Экономические науки / 3. Финансовые отношения

К. е.н. Тимченко О. М.

ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, Україна

Застосування системного підходу в дослідженні податкового боргу

Дослідження податкового боргу передбачає як встановлення зовнішніх ознак та кількісних оцінок, так і з’ясування сутнісних характеристик, закономірностей, причинно-наслідкових зв’язків, які зумовлюють існування та діалектичний рух цього явища. Для цього доцільно представити податковий борг як систему та визначити її атрибутивні параметри. Характеризуючи дескриптори, передусім слід відмітити дуалізм концепту даної системи. З одного боку, ми осмислюємо податковий борг як відносини між державою та платниками, оскільки саме в процесі взаємодії останніх і виникає феномен несплати податків. З іншого – має місце «математичний» концепт, оскільки податковий борг – це деяка величина, яка складається із заборгованості окремих платників, і динаміку цієїї величини можна виразити рівнянням.

Виходячи з дуалістичного характеру концепту, по-різному будуть визначатися структура і субстрат системи. У першому випадку структуру формує два агреговані елементи - платник і держава, - кожний з яких можна представити як окрему систему, до того ж з іншим концептом, ніж наш об’єкт дослідження. Держава – це система уповноважених державних органів, які здійснють управління у сфері оподаткування, платник – юридичні і фізичні особи, які не виконали податкові зобов’язання у встановлений термін. Якщо підсистема державних органів є упорядкованою, оскільки між ними існує певна субординація, їх статус, функції і повноваження чітко визначені, то підсистема боржників є хаотичною, кожний з них функціонує окремо і самостійно приймає рішення щодо невиконання податкових зобов’язань. Звідси робимо висновок, що податковий борг – це не елементарна, а складна, неоднорідна система. При цьому кожний її елемент не характеризується автономністю, тобто ані державі, ані платнику, як окремим елементам системи, не притаманні властивості, характені для системи в цілому. Це зумовлює необхідність дослідження кожного елементу окремо, шоб зрозуміти, чому в процесі їх взаємодії виникає податковий борг.

Оскільки ми в першу чергу розглядаємо податковий борг як явище негативне, то варто дослідити дану систему на предмет мінімальності. Адже за цією ознакою можна встановити, наскільки швидко можна зруйнувати систему, відтак подолати проблему податкового боргу. Як відомо система є мінімальною, якщо вона руйнується при зникненні будь-якого елементу. Звісно, у нашому випадку недоречно говорити про зникнення держави або платника. Це неможливо. Ми маємо на увазі насамперед зникнення окремих платників-боржників. Якщо будь-який боржник погасить податковий борг, то явище загалом не перестане існувати, а буде підтримуватись іншими неплатниками. Крім того, до системи можуть приєднуватися нові платники-боржники, що свідчить про таку ознаку системи як незавершеність. Отже, із заміною елементів система зберігається, що свідчить про її стаціонарність.

Характеристка властивостей досліджуваної системи на предмет завершеності і мінімальності дає підстави для висновку, що не варто намагатися пізнати причини податкового боргу на рівні конкретного платника. Мотиви і характер фіскальної поведінки можуть бути різними. Встановлення їх в одного боржника не означатиме вирішення проблеми в цілому. Враховуючи чисельність елементів системи (зокрема, кількість платників-боржників), синтезувати загальні закономірності із аналізу поведенки окремих неплатників представляється недоцільним. Доречніше застосовувати дедуктивний метод і обгрунтовувати причини заборгованості на основі апріорних суджень.

З огляду на мінімізацію податкового боргу необхідно протестувати досліджувану систему на предмет цілісності. Адже цілісність забезпечує можливість її самозбереження і розвитку. Як відомо, цілісними є системи, в котрих зв’язки між складовими елементами міцніше, ніж зв’язки цих елементів з довкіллям [1, с. 67]. Чи виконується ця умова у нашій системі? На початку дослідження ми не можемо чітко відповісти на це питання. Характер цих зв’язків нам остаточно не відомий і ми маємо з’ясувати це в ході роботи. Це – одне з ключових питань дослідження, від якого залежить зміст управлінських дій. Якщо система виявиться цілісною, то управлінські дії мають бути спрямовані на послаблення взаємозв’язків між елементами системи. Якщо ж система сумативна, то увага має бути зосереджена на усуненні причин податкового боргу, що знаходяться за межами системи.

