Право/7. Экологическое, земельное и аграрное право

К. ю. н., доц. Багай Надія Онуфріївна

Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника, Україна

Спеціалізований та інтегрований характер аграрного законодавства

Істотними ознаками аграрного законодавства України як галузі законодавства є її спеціалізований та інтегрований характер.

Спеціалізованість проявляється у відображенні особливостей сільськогосподарського виробництва у змісті відповідних нормативно-правових актів. Слід зазначити, що спеціалізація законодавчого регулювання є характерною ознакою практично усіх комплексних галузей. Адже, як було досліджено С.С.Алєксєєвим, комплексні галузі складаються на базі основних галузей у зв’язку з необхідністю спеціалізованого регулювання окремих специфічних ділянок суспільних відносин [1, с.14].

До речі, видатні українські дослідники аграрного законодавства ще в минулому столітті відзначали, що потреба у поглибленні спеціалізації законодавчого регулювання суспільних відносин є одним із важливих системоутворюючих факторів будь-якої галузі законодавства, в тому числі й сільськогосподарського (аграрного) законодавства [2, с. 134-135; 3, с.135-136].

У сільському господарстві основним засобом виробництва є землі сільськогосподарського призначення. Саме органічний зв’язок основних виробничих процесів у сільському господарстві з безпосереднім використанням земель є тим визначальним фактором, що зумовлює необхідність спеціалізованого правового регулювання всього комплексу суспільних відносин, які складаються в процесі виробничої сільськогосподарської діяльності.

Практично усім нормативно-правовим актам аграрного законодавства України притаманна певна аграрна спеціалізація, тобто відображення у їх змісті специфіки унікального за своєю суттю процесу виробництва сільськогосподарської продукції. Разом з тим, ступінь такої спеціалізації є неоднаковим. Переважно, спеціалізований характер більше притаманний нормативно-правовим актам, що регулюють виробничо-господарську діяльність аграрних суб’єктів.

Важливим напрямом розвитку та вдосконалення сучасного аграрного законодавства є поглиблення спеціалізації нормативно-правових актів, що регулюють аграрні відносини, та охоплення спеціалізованим правовим регулюванням усього спектру суспільних відносин у сфері сільськогосподарського виробництва. Істотне значення для належного регулювання аграрних відносин мають спеціалізовані приписи локальних нормативно-правових актів, прийнятих сільськогосподарськими підприємствами.

Інтегрованість аграрного законодавства, перш за все, полягає у поєднанні аграрних відносин, що виникають в різних сільськогосподарських структурах, у системі предмета цієї галузі. Об’єктивними причинами для інтеграції аграрних відносин у різних сільськогосподарських структурах, було й залишається існування у сфері сільськогосподарського виробництва специфічних особливостей, що однаково себе проявляють у всіх аграрних підприємствах, незалежно від форми власності та господарювання. Спільність специфіки сільськогосподарської виробничої діяльності є характерною для існуючих у наш час багаточисленних аграрних суб’єктів (сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських товариств, фермерських господарств та інших). У зв’язку з цим відсутня необхідність відособленого нормативно-правового регулювання суспільних відносин, що виникають у цій сфері.

Інтегрованість, як ознака галузі законодавства, передбачає наявність уніфікованих нормативно-правових актів аграрного законодавства. Слід відмітити, що нині інтеграція правового регулювання аграрних відносин має надзвичайно важливе значення для майбутньої кодифікації аграрного законодавства.

Слушно відмічала Н.І.Титова, що правова спеціалізація та інтеграція сільського господарства має особливо глибокі корені, оскільки базується не лише на галузевій структурі господарства, але й на суттєвих особливостях самого сільськогосподарського виробництва як такого [3, с.72]. За справедливим переконанням ученої, інтеграція та спеціалізація правового регулювання – це не два послідовних процеси, а складний, багатогранний, єдиний процес, оскільки спеціалізація правового регулювання може поєднуватися із сумою органічно перероблених складових частин, що є в сукупності новим цілісним утворенням [3, с.138].

Література:

1. Алексеев С.С. Об отраслях права / С.С.Алексеев // Советское государство и право. – 1972. - №3. – С.10-17.

2. Титова Н.И. Продовольственная проблема: земля, труд (правовые аспекты) / Н.И.Титова. – Львов: Издательство при Львовском Государственном университете издательского бъединения «Выща школа», 1989. – 182 с.

3. Титова Н.И. Материальная ответственность работников сельскохозяйственных предприятий / Н.И.Титова. – М.: Юридическая литература, 1978. – 152 с.