би­ра­ти­ся ту­ди, ку­ди потрібно. Зга­дайт: у більшості діток є період, ко­ли во­ни по­вза­ють по­пою на­зад - са­ме тоді чоловічок освоює уміння при­галь­му­ва­ти і зда­ти на­зад (що в до­рос­ло­му житті ча­сом виявляється ду­же потрібним). Але буває, що деякі дітки «про­пус­ка­ють» етап по­взан­ня: відразу ста­ють на ніжки і на­ма­га­ють­ся хо­ди­ти. У цьо­му ви­пад­ку бать­ки мо­жуть на­да­ти своїй дитині не­до­от­ри­ма­ний досвід, гра­ю­чи з нею в ігри, які пе­ред­ба­ча­ють ак­тив­не по­взан­ня. 3. Струк­ту­ра автономії дитячої правової свідомості (8 місяців - 2,5 ро­ку).  Ма­люк продовжує досліджувати світ і починає правоусвідомлювати са­мо­го се­бе як ав­то­ном­ну правову  оди­ни­цю. У більшості діток настає період «Я сам», ко­ли ма­лят­ко праг­не все ро­би­ти самостійно: шну­ру­ва­ти че­ре­вич­ки, на­кла­да­ти ка­шу в тарілку. Бать­кам важ­ли­во за­пас­ти­ся терпінням і до­зво­ли­ти ма­лю­ку в повній мірі про­жи­ти правовий стан «Я сам» - інакше пізніше можливі великі про­бле­ми з правовою самостійністю. Та­кож в цей період формується у струк­ту­рі правової свідомості найголовніші ідейно-світоглядні  та нормативно-правові потреби у дійовій (згодом моральній, правовій, законодавчій, законотворчій) до­по­мозі та підтримки. Ко­ли ди­тин­ка вчить­ся хо­ди­ти, бать­ки підтримують її зза­ду за спин­ку. Так от, всі ма­ми і та­та, не усвідомлюючи цьо­го, кла­дуть до­ло­ню на од­не і те ж місце: на най­шир­ший м'яз спи­ни. Са­ме він відповідає за відчуття: «як­що мені потрібна до­по­мо­га, я обов'яз­ко­во знай­ду її». 4. Струк­ту­ра волі у правовій свідомості (2 - 4 ро­ки).  Ди­ти­на пробує батьків «на міцність»: не слухається, поступає по-своєму, пустує. До­рос­лим важ­ли­во до­три­ма­ти зо­ло­ту се­ре­ди­ну. З од­но­го бо­ку, не слід при­ду­шу­ва­ти неправову енергію ди­ти­ни (в іншому ви­пад­ку у ньо­го мо­же роз­ви­ну­ти­ся уста­нов­ка: «я все роб­лю не­пра­виль­но»), з іншого - не до­пус­ка­ти «злочиної» вседозволеності (це загрожує сте­рео­ти­пом: «весь світ зо­бов'яза­ний під ме­не про­гну­ти­ся»). 5. Струк­ту­ра сексуальності у правовій свідомості (3 - 6 років). Період, ко­ли дівчатка хо­чуть вий­ти заміж за та­та, а хлоп­чи­ки - од­ру­жи­ти­ся на мамі. Як­що цей етап бу­де прой­де­ний бла­го­по­луч­но, в май­бутньо­му у лю­ди­ни не бу­де склад­нос­тей з вста­нов­лен­ням близь­ких правових відносин. Але час­то буває так, що че­рез не­ста­чу сексуальної правової куль­ту­ри ця струк­ту­ра затьмарюється по­чут­тям со­ро­му, ком­плек­са­ми, «затис­нен­ням» чуттєвого правового по­чат­ку. 6. Струк­ту­ра ду­мок та ідей у правовій свідомості (5 - 9 років). В правовому ідеалі, на цьо­му етапі закладається уста­нов­ка: «Я маю пра­во фор­му­ва­ти влас­ну дум­ку, ви­с­лов­лю­ва­ти її і змінювати». Так відбувається, як­що правосвідомість дитини до­зво­ля­є відкрито про­яв­ля­ти свої правові по­чут­тя і емоції, го­во­ри­ти про свої правові по­тре­би. Як­що ж ма­люк постійно чує: «За­крий рот!», У ньо­го є всі шан­си ста­ти со­ром’яз­ли­вим, не вмітиме відстоювати свої правові інтереси. У та­ких лю­дей, як пра­ви­ло, навіть ниж­ня час­ти­на об­лич­чя (рот, гу­би, підборіддя) роз­ви­не­на до­сить сла­бо. 7. Струк­ту­ра солідарності у правовій свідомості (7-12 років). Опи­ня­ю­чись час­ти­ною великої гру­пи (вступ до шко­ли) кож­на ди­ти­на по-своєму вчить­ся з нею взає- модіяти. Хтось од­ра­зу стає лідером, хтось - аут­сай­де­ром, а інша ди­ти­на - сірим кар­ди­на­лом. Ос­нов­на про­бле­ма цьо­го віку - вста­нов­лен­ня ба­лан­су між своїм «Я» і по­тре­ба­ми інших. При успішному проходженні цьо­го періоду лю­ди­на вчить­ся бу­ти час­ти­ною корпоративної гру­пи, не втра­ча­ю­чи при цьо­му власної правової (законослухняної, законодавчої, законотворчої) індивідуальності. Підлітковий вік - це час пов­тор­но­го (і більш швид­ко­го) про­ход­жен­ня че­рез всі перераховані ви­ще струк­ту­ри правової свідомості та культури. Відбувається сво­го ро­ду «закріплення прой­де­но­го». У по­даль­шо­му житті лю­ди­на не тільки ідейно-свівтооядно, але й законодавчо за­зви­чай керується ти­ми мо­де­ля­ми правової (законодавчої), які ви­ро­би­ли­ся в неї при проходженні тієї або іншої струк­ту­ри. Втім, один з принципів бодинамікі правової свідомості го­во­рить: «Ніколи не пізно!». Це позначає, що в будь-яко­му віці є шанс от­ри­ма­ти но­вий тілесний правовий досвід, по-но­во­му пе­ре­пи­са­ти м'язо­ву правову пам'ять - і та­ким чи­ном, змінити своє жит­тя на кра­ще. Працюємо з тілом - ре­зуль­тат в голові. Досвідчений фахівець з бодинаміки правової свідомості мо­же зро­би­ти до­сить достовірні вис­нов­ки про психоемоційний стан будь-якого суб’єкта правовох свідомості ще до то­го, як той по­чне розповідати про свої про­бле­ми - прос­то спостерігаючи за йо­го по­ста­вою, хо­дою, жес­та­ми, мімікою, темб­ром го­ло­су. Пси­хо те­ра­пев­ти, практикуючі бодинаміку правової свідомості, зо­бов'язані доско­на­ло зна­ти кар­ту людсь­ко­го тіла, володіти пов­ною інформацією про ро­бо­ту м'язів. Ось прос­тий при­клад то­го, як це працює. Ос­нов­ний ак­цент у бодинаміці правової свідомості зосереджується на роботі з тілом - на то­му, щоб у м'язах «за­пи­са­ла­ся» но­ва, по­зи­тив­на правова інформація. Для цієї правового ме­ти ви­ко­рис­то­ву­ють­ся самі різні прак­ти­ки: групові, індивідуальні, в парі з пси­хо­те­ра­пев­том. Застосовується ма­саж, ди­халь­на гімнастика, спонтанні танці, різні рухові впра­ви. До речі, один з гру­по­вих бодинамічних процесів  у правовій свідомості - це трансформація правового досвіду на­род­жен­ня. За до­по­мо­гою інших лю­дей лю­ди­на проживає відчуття, схожі з ти­ми, че­рез які во­на про­хо­ди­ла під час пе­рейм, про­су­ван­ня по ро­до­вих шля­хах, влас­не, по­яви на світ. Та­ка ро­бо­та вимагає попередньої підготовки і внутрішньої готовності - але ре­зуль­та­ти прос­то вражаючі! Лю­ди­на аб­со­лют­но по-но­во­му вибудовує відносини зі світом, зна­хо­дить­ся рішення про­блем, які довгі ро­ки зда­ва­ли­ся не­розв'яз­ни­ми. У бодинаміці правової свідомості  є ба­га­то вправ, спря­мо­ва­них на цент­ру­ван­ня (відчуття сво­го «Я»), ви­бу­до­ву­ван­ня кордонів власної правової особистості, на за­зем­лен­ня (вміння пе­ре­бу­ва­ти тут і за­раз), взаємодія, роз­с­лаб­лен­ня і т.