Для виявлення причинно-наслідкових зв’язків важливими є характеристики таких атрибутивних ознак системи, як детермінованість та імманентність. Як відомо, детермінованість визначається властивістю елементів зумовлювати ізнування одне одного. Беззаперечним є факт, що держава спричиняє існування податків, а відтак, платників, а не навпаки. Звідси виникає питання, чи зумовлює держава існування боржників, чи податковий борг виникає виключно з причин, пов’язаних з діяльністю платників? На початку дослідження не можливо чітко відповісти на це питання. Ми висуваємо припущення (яке буде або підтверджене, або спростоване у результаті проведеного дослідження), що, з одного боку, певні дії держави можуть створювати підстави для неналежного виконання податкових зобов’язань платників, з другого – податковий борг може виникати виключно з вини платника.

Чи генеруються причини податкового боргу лише всередині системи? З цим питанням пов’язаний такий атрибут системи як імманентність. Як відомо, у неімманентних системах відносини, що утворюють її охоплюють не лише субстрат даної системи, а й інші речі. Для реалізації структури імманентної системи сторонні об’єкти не потрібні. На нашу думку, податковий борг слід розглядати як неімманентну систему. Навряд чи причини, що зумовлюють існування податкового боргу є лише внутрішньосистемними. Поза межами системи можуть знаходитися платники, які вчасно сплачують податки та обов’язкові платежі, проте, своїми діями (наприклад, створюють фіктивні фірми, несвоєчасно розраховуються з контрагентами, неналежно виконують обов’язки податкових агентів тощо) прямо чи опосередковано сприяють виникненню податкового боргу. Так само, поза межами системи можуть знаходитися державні органи, які безпосередньо не беруть участі в управлінні податками, проте володіють інформацією про об’єкти оподаткування, яка не використовується під час податкового контролю. (Це припущення буде перевірене в ході дослідження.) У результаті частина коштів, що по праву має належати державі, не потрапляє до бюджету. До цього слід додати, що взаємовідносини між платниками та державою реалізуються у певному соцільно-економічному і політичному середовищі, що не може не позначитися на їх результаті.

З огляду менеджменту не можна оминути таку ознаку системи як варіативність. Варіативна система може змінюватися і, проходячи через різні стани, навіть перетворюватися у іншу систему. На нашу думку, податковий борг є варіативною системою. Його величина може змінюватися, а за умови погашення і внесення до бюджету суми, більшої за податковий борг, переходити у стан переплати. Тут слід особливо звернути увагу, що податковий борг і переплата можуть існувати паралельно. Тобто в конкретний момент має місце група платників з надміру внесеними коштами до бюджету і група платників, які не виконали податкові зобов’язання. При цьому загальна сума переплати може перевищувати суму податкового боргу. За такої ситуації може скластися хибне враження (особливо за умови виконання бюджету), що проблема податкового боргу не актуальна, адже коштів вистачає для фінансування витрат, і тому не треба вживати заходів для його погашення. На нашу думку, якщо переплата та борг існують паралельно, то їх слід розглядати як окремі підсистеми відносин «держава-платник»і в будь-якому разі не послабляти увагу до боржників. По-перше, надміру внесені кошти платник може побажати повернути, по-друге, навіть якщо вони будуть зараховані в рахунок майбутніх платежів, то певний час держава не буде отримувати коштів і непогашення заборгованості призведе до фінансових ускладнень.

З ознакою варіативності тісно пов’язаний такий атрибут системи як регенеративність, тобто здатність відновлюватися. Якщо податковий борг може перейти у стан переплати, то можливий і зворотній процес. Отже, система є регенеративною. Це ускладнює управління і зумовлює необхідність такої складової як розробка і вживання заходів, запобіжних виникненню боргу.

