К.п.н., доцент Овчаренко А.О.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Економічний аспект міжнародної стратегії адміністрації Р. Рейгана

Результати міжнародної стратегії адміністрації Р. Рейгана повною мірою не можуть бути осягнуті без того, щоб не звернутися до економічного аспекту в його еволюційному вимірі. Так, на період його президентства прийшлося два економічних спади (1982 і 1984 рр.). Причому друга з названих рецесій здебільшого була викликана посиленням міжнародної конкуренції на ринках товарів послуг, особливо в торговельних стосунках з Японією.

В ході інавгурації Дж. Буша були представлені статистичні дані, які засвідчили суттєві негативні зміни в конкурентоспроможності Америки на ниві, насамперед, високотехнологічних виробів. Зайнята боротьбою з комуністичною “імперією зла”, ця наддержава поступово втратила традиційну першість, яку вона тримала з повоєнних років. І саме протягом 1980-х Японія здійснила ривок, забезпечивши собі верховенство у виробництві напівпровідників і відповідних приладів. З десяти головних продуктів з напівпровідниковим наповненням, що вироблялися у світі на кінець президентства Рейгана, шість мали японське походження і тільки три – американське. Тим часом, якщо наприкінці попереднього десятиліття на Америку припадало 55 % світового ринку напівпровідників, то у 1988 році ця кількість знизилася до 37 %. Дедалі очевиднішою ставала залежність США від постачання запчастин з інших країн. Загалом же, частка Сполучених Штатів у виробництві електронних приладів різко скоротилася на фоні її підвищення з 21,3 до 27,1 відсотка в Японії та, відповідно, з 23,5 до 26,4 відсотка у Західній Європі. Слід зважати і на гігантський стрибок у тому ж технологічному напрямі, здійснений Гонконгом, Сінгапуром, Південною Кореєю і Тайванем. На 1990 рік Америка несподівано для багатьох спеціалістів і державних діячів перетворилася у другого за обсягами поставок експортера світу [1].

Характерною ознакою цього спаду американської частки у сфері високих технологій стало те, що цей процес супроводжувався падінням можливостей США впливати на головних постачальників нафтопродуктів на міжнародні ринки збуту. Так, у 1982 році американці не змогли призупинити різкого падіння цін на нафту. На ф’ючерсних ринках вони взагалі знизилися до катастрофічних показників у 8-10, а часом і п’ять доларів за барель у той час як для того, щоб добути таку кількість нафти, необхідно було вкласти від 18 до 25 доларів. Така ситуація і такий перебіг подій спричинилися до появи уже наприкінці президентства Рейгана цілої низки наукових розробок, автори яких ставили під сумнів не тільки рейганоміку, а й можливості економічної системи, базованої на ринкових свободах взагалі [2, 113].

В окремих американських штатах і багатьох великих містах ситуація переростала з тривожної у критичну. Приміром, в Техасі тільки протягом 1986 року втратили роботу кілька сотень тисяч американців. Безробіття там проминуло десятивідсотковий показник. Фактично припинилося промислове будівництво, ціни на нерухоме майно впали подекуди на 30 %. В одному Х’юстоні реєструвалося біля трьох тисяч банкрутств щомісяця [3, 420].

Окремі американські дослідники вказують на те, що вплив американо-радянського суперництва на такий стан речей був мінімальним. На їх погляд, більше до цього призводила нездатність адміністрації Рейгана справитися з проблемами бюджетного дефіциту паралельно з нестримними і далеко не завжди виправданими видатками на оборонні потреби. Давалося взнаки і те, що сороковий президент США майже повністю відмовився від державного регулювання економіки взагалі та зовнішньоекономічних процесів, зокрема [4]. При цьому в останньому випадку, задля виправдання свого наступу на міжнародній арені, він у міру посилення політико-ідеологічної наступальності всіляко прагнув подавати зовнішнє середовище як більш сприятливе. Американці часом взагалі переставали будь-що розуміти, оскільки паралельно адміністрація постійно стверджувала про те, що серйозна радянська загроза все ще існує.

Одним із результатів наступного, раптового для американської громадської думки переходу засобів масової інформації до захоплених оцінок М. Горбачова стало те, що наприкінці президентства Рейгана радянський лідер користувався більшою підтримкою в Америці, ніж глава Білого дому [5]. Генеральний секретар ЦК КПРС, а не Дж. Шульц, увійшов в історію автором концепції нового політичного мислення, хоча де-факто Горбачова у цьому аспекті доцільніше подавати політиком, який за певних обставин знайшов у собі мужність взятися за втілення цієї концепції у життя. Голоси деяких політологів, зокрема, Джеррі Хафа з Брукінгського Інституту з попередженнями про те, що наслідком змін в СРСР і на міжнародній арені загалом можуть стати “нові труднощі і виклики” Америці [6], спочатку губилися у потоці передвиборних обіцянок Дж. Буша, а потім переросли у суто емоційне і позбавлене традиційного реалізму захоплення американською перемогою у холодній війні.

До числа негативних наслідків міжнародної стратегії адміністрації Рейгана, часом вимушено підтримуваної західними союзниками США, відносимо той незаперечний факт, що країнам “третього світу” у процесі “хрестового походу” проти комунізму далі відводилася традиційна роль постачальників сировини і ринків збуту. Західними державами і суспільствами вони сприймалися у незмінних функціональних вимірах обслуговування так званих вищих інтересів демократії. Єдиним винятком з цього правила знаний політолог Н. Комськи називає можливість прогресу країн Східної Європи через їх наближення до умов життя і розвитку, вже притаманних Мексиці, Бразилії чи Філіппінам. І все ж, вважає він, “сучасні форми колоніалізму поширюються через природні кордони” [7, 143-144].

Література:

1. Washington Post. – 1991, January 22.

2. Kuttner, Robert. The End of Laissez-Faire. – New York: Alfred A. Knopf, 1991. – 294 p.

3. Johnson, Haynes. Sleepwalking Through History. America in the Reagan Years. – Doubleday: Anchor Books, 1992. – 538 p.

4. Knickerbocker, Brad. Defense Spending no longer off limits to budget-cutters // Christian Science Monitor. – 1982, April 21.

5. New York Times. – 1989, February 14.

6. Wall Street Journal. – 1989, February 6.

7. Chomsky, Noam. Deterring Democracy. New York: Hill and Wang, 1992. – Pp. 143-144.