Паскал А.І.
Савчук О.І.
Науковий керівник: Миронюк О.І.
Буковинська державна фінансова академія
Злочинність
неповнолітніх осіб - як «вирок»
правової та суспільної проблеми України
Аналіз
останніх досліджень і публікацій.
Дослідженнями в цьому напрямку займалися такі вітчизняні учені-процесуалісти: Б.Б.
Булатов, А.Я. Дубінський, В.М. Ліпкан, В.В. Рожнова. До речі, багато науковців підтримують думку про
ефективність застосування до неповнолітніх запобіжних заходів, не пов’язаних з
позбавленням волі. Про це докладно йдеться у книзі Н. Ахтирської, О.
Костюченко, Д. Кухнюк, В. Новікової «Застосування
запобіжних заходів, альтернативних взяттю під варту, у кримінальному
судочинстві України». Викладені в ній положення значною мірою стосуються
такого специфічного контингенту правопорушників, як неповнолітні. Саме до них,
як свідчить практика, доцільніше застосовувати запобіжні заходи, що не будуть
позбавляти їх волі.
Метою дослідження є визначити завдання, які належить до
першочергових, що стоять перед правоохоронною системою держави, оскільки
злочинність неповнолітніх є складовою загальної злочинності і засвідчує
тенденції її розвитку в майбутньому. Найпоширенішим методом боротьби зі
злочинністю неповнолітніх є її запобігання. Суспільство
повинно бути заклопотане, перш за все тим, щоб захистити себе від неповнолітніх
правопорушників, і в той же час повернути до нормального життя тих, які стали
на хибний шлях. Для реалізації цієї мети необхідно:
- виявити основні чинники, які впливають на здійснення
злочину
неповнолітньою особою;
- визначити проблеми, пов’язані з
притягненням підлітків до кримінальної відповідальності, застосування до них
запобіжних заходів, які виникають при здійсненні
правосуддя для неповнолітніх ;
- проаналізувати дані проблеми та визначити
основні шляхи їх вирішення.
Основні результати дослідження. Питання злочинності неповнолітніх є дуже актуальним у наш час. З кожним роком даному питанню присвячується
все більше і більше уваги, посилюється контроль за запобігання злочинності
неповнолітніх, та застосовуються особливі умови правосуддя, коли
підсудним є неповнолітня дитина.
Як свідчить статистика, понад 70 % злочинів
неповнолітні вчиняють у групі. Злочинні групи
неповнолітніх і молоді виникають, переважно, на основі неформальних груп або
«груп дозвілля». Це пов'язано з такими елементами підліткової психології, як
підвищена схильність до навіювання та наслідування, несталість
емоційно-вольової сфери, орієнтованість на групу (конформізм), домінування
потреби у спілкуванні з однолітками та переоцінка значимості їх схвалення,
некритичність оцінки своїх переваг та недоліків. Але особливу увагу слід приділити домінуючій у цьому
віці потребі в спілкуванні з батьками, оскільки конфліктні
стосунки у сім'ї та школі загострюються такі
риси характеру у неповнолітніх, як жорстокість,
агресивність, нахабство, підступність, що є
головним чинниками,
які впливають на здійснення злочину
неповнолітньою особою.
Станом на 1
січня 2011 року
в установах відбування покарань
України перебувало 1432 неповнолітніх.
Більше половини з них (54,8 відсотка) засуджені до позбавлення волі
строком від 3 до 5 років, 58,3
відсотка - раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, не
пов'язаної з
позбавленням волі, а 24,9 відсотка - до засудження не навчалися і не
працювали [2].
Попередження
злочинної діяльності неповнолітніх та молоді значною мірою залежить від зусиль
працівників правоохоронних органів. Але
вивчення практики свідчить, що у цій роботі є істотні недоліки. Основними
причинами низької ефективності забезпечення повноцінної системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні є:
1) індивідуально-профілактична
робота здійснюється формально, без врахування особливостей особистості неповнолітніх
та молоді, їх зв'язків, специфіки групування;
2) ювенальна юстиція - спеціальна система правосуддя
для неповноліт- ніх - в нашій країні досі не
розвинена [4];
3) неефективна система реабілітації неповнолітніх, які вчинили правопорушення, з метою
їх перевиховання та ресоціалізації, недостатньо
надається допомога в адаптації до життя, налагоджуванні позитивних зв'язків і
стосунків.
