Право/3.Охорона авторського права.

Романюк О.І., к.ю.н., доцент кафедри правових та загальнонаукових дисциплін

Долженко Н.І., магістр

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ КОМЕРЦІЙНИХ НАЙМЕНУВАНЬ, ЯК ОДНОГО З НАЙВАЖЛИВІШИХ ЗАСОБІВ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

В процесі ринкових перетворень, особливо у господарчому секторі, де спостерігається збільшення різноманітних організаційно-правових форм господарювання, які потребують чіткої індивідуалізації своєї професійної діяльності, все більш актуальним стає питання врегулювання господарських відносин шляхом використання комерційних найменувань.

Особливості використання комерційного найменування, його правова охорона та умови її надання є дуже важливими моментами в процесі висвітлення основних проблем використання комерційних найменувань.

Дослідженням проблемних аспектів використання комерційних найменувань останнім часом займалися такі вчені:В.Д. Базилевич, О. І. Мацкевич, О.Ф., Дорошенко, І.Д. Коваль, В.Л. Харченко, Ю.О. Кошова та інші.

Термін «комерційне найменування» з'явився у законодавчій термінології України після прийняття нового ЦК України від 16.01.2003 року. До цього часу в національному законодавстві використовувався термін «фірмове найменування». Хоча й зараз у деяких статтях ЦК України, використовується подвійна назва – комерційне (фірмове) найменування. Проте на наш погляд ці терміни не є синонімами, тому що зміст поняття «комерційне найменування» ширше ніж зміст поняття «фірмове найменування».

Сьогодні нормативно-правовою базою для регулювання відносин щодо комерційних найменувань в Україні, крім ЦК (Глава 43), є також ГК України від 16 січня 2003 року, Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року, Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року, Митний кодекс України від 11 липня 2002 року; Закони України: «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 року, «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року, «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року.

Проте в жодному з названих нормативно-правових актів не наведено визначення терміна «комерційне найменування». У частині 2 ст. 90 ЦК України закріплюється тільки те, що юридична особа, яка є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. А основними особливостями використання комерційного найменування є тільки надання права на використання комерційного найменування та права перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання. (ст. 490 ЦК) [1].

У ст. 489 ЦК України вказується, що правова охорона надається комерційному (фірмовому) найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Це є чи не єдиним критерієм надання комерційному найменуванню правової охорони. У ГК України комерційному найменуванню присвячені ст. 33, 155 та 159, проте в жодній з них також не дається його визначення.

Способи порушення прав на використання комерційного найменування висвітлюються у окремих статтях законодавства України, які передбачають відповідальність за порушення прав на комерційне найменування.

Так, наприклад, згідно із статтею 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» неправомірним є використання фірмового найменування без дозволу уповноваженої на те особи, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта , який має пріоритет на його використання [3].

Також немає чіткого визначення поняття «неправомірне використання комерційного найменування», що надає можливість суб’єктам господарювання порушувати права інших осіб з приводу використання комерційних найменувань. Також порушенню прав на використання комерційного найменування сприяє не чітке визначення кола суб’єктів, яким можуть належати права інтелектуальної власності на комерційні найменування.

Ще однією підставою щодо внесення змін до ЦК є відсутність у ньому будь-яких положень про те, як саме припиняється правова охорона комерційного найменування. Досі, інших підстав, окрім ліквідації правовласника, закон не надає. До того ж, у законодавстві України не регулюються відносини, щодо використання комерційного найменування в мережі Інтернет».

Отже, наявних нормативних положень відносно цього об’єкту ПІВ недостатньо для врегулювання правовідносин за його участю, тому необхідно прийняття спеціалізованого законодавчого акту, в якому необхідно зазначити:

- поняття «комерційне найменування» та «неправомірне використання комерційних найменувань»;

- способи використання комерційних найменувань, що надають підстави до його захисту;

- суб’єкта господарювання, який буде вважатися правопорушником, наприклад, господарське підприємство, яке неправомірне використовує комерційне найменування;

- більш конкретні критерії правової охорони комерційних найменувань, наприклад, які складові частини повинно мати комерційне найменування.

Література:

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. №435-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua.

2. Господарський Кодекс України від 16.01.2003р. №436-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.ua.

3. Мацкевич О.І. Правова охорона комерційних (фірмових) найменувань за законодавствами України та РФ // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2009. - №4. – С. 31-37.