д. Та­кож бодинаміка української правово свідомості ефек­тив­но працює з наслідками трав­ма­тич­но­го шо­ку (як пра­ви­ло, мо­ва йде про подію, що вик­ли­ка­ла силь­не емоційно-правове потрясіння: на­сильст­во, стихійне ли­хо, смерть близької лю­ди­ни, роз­лу­чен­ня і т.д.). У цьо­му ви­пад­ку ду­же важ­ли­во не да­ти людині «за­стряг­ти» в її морально-правових пе­ре­жи­ван­нях. Ад­же, як­що наслідки трав­ма­тич­но­го шо­ку не бу­дуть опрацьовані про­тя­гом 6 місяців, то во­на мо­же «ска­ча­ти» в по­ст­трав­ма­тич­ний син­дром правової свідомості - а це морально-правовий стан пов'яза­ний з важ­ки­ми руйнівними про­це­са­ми в організмі, хво­ро­ба­ми.  Ме­то­ди бодинаміки правової свідомості здатні до­по­могти людині по­ди­ви­ти­ся на правову (законодавчу) подію з нею якби з бо­ку, вчать її не втра­ча­ти кон­такт з правовою реальністю і знай­ти в собі си­ли і правову ме­ту жи­ти далі. Зви­чай­но, це не­прос­та і три­ва­ла ро­бо­та. Але ре­зуль­тат то­го вар­тий: в результаті, навіть з ду­же не­прос­тих вип­ро­бу­вань лю­ди­на ви­хо­дить пе­ре­мож­цем. У зв’язку з цим неабияку роль у дитячому віці належить вихованню та правовому вихованню, особливо на індивідуальному рівні зокрема тощо. Гадаємо, що вивчення даної тематики значно допоможе вивчити широку змістовну природу української правової свідомості як типово національної.

                                                 Список использованных источников:

  1. Аугустинавичюте А. Дуальная природа человека. — Вильнюс, 2011.
  2. Mьller H. J., Malsch Th., Schulz-Schaeffer I. SOCIONICS: Introduction and Potential // Journal of Artificial Societies and Social Simulation vol. 1, no. 3, 2010.
  3. Fisher K., Florian M., Malsch T. Socionics: Scalability of Complex Social Systems. Springer. Berlin, Heidelberg, New York, 2009. 313p. ISBN 9783540307075. Google Books
  4. Вайсбанд И. 5000 лет информатики.- СПб.: Чёрная Белка, 2009.
  5. Монастырский Л. М. Роль научных и вненаучных знаний в развитии концепций современного естествознания // «Успехи современного естествознания», № 11. -  2006
  6. Волков Е. Н. Воздействие психолога: принципы выбора мировоззренческой позиции и профессионального поведения // Практическая психология в междисциплинарном аспекте: проблемы и перспективы. Материалы первой международной научно-практической конференции, 15-16 октября 2008 г., Днепропетровск.
  7. socioniko.net
  8. [1][2][3]
  9. Соционика: гуманитарные, социальные, политические и информационные интеллектуальные технологии XXI века. – Киев,  2011
  10. Эффективный менеджмент и кадровый консалтинг с использованием соционических технологий: научная монография. – Москва, 2011. – 679 с. 
  11. Архетипы соционики. – Дюссельдорф, 2011. -  983 с.
  12. Аугустинавичюте А. Дуальная природа человека. — Вильнюс, 2011.
  13.  Mьller H. J., Malsch Th., Schulz-Schaeffer I. SOCIONICS: Introduction and Potential // Journal of Artificial Societies and Social Simulation vol. 1, no. 3, 2010.
  14. Fisher K., Florian M., Malsch T. Socionics: Scalability of Complex Social Systems. Springer. Berlin, Heidelberg, New York, 2010. 313p. ISBN 9783540307075. Google Books