Позбавлення волі на
певний строк – це саме суворе покарання у системі покарань, які можуть
призначатися неповнолітнім. Та правильна орієнтації на застосування
різноманітних профілактичних-психолого-педагогічних заходів як основних засобів
впливу на неповнолітніх, працівниками служб у справах неповнолітніх зменшує,
ризик соціального аспекту виникнення та
стійкого зростання злочинності серед неповнолітніх осіб. Цей результат
досягається: освітою, виховання та медичним забезпечення неповнолітніх у школах
соціальної реабілітації, професійних училищах соціальної реабілітації,
центрах медико-соціальної реабілітації; у приймальниках-розподільниках; у
притулках для неповнолітніх.
Ідея спеціалізації розгляду
справ про злочини неповнолітніх з’явилася ще на початку 90-х рр. Вже тоді були
спроби створення так званих ювенальних судів, передбачених Концепцією
судово-правової реформи, схваленою постановою Верховної Ради України 28 квітня
1992 р. Нині кримінальні справи щодо неповнолітніх розглядаються судами
загальної юрисдикції, які здійснюють судочинство у кримінальних справах усіх
осіб, що вчинили злочин.
Польща
– єдина країна Східної Європи, де тепер діють спеціальні суди, які займаються
розглядом злочинів неповнолітніх, а в Угорщині, Румунії існує лише
спеціалізація суддів у цій сфері. В Росії
справи з обвинувачення неповнолітніх розслідуються і розглядаються у загальному
порядку. У таких державах, як Японія, Австрія, Іспанія справи про злочини
неповнолітніх розглядаються в сімейних судах, але такі суди мають переважно
цивільно-правову орієнтацію, тому поряд з ними функціонують і суди у справах
неповнолітніх.
Досвід зарубіжних країн показує, що наявність спеціальних судів для неповнолітніх позитивно позначилася на розслідуванні і розгляді справ цієї категорії і на профілактиці злочинності неповнолітніх загалом. Цей досвід може бути використаний для створення в Україні таких судів, шляхом вдосконалення нормативно-правового забезпечення з розгляду судових справ
щодо неповнолітніх [3,29].
Указ Президента України «Про Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні» передбачає створення ефективної системи реабілітації неповнолітніх, які вчинили правопорушення, з метою їх перевиховання та ресоціалізації шляхом: розроблення корекційних, освітньо-інформаційних та психолого-педагогічних програм [2].
Висновок. Отже, дослідивши та проаналізувавши стан злочинності неповнолітніх осіб в Україні, можна сказати, що серед багатьох проблем правового виховання трудящих важливою є боротьба із злочинними проявами серед неповнолітніх, тому вимагає постійного контролю й уваги з боку відповідних органів. У зв’язку з цим суттєве значення має дотримання всіх гарантій прав неповнолітніх осіб, які за вчинення злочинів притягаються до кримінальної відповідальності. Тому, важливо визначити основні позитивні тенденції, які би стримували розвиток злочинності неповнолітніх осіб, серед яких наступні:
-
розроблення і запровадження Державної програму
соціального захисту та реабілітації неповнолітніх, які вчинили правопорушення
для ефективного правового захисту;
-
впровадження кримінальна відповідальність за неналежне виконання обов’язків
щодо охорони життя та здоров’я дітей у системі заходів запобігання злочинності
неповнолітніх;
-
роль судів у
попередженні злочинності серед неповнолітніх. інформування населення
про основні засади
кримінальної відповідальності щодо неповнолітніх.
Література:
1. Кримінальний кодекс України: Із змінами, внесеними згідно із Законом України № 3571-VI ( 3571-17 ) від 05.07.2011//zakon.rada.gov.ua.
2. «Про Концепцію розвитку
кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні»: Указ Президента України від 24 травня 2011 року № 597// zakon.rada.gov.ua.
3. Гаврилюк В. Застосування приводу до неповнолітніх у кримінальному
процесі/ В.Гаврилюк // Форум молодих
науковців Львівщини. Збірник тез конференції: 22 травня 2011 року / У 3-х частинах. – Ч.1. – Львів: Тріада
Плюс, 2011. – С. 27-29,
4. Пастушенко С.В. Привід
як захід процесуального примусу / С.В.Пастушенко // Вісник Луганського
державного університету внутрішніх справ імені Е.О.Дідоренка. – №2, 2010. -
С.272-277.
5. Хитра А.Я. Заходи кримінально-процесуального примусу:
навчально-практичний посібник/ А. Я. Хитра. – Львів: ЛьвДУВС, 2009. – 96 с.