Короткова А.С.

Науковий керівник: Расулова У.С.

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ФОНДОВОГО РИНКУ

Фінансова політика відіграє суттеву роль у функціонуванні фінансового ринку, визначає правила поведінки суб`єктів господарювання, а також спрямовує й обмежує їхню діяльність за допомогою конкретних важелів: санкцій, стимулів, порядку надання та споживання фінансових ресурсів і послуг, інформаційного забезпечення, превентивного упередження кризових ситуацій тощо.

Фінансова політика – це комплекс дій і заходів, які здійснюються державою в межах наданих їй функцій та повноважень у сфері фінансів. Ця політика завжди має бути адекватною відповідній економічній та політичній ситуації, що складається в певний історичний момент у конкретній країні.

Фінансова політика у сфері фондового ринку передбачає об`єднання в єдину систему методів і прийомів, які впорядковують операції з цінними паперами, підпорядковує їх визначеним правилам і процедурам. Вона повинна зебезпечувати рівновагу інтересів усіх учасників фондового ринку в межах чинного законодавства.

Зміни у фінансовій політиці у сфері фондового ринку зумовлені такими тенденціями:

· зростання ролі фондових ринків та їхнього впливу на економіку країн;

· інтернаціоналізація та глобалізація ринку;

· підвищення рівня організованності та посилення державного контроля;

· нововеддення на ринку, бурхливий розвиток ринку похідних цінних паперів;

· намагання використовувати фондові ринки, які формуються, для відмивання брудних грошей.

Зростання ролі фондового ринку характеризується сукупністю показників. Одним з найбільш популярним є показник капіталізації фондового ринку, який за останні два десятиріччя зростав надзвичайно високими темпами. Це відбувалося за рахунок збільшення як обсягів фінансування підприємств за рахунок емісії акцій, так і за рахунок боргових цінних паперів. При цьому одночасно зменшувались обсяги кредитування підприємств банківським сектором.

Однією з ключових тенденцій є уніфікація діяльності національних фондових ринків, інтеграція фінансових інструментів, учасників ринку, органів регулювання, стандартизація правил торгівлі. Глобалізація супроводжується зростанням ролі глобальних інвесторів, фінансові можливості яких дозволяють здійснювати надзвичайний вплив на розвиток національних ринків. Потоки капіталів приватних глобальних інвесторів є незавжди регульованими, часто мають спекулятивний характер, що породжує конфлікт інтересів держави і глобальних інвесторів.

Унаслідок таких суперечностей у глобальному та інтегральному оточенні зростає роль державних регуляторів, які здатні оцінювати природу поведінки при відносинах з іншими країнами, якщо вони бажають забезпечити існування справедливих, ефективних і прозорих ринків.

Зростання значення державного регулювання ринку цінних паперів зумовлено такими причинами:

· необхідністю реалізації національних інтересів держави, під якими розуміється комплекс макроекономічних і макрополітичних приіритетів на сучасному етапі розвитку економіки країни;

· необхідність узгодження економічних інтересів різних учасників ринку, регламентування взаємовідносин між усіма його учасниками;

· створення надійної системи захисту прав та інтересів, насамперед фізичних осіб.

Найбільш динамічним сегментом ринку цінних паперів в останні десятиріччя став ринок похідних цінних паперів (деривативів). Це пов`язано з використанням деривативів для взаємного кредитування, збільшення через механізми форфардних операцій зовнішніх запозичень комерційних банків, фінансування залучених коштів у фінансові операції з високою дохідністю з подальшим падінням курсу національної валюти та ризиком настання системної кризи у зв`язку з необхідністю погашення великою кількістю комерційних банків своїх зобов`язань за форфардними операціями вимагає більш жорсткого контролю з боку регулюючих органів.

Важливою тенденцією, яка значно підвищує ризики фондового ринку, є намагання використовувати цей ринок для відмивання брудних грошей. Про це свідчить постійне збільшення кількості як суб`єктів ринку, так і проведених ними операцій, які можуть бути пов`язані з витоком капіталу та легалізацією кримінальних доходів.

В Україні склалася змішана модель ругулювання фондового ринку, у якій регуляторами, з одного боку, є Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг в Україні, а з іншого – асоціації учасників ринку цінних паперів, які створюються за видами професійної діяльності. Наявність великої кількості регюлюючих органів за невеликих масштабів самого фондового ринку породжує неузгодженність дій, конфлікти інтересів.

Необхідно перейти до нової моделі фондового ринку, яка б одночасно базувалася як на жорстких нормах та обмеженнях, так і на домовленостях між основними учасниками ринку, які стосуються концептуальних засад організації та розвитку фондового ринку.

Для цього неохідно:

· посилити співпрацю з міжнародними регуляторами у сфері попередження ризиків та моніторингу макроекономічної ситуації;

· досягти взаємоузгодженості між різними державними регуляторами.

Для цього повинні бути створені постійно діючі форми взаємодії різних фінансових регуляторів з метою узгодження їхньої фінансової політики та попередження фінансових криз (спільні органи, робочі групи, комісії тощо). Регулятор повинен не лише розробляти нові правила, захищати права акціонерів, сприяти розриттю інформації, але й стимулювати реструктуризацію фондового ринку для того, щоб він більшою мірою сприяв довгостроковим інвестиціям у реальний сектор економіки. Доцільність створення в Україні єдиного фінансового регулятора є предметом наукових дискусій і потребує додаткового вивчення.

Таким чином, процес становлення та розвитку фондового ринку супроводжується багатьма суперечностями і ризиками. Забезпечити становлення фондового ринку, уникнувши хаосу та стихійних руйнівних процесів, що видкідають економіку країни далеко назад, може тільки держава. Саме вона, володіючи чіткою стратегією і програмою реформування та використовуючи весь арсенал існуючих у її розпорядженні засобів, здатна у найкоротші терміни і з наймменьшими втратами створити умови для створення цивілізованого фондового ринку.

Література:

1. Мельник Л.Г., Старченко Л.В., Карінцева О.І. Маркетингова цінова політика: Навчальний посібник. – Суми : ТОВ «ВТД Університетська книга», 2007. – 240 с.

2. Цены и ценообразование. 4-е изд. – СПб.: Питер, 2005.- 560 с.