Экономічні науки/7. Облік та аудит

Студентка Антонова Г. А.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім. Михайла Туган-Барановського, Україна

МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ

На сучасному етапі економічного розвитку вітчизняні підприємства не спроможні ефективно управляти дебіторською заборгованістю, яка займає вагому частку в оборотних активах, що спричиняє кризу взаємонеплатежів. Покупці, укладаючи угоди закупівлі, не прогнозують свої фінансові можливості; постачальники, попередньо отримавши оплату за продукцію і надання послуг, не виконують своїх зобов'язань; банки затримують розрахунки за наявності коштів клієнтів, затягують строки здійснення платіжних операцій, не забезпечують дисципліни розрахунків. Особливо значні втрати від розрахунково-платіжної кризи несуть підприємства, які мають справу із продукцією з коротким строком зберігання.

В умовах цієї кризи суттєво зростає роль ефективного управління дебіторською заборгованістю, своєчасного її повернення та попередження безнадійних боргів.

В економіці України обсяг невиконання платіжних зобов'язань почав стрімко збільшуватись, тому для підприємств досить важливим є питання управління дебіторською заборгованістю як на стадії формування, так і на стадії її інкасації.

Ефективна політика управління дебіторами дозволяє розширювати ринки збуту товарів, залучати нових реалізаторів продукції, але прорахунки в роботі з дебіторами можуть призвести до непередбачуваних наслідків, у тому числі і до банкрутства підприємства. Для нормального функціонування підприємство повинно бути забезпечене необхідним розміром оборотного капіталу. Нестача оборотного капіталу викликає необхідність додаткового фінансування, відповідно і додаткових витрат на його забезпечення. Зміна величини оборотного капіталу викликається зміною наступних складових: величини запасів, дебіторської або кредиторської заборгованості. Управління кожною із складових вимагає формування ефективної політики. Підприємства надають перевагу попередній оплаті або оплаті по факту доставки, адже в цьому разі не виникає ризику неповернення грошових коштів за реалізовану продукцію.

У процесі управління дебіторською заборгованістю з метою прискорення розрахунків доцільно використовувати сучасні форми її рефінансування. Під рефінансуванням розуміють переведення дебіторської заборгованості в інші форми оборотних активів підприємства (грошові кошти, високоліквідні цінні папери) з метою прискорення розрахунків. До основних форм рефінансування дебіторської заборгованості можна віднести: спонтанне фінансування, факторинг, облік векселів або їх продаж на фондовому ринку, форфейтинг (трансформація комерційного кредиту у банківський).

При визначенні сумнівності заборгованості для обліку досить важливою є її класифікація. Згідно з П(С)БО 10 дебіторську заборгованість потрібно групувати за строками її погашення на довгострокову та поточну. Під довгостроковою слід розуміти суму дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена впродовж 12 місяців з дати балансу. До поточної належить сума дебіторської, яка виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена впродовж 12 місяців з дати балансу.

Зміст та основна мета управління дебіторською заборгованістю – максимізація прибутку підприємства шляхом управління процесами формування та інкасації дебіторської заборгованості. Досягти цієї мети можна за допомогою певної моделі управління заборгованістю, яка являє собою послідовність дій, що організовуються та реалізовуються підприємством для мінімізації інвестицій у дебіторську заборгованість:

1. Управління формуванням дебіторською заборгованістю підприємства та її аналіз.

1.1. Формування принципів кредитної політики по відношенню до покупців.

1.2. Контроль за відвантаженням продукції, виписки рахунку та відправлення його покупцям, складання картотеки дебіторів.

1.3. Контроль за фінансовим станом дебітора.

1.4. Планування дебіторської заборгованості.

2. Управління інкасацією дебіторської заборгованості й аналіз простроченої дебіторської заборгованості забезпечення.

2.1. Аналіз простроченої дебіторської заборгованості.

2.2. Забезпечення використання на підприємстві інструментів погашення дебіторської заборгованості.

2.3. Позовна робота зі стягнення простроченої заборгованості.

2.4. Відкриття справи про банкрутство.

2.5. Списання дебіторської заборгованості.

Використання запропонованої структурно-логічної моделі управління дебіторською заборгованістю дозволяє підприємству ефективно використовувати фінансові та трудові ресурси, зменшити ймовірність зростання безнадійних боргів, контролювати фінансові надходження та забезпечити зростання інвестиційних можливостей.

Отже, економічне становище, що склалося в Україні, зумовлює потребу у радикальних і реальних заходах, які дадуть можливість забезпечити управління розрахунками на принципах оптимізації інтересів підприємств-партнерів. Запропонована методика управління дебіторською заборгованістю спроможна заздалегідь сигналізувати про напрямок змін у фінансовому стані підприємства, застерегти будь-який розмір дебіторської заборгованості від інфляції, а тому може бути використана на підприємствах різних форм власності. Подальшими розробками у цьому напрямку можна вважати поглиблене обґрунтування критеріїв віднесення дебіторської заборгованості до складу фінансових інвестицій та характеризувати її за методами оцінювання інвестицій.

Література:

1. Білик М.Д. Управління дебіторською заборгованістю підприємств // Фінанси підприємств. – 2005. – № 12;

2. Бланк И.А. Финансовый менеджмент. – К.: Эльга, Ника-центр, 2007;

3. Іванілов О.С., Смачило В.В., Дубровська Є.В. Механізм управління дебіторською заборгованістю підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 1 (67);

4. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент підприємства. – Чернігів: ЧДІЕУ, 2008.