Варіативність системи залежить від її стабільності. Згідно з теорією систем, стабільність означає стійкість відносно можливих змін у її структурі. Ми не можемо зараз сказати, наскільки стійкою є дана система. Спочатку треба виділити структурні компоненти і проаналізувати, як кожний з них впливає на загальний обсяг заборгованості. Це питання буде досліджене в роботі.

Cлід зазначити, що осмислити податковий борг як відносини між платниками та державою можна лише абстрактно. Відобразити систему з таким концептом у схематичній формі і показати усі взаємозв’язки між елементами досить проблематично. На противагу цьому «математичний» концепт даної системи дає змогу це зробити. Так, податковий борг будь-якого платника можна представити у матричній формі (рис. 1.1), де х_i, y_i, z_i – це випадок податкового боргу по одному виду податку чи збору, наприклад, х – з податку на прибуток, у – з ПДВ, z – з плати за землю.

х1	х2	...	хn
y1	y2	...	yn
...	...	...	...
z1	z2	...	zn

Рис. 1.1. Математичний вираз податкового боргу платника

Побудова матриць по кожному платникові дасть змогу виявити ризикованіші для держави податки, а групування платників за подібними по структурі матрицями – встановити, від яких чинників залежить кількість випадків податкового боргу та його обсяг: від виду податку, величини джерел сплати, особливостей господарської діяльності тощо.

Сума по рядках у наведеній матриці показує консолідований борг з того чи іншого податку даного платника. Якщо цей показник обрати за елемент матриці, то загальну суму податкового боргу в державі можна представити за допомогою рис. 1.2.

ПБх1	ПБх2	...	ПБхn	= ПБх
ПБy1	ПБy2	...	ПБyn	= ПБy
...	...	...	...	....
ПБz1	ПБz2	...	ПБzn	= ПБz
ПБ1	ПБ2	...	ПБn	= ПБ

Рис. 1.2. Математичний вираз податкового боргу усіх платників

Сума по рядках відображає загальну заборгованість з відповідного податку, а по стовпцях – кожного окремого платника. На перетині останнього рядка і стовпця фокусується загальна сума податкового боргу в державі.

Слід підкреслити, що представлена нами матрична інтерпретація податкового боргу не відповідає сутності системи згідно із визначенням Д. М. Жиліна – розробника теорії систем. На його, думку, «система – це сукупність об’єктів, що характеризується інтегративною властивістю, тобто властивістю, що не є сумою або середнім об’єктів сукупності» [2, с. 47].

Дійсно, кожний елемент у представленій матриці не має безпосерднього зв’язку з іншими елементами, а величинина податкового боргу в державі визначається як сума боргу усіх платників. Проте, сукупність елементів у матриці є упорядкованою, що дає змогу групувати показники, виявляти закономірності, тенденції, оцінювати вплив окремих елементів або групи елементів на стан досліджуваного явища. Отже, можна стверджувати, що від зміни тієї чи іншої складової, що формує дане явище, змінюється характеристика самого явища. До цього слід додати, що, математичний концепт ми не розглядємо відокремлено від концепту «відносини». Він допомагає виразити результати відносин в конкретних величинах, які дадуть уяву про масштаби проблеми.

Отже, розглянуті два підходи до інтерпретації системи, дають змогу вирішувати різні завдання в ході дослідження. Перший (податковий борг як відносини) – виявити глибинні процеси, які зумовлюють виникнення, рух і наслідки цього явища. Другий (математичний) – здійснити його кількісну оцінку.

Литература:

1. Арутюнов В. Х. Методологія соціально-економічного пізнання: [навч. посібник] / Арутюнов В. Х., Мішин В. М., Свінціцький В. М. – К.: КНЕУ, 2005. – 353 с.

2. Жилин Д. М. Теория систем: опыт построения курса / Жилин Д. М. –М.: Едиториал УРСС, 2003. – 184 с.