Іванческул О.І., науковий керівник Малиновська І.В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Ринок державних цінних паперів у фінансовій системі України

Здійснюючи аналіз фінансової системи України важливе значення надається дослідженню ринку державних цінних паперів в Україні. Сьогодні використання державних цінних паперів пов’язане не лише із залученням додаткових фінансових ресурсів задля потреб бюджету, а й з використанням їх як інструменту грошово-кредитної політики з метою регулювання грошового обігу. Розвиток ринку державних цінних паперів як інструменту залучення коштів та створення відповідної інфраструктури, надійної і доступної як для резидентів, так і для нерезидентів, його функціонування у гармонійному взаємозв’язку з усіма складовими фінансового ринку, мають стати ключовими напрямами державної фінансової політики.

Сучасна стратегія фінансової системи розвитку вимагає формування дієвої фінансової політики держави, одним із завдань якої є ефективне залучення та використання державних запозичень. Цьому сприятиме стимулювання діяльно-сті суб’єктів фінансової системи на ринку державних цінних паперів, що, в свою чергу, забезпечить залучення додаткових фінансових ресурсів як з боку юридичних, так і з боку фізичних осіб, держава ж, натомість, повинна забезпе-чити використання цих коштів на потреби соціально-економічного розвитку.

Аналіз еволюції визначення місця ринку державних цінних паперів і вплив державних позик на економічний розвиток країни доводить, що функціонування ринку державних цінних паперів може мати як позитивні, так і негативні наслідки для економічного розвитку. Оскільки постійно існують протиріччя між величиною суспільних потреб і обмеженими можливостями держави щодо їх задоволення, які призводять до необхідності використання кредитного фінансування. Особливо така необхідність підсилюється під час економічних криз, коли бюджетний дефіцит стає характерним фінансовим явищем. Проблема державних запозичень полягає насамперед не в їх розмірах, а в напрямах їх використання; розмір річних державних запозичень завжди повинен дорівнювати обсягу капітальних вкладень в економіку; залучення додаткових коштів із світового ринку позичкових капіталів має стимулювати економічне зростання, в той час як кошти, що виділяються міжнародними кредитними інвесторами, надаються лише на певних умовах, їх виконання може призвести до формування незахищеного внутрішнього ринку, зростання соціального напруження та інших негативних явищ. Тому для фінансування потреб держави доцільніше використовувати державні цінні папери, які дозволяють державі здійснювати запозичення враховуючі власні інтереси.

Залучення фінансових ресурсів на кредитній основі є об’єктивно обумовленою практикою при проведенні економічної діяльності для усіх суб’єктів господарювання, у тому числі і для держави, бо економічна суть державних запозичень, як і будь-якого іншого інструменту кредитних відносин, полягає у тому, що залучаються вільні капітали як в середині країни, так і за її межами, відбувається перерозподіл ВВП між суб’єктами господарювання як в просторі, так і в часі. Разом з тим, економіка будь-якої держави не може бути самодостатньою, таким чином, за допомогою переливу капіталу задовольняєть-ся попит та пропозиція на вільні фінансові ресурси, відбувається згладжування економічного розвитку, що у майбутньому сприятиме розвитку країни.

Сьогодні головною метою процесу функціонування ринку державних цінних паперів в Україні слід відзначити не фінансові операції у сфері фінансування дефіциту бюджету, а створення сполучної ланки між фінансовим і реальним секторами економіки, забезпечення ринкового механізму стимулювання інвестиційної діяльності для сталого економічного зростання.

Проведений аналіз функціонування ринків державних цінних паперів у розвинених країнах дозволив обґрунтувати важливий напрям реформування ринку державних цінних паперів в Україні – розміщення державних позик серед приватних чи небанківських інвесторів. Необхідним є диверсифікація джерела покриття державних позик, збільшення терміну обігу державних цінних паперів на ринку, а також підвищення частки запозичень у нефінансовому секторі. Доведено, що потреба використання диверсифікованого фінансового інструментарію викликається не лише змінами характерних умов залучення фінансових ресурсів на внутрішньому і зовнішньому ринках, а й необхідністю дотримання вимог економічної безпеки держави та інвести-ційними уподобаннями учасників фінансових ринків при розміщенні капіталу.

Отже, характеризуючи особливості розвитку ринку державних цінних паперів в Україні доцільно визначити такі напрямки підвищення ефективності його функціонування з позицій організаційно-правового, інституціонального, інформаційного забезпечення, а саме: необхідно забезпечити не тільки механізм залучення державних фінансових коштів, але й ефективний механізм їх розміщення і цільового використання. Важливо створити державний інститут, до функцій якого б увійшов аналіз перспективних інвестиційних та інноваційних проектів з позицій загальнонаціональних інтересів, а також контроль за ефективністю та цільовим використання залучених державних коштів; правові та організаційні засади внутрішніх запозичень у нашій країні потребують якісного вдосконалення; поряд з наявним скороченням обсягів державних запозичень потрібно диференціювати ринок державних запозичень за типами фінансових інструментів і умовами їх обігу та реструктуризації; при емісії нових облігацій доцільно передбачати варіантні схеми їх обігу та збільшити тривалість запозичень, перевагу віддавати довгостроковим облігаціям; з метою підвищення довіри до держави як високонадійного позичальника необхідно забезпечити прозорість діяльності держави щодо випуску державних цінних паперів, що є загальноприйнятою практикою для багатьох розвинених країн; забезпечити передбачуваність емісій державних облігацій.

Література

1. Лютий І.О., Рак Р.В. Україна в процесі інтеграції до світового ринку капіталів // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Серія. Економіка. – 2002. – № 55-57. – С. 74-76

2. Рак Р.В. Ринок державних цінних паперів та його ліквідність // Фінанси України. – 2005. – № 9. – С. 116-121 (0,52 д.а.).