Ізмайлова Н.В., Клімовська С.А.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” , Україна

Удосконалення регулювання процедур фінансової санації та банкрутства в сучасних умовах розвитку економіки

В умовах динамічного розвитку економіки України однією з проблем є банкрутство суб’єктів господарювання. Основними причинами, що призводять до збільшення кількості фінансово неспроможних підприємств, є негативні явища в економіці країни, циклічні зміни в обсягах виробництва, що призводять до втрати прибутковості, криза неплатежів, існування значної заборгованості, недосконалість законодавства в галузі господарського права та податкової політики, неефективний фінансовий менеджмент.

Тому, однією з актуальних проблем на сучасному етапі розвитку економіки країни є необхідність створення дієвого органу з питань банкрутства, що дозволить впорядкувати питання неплатоспроможності підприємств з пріоритетом державних інтересів, а також дозволить створити могутні кримінально-правові й організаційні основи протидії кримінальним формам банкрутства.

Аналіз сучасної наукової літератури показав, що проблемі діяльності державних органів з питань санації та банкрутства, реформуванню їх повноважень для підвищення ефективності функціонування та узгодженню з державною політикою щодо забезпечення розвитку економічного потенціалу підприємств приділяється недостатньо уваги. Так, у працях вітчизняних вчених розглядаються лише окремі елементи даної проблеми, які перебувають у сфері їх наукових інтересів. Слід відзначити, що окремі аспекти двовладдя у діяльності державних органів з питань банкрутства та законодавчої невизначеності розглядаються вітчизняними науковцями: Коваленко В., Берназюк Я., Шелун Н. та іншими, але в рамках дослідження окремих питань.

У відповідності із законодавством діяльність державних органів з питань банкрутства регулюється Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”, Положенням “Про Державний департамент з питань банкрутства” та Указом Президента України “Про Міністерство економіки України”.

Метою даної роботи виступає теоретичне та практичне вивчення діяльності державних органів з питань банкрутства та формування засад для створення дієвого органу з питань санації та банкрутства, діяльність якого матиме якісно новий характер в умовах кризового та посткризового стану економіки.

Слід відзначити, що зростання кількості банкрутств підприємств в країні зумовило становлення у 1992 році інституту банкрутства та згідно із Законом України державної госпрозрахункової установи – Агентство з питань банкрутства, на яку покладено функції щодо : сприяння створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом; пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих для державних підприємств щодо яких порушено справу про банкрутство; організує систему підготовки арбітражних керуючих; здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб - СПД, які здійснюють діяльність як арбітражні керуючі; здійснює ведення бази даних про підприємства щодо яких порушено справу про банкрутство; організує проведення експертизи фінансового стану державних підприємств; забезпечує реалізацію процедури банкрутства щодо відсутнього боржника; готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак прихованого, фіктивного або доведення до банкрутства щодо державних підприємств; готує та подає на затвердження КМУ у встановленому порядку типові документи щодо здійснення процедур банкрутства .

Але, відповідно до чинного українського законодавства та Положення про Міністерство економіки, саме на Міністерство економіки покладено повноваження державного органу з питань банкрутства, а не на Агентство з питань банкрутства. Слід відзначити, що Агентство з питань банкрутства є обслуговуючою структурою Міністерства економіки. З іншого боку, Агентство є окремою юридичною особою, яка не може бути у складі іншої юридичної особи, тобто Міністерства економіки України, тому фактичне покладання функцій Міністерства економіки на Агентство з питань банкрутства не є правомірним.

Варто відзначити, що 27 березня 2006 року рішенням КМУ створено Державний департамент з питань банкрутства як урядовий орган державного управління, який входить до складу Міністерства економіки України та підпорядковується йому . Створення даного органу було викликане недостатньою ефективністю державного впливу на процеси, які відбувалися у процедурах банкрутства.

Встановлено, що за час дії Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” з 2000 року порушено 45 тисяч справ про банкрутство і лише 119 підприємств відновили свою платоспроможність, а понад 73% підприємств було ліквідовано. Фактично був створений механізм ліквідації підприємств, які знаходилися у скрутній фінансовій ситуації, а не механізм покращення їх фінансово-господарського стану.

Проведений нами огляд думок вітчизняних експертів показав, що Агентство з питань банкрутства не проводить ефективний контроль за діяльністю арбітражних керуючих та нагляду за дотриманням ліцензійних умов даних суб’єктів. Також не створюються запобіжні заходи щодо уникнення ситуацій неплатоспроможності підприємств розраховуватися за своїми зобов’язаннями внаслідок ґрунтовного моніторингу економіки та фінансового стану підприємств.

Згідно з Постановою КМУ “Про затвердження Положення про Державний департамент з питань банкрутства” від 19.04.2006 року № 533, створюючи Держаний департамент з питань банкрутства передбачалось реалізувати політику у сфері банкрутства, що формується Міністерством економіки України, а саме: розробити систему контролю за діяльністю арбітражних керуючих, передбачивши їх переатестацію та притягнення до відповідальності порушників законодавства; забезпечити інформаційне супроводження та всіх етапах провадження процедур банкрутства, яке дозволить ефективно виконувати функцію запобігання банкрутства і відновлення платоспроможності підприємств; запровадити систему запобіжних заходів банкрутства стратегічних підприємств аж до створення інституту арбітражних керуючих – державних службовців з метою провадження процедур банкрутства на них.

На думку вітчизняних експертів щодо провадження процедур банкрутства, державна госпрозрахункова установа - Агентство з питань банкрутства вичерпало свою функцію консультативного центру з надання підтримки учасникам процедур банкрутства, перетворившись на звичайного учасника фондового ринку, який користується монопольним правом організатора торгів, конкурсу в процедурах розпорядження майном, санації чи ліквідації боржника при продажу активів платника податків для погашення його зобов’язань перед бюджетом і державними цільовими фондами та іншими кредиторами. В свою чергу,на Державний департамент покладаються регулюючі функції Міністерства економіки при провадженні процедур банкрутства.

У процесі дослідження встановлено, що у розвинених країнах світу, таких як: Нідерланди, Німеччина та Франція, взагалі немає державного органу з питань банкрутства. У Німеччині та Нідерландах провадження справ про банкрутство та ліквідацію підприємств здійснюють окружні суди. Щодо кожної конкретної справи про банкрутство призначаються судді з банкрутства, як призначають конкурсного довірчого управляючого, який управляє майном боржника під контролем судді з банкрутства. Конкурсні довірчі управляючі не підлягають ліцензуванню. У процедурі банкрутства беруть участь певні державні виконавчі органи. Так, Державний прокурор та податкові органи вправі подати клопотання про визнання боржника банкрутом до окружного суду, якому підсудний боржник, якщо це відповідає суспільним інтересам. Податкові органи беруть участь у провадженні щодо банкрутства як кредитори, якщо у них є вимоги до боржника. Законодавстом Франції також не передбачено створення спеціального органу виконавчої влади, що займається питаннями банкрутства. Певні повноваження щодо цього є у прокуратури. Прокурор може передати справу про неспроможність боржника до суду. Він має отримувати інформацію про будь-яку процедуру банкрутства. Прокурор може мати право голосу щодо періоду нагляду шляхом направлення запиту про його продовження, про заміну загального режиму спеціальним спрощеним режимом, який зазвичай застосовується до невеликих підприємств; про зміну функцій управляючого шляхом укладення на ексклюзивній основі чи припинення угоди найму, управління або операційної оренди. Він має право направити запит про заміну ряду осіб, які беруть участь у процедурі; про скасування плану реструктуризації підприємства; про призначення спеціального управляючого; про припинення діяльності або ліквідацію за судовим рішенням. Прокурор має значні повноваження щодо застосування санкцій та притягнення до відповідальності, зокрема пред’явлення судових позовів до директорів компаній.

Враховуючи досвід провідних економічно розвинених країн світу, для розв’язання даної проблеми нами пропонується в Україні створити незалежний регуляторний орган з питань банкрутства на комерційних засадах. На даний орган повинні покладатися інформаційні, консультаційні послуги; створення та ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено справу про банкрутство; надання інформації державним виконавчим, фіскальним та іншим органам влади будь-якої інформації про боржників та їх фінансового стану; розробка запобіжних заходів банкрутства підприємств та забезпечення їх доведення до господарюючих суб’єктів; здійснення інформаційної, консультативної та методичної підтримки підприємств, які опиняться у фінансовій кризі; забезпечення процедури банкрутства за відсутнього в суді боржника.

Даний орган поряд із здійсненням базових послуг може виконувати супутні послуги. Ці послуги стосуватимуться оцінки вартості підприємств, встановлення рейтингів платоспроможності та фінансової надійності господарюючих суб’єктів, провадження тренінгів щодо ефективного фінансово-господарського управління підприємством, антикризового управління бізнесом, управління вартістю підприємства та інших аспектів, які стосуються управління цінністю бізнесу. Слід відзначити, що підготовка арбітражних керуючих та їх ліцензування притягнення їх до адміністративної чи кримінальної відповідальності за порушення чинного законодавства у справах банкрутства та фінансової санації підприємств має покладатися на державу.На нашу думку, на державу повинні покладатися функції щодо підготовки нормативно-правових актів та типових документів щодо здійснення процедур банкрутства відповідно до політики у сфері банкрутства.

Отже,створення даного інститут у стравах банкрутства дозволить забезпечити прозорість процедури банкрутства, сформувати могутні основи протидії кримінальним формам банкрутства та узгодити питання неспроможності підприємств з пріоритетом державних інтересів.

Вважаємо, що порушена у даній роботі проблематика потребує подальших поглиблених досліджень, результати яких неодмінно повинні бути враховані при вироблені науково обґрунтованих підходів до реформування інститут банкрутства та органів з питань санації та банкрутства.

Література:

1. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від14.05.1992р. № 2343-III Електронний ресурс .- Режим доступу//http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2343-12

2. Про затвердження Положення про Державний департамент з питань банкрутства: Постанова КМУ від 19.04.2006р. № 533Електронний ресурс .- Режим доступу//http://vi-leghas.ua/content/view/3418/2/

3. Гега П.Т. Порівняльний аналіз інститутів банкрутства (окремі країни світу та Україна) Електронний ресурс // Науково-практичний журнал.-№9.-Режим доступу// http://mndc.naian.kiev.ua/Gurnal/9text/g9_14.htm

4.http://www.kmu.gov.ua/SpecSancii/control/uk/publish/article?art_id=78796&cat_id=38340 Офіційний сайт КМУ

5. http://obozrevatel.com Офіційний сайт газети “Обозреватель”