Экономические науки/ 10.Экономика предприятия

Наторіна А.О., Садекова А.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Модель аналізу економічної стійкості промислових підприємств

Умовою життєдіяльності й основою розвитку підприємства в конкурентному середовищі є забезпечення економічною стійкості, значення якої в умовах всесвітньої кризи зростає. Різні аспекти з цього приводу знайшли своє відображення в працях багатьох вчених. Але серед економістів відсутня єдина точка зору щодо методики проведення оцінки економічної стійкості підприємства. Це обумовлює необхідність проведення дослідження, метою якого є обґрунтування необхідності та дослідження методологічних підходів до оцінювання економічної стійкості підприємств.

Найбільш розповсюджена оцінка економічної стійкості підприємства – це методика оцінки його фінансово-економічної стійкості. Зокрема, широко висвітлене в наукових працях питання, окрім оцінки фінансової стійкості підприємства, ще й аналізу його фінансового стану та ймовірністю банкрутства. У економічній літературі пропонується декілька відмінних методик і математичних моделей оцінки стійкості і діагностики ймовірності настання банкрутства комерційних організацій. Перші дослідження аналітичних коефіцієнтів для прогнозу можливих ускладнень в фінансовій компанії проводилися в США. У сучасній практиці фінансово-господарської діяльності зарубіжних фірм для оцінки ймовірності банкрутства найбільш широке застосування отримали моделі, розроблені Е.Альтманом і У.Бівером.

Вперше 1968 року професор Нью-Йоркського університету Е.Альтман запропонував таку модель оцінки ризику банкрутства і кредитоспроможності підприємства:

, де

– співвідношення власного оборотного капіталу й суми активів; – відношення суми прибутку до сплати податків і відсотків за кредит до суми активів; – відношення суми прибутку до сплати податків і відсотків за кредит до суми активів; – співвідношення ринкової вартості власного капіталу і позикового капіталу; – співвідношення виручки від реалізації і суми активів.

Розрахунок величини дозволяє проаналізувати динаміку змін фінансової стійкості підприємства та оцінити ймовірності появи кризи на підприємстві за наступною шкалою: – ймовірність банкрутства дуже велика (критичне значення); – велика; – можлива; –дуже низька.

Слід відзначити суттєвий недолік даної моделі – відповідно до неї, підприємства з рентабельністю вище певної межі майже уникають ймовірності банкрутства. Однак, в українських умовах рентабельність окремого підприємства значною мірою піддається небезпеці зовнішніх коливань. Потрібно також відзначити, що чистий прибуток підприємства, який залишається після виплати всіх податків, в умовах інфляції часто йде на поточні витрати. Отже, ця формула в сучасних умовах повинна мати менш високі параметри при різних показниках рентабельності.

Комплексна однокритеріальна модель діагностики фінансового стану підприємства розроблена У.Бівером. В розробленій ним моделі отримані значення показників порівнюються з їх середніми значеннями для трьох груп підприємств: 1) благополучних підприємств; 2) підприємств, що збанкрутували впродовж п’яти років; 3) підприємств, що збанкрутували впродовж одного року.

Найширше застосовуваний критерій цієї моделі – коефіцієнт Бівера. Він розраховується :

, де (1)

– відповідно чистий прибуток і амортизація; – довгострокові і поточні зобов'язання.

Але, величина, що дорівнює різниці між чистим прибутком і амортизацією, не має під собою ніякого економічного змісту, а сума чистого прибутку й амортизації у фінансовому менеджменті трактується як потік грошових коштів. Тому багато фінансових аналітиків використовують при фінансовому аналізі, показник, що дорівнює відношенню потоку коштів до загальної заборгованості.

Таким чином, формула для розрахунку коефіцієнта Бівера матиме такий вигляд:

(2)

Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, коли протягом тривалого часу (1,5–2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частки прибутку, яка надходить на розвиток виробництва. Значення коефіцієнта Бівера, що рекомендується за міжнародними стандартами, знаходиться в інтервалі 0,17–0,40.

Різноманітність методик оцінювання економічної стійкості підприємства, їх побудова базується на тому, які конкретні показники діяльності підприємств потрібно вважати показниками його економічної стійкості. З метою розробки показників, що всесторонньо характеризують економічну стійкість, ряд вчених базуються на визначенні складових економічної стійкості (табл.1).

Таблиця 1. Аналіз методик оцінки економічної стійкості підприємства зарубіжних та вітчизняних вчених

Автор (джерело)	Зміст економічної стійкості підприємства	Складові
1	2	3
Анохін С.Н. («Методика моделювання економічної стійкості промислових підприємств у сучасних умовах»)	це такий рівноважний стан промислового підприємства, при якому економічні й управлінські розв'язки здатні регулювати основні фактори стійкого положення підприємства: керування, виробництва, фінансів, персоналу й стратегії в заданих межах ризику	- управлінська стійкість - виробнича стійкість - фінансова стійкість - соціальна стійкість - стійкість ділової активності - стійкість рентабельності
Брянцева И.В. («Рейтингова оцінка економічної стійкості будівельного підприємства»)	формується в процесі виробництва, забезпечується на етапах реалізації та розподілу продукції	1. виробничо-технічна - стійкість техніко-технологічного рівня - стійкість кадрового складу - стійкість рівня організації виробництва 2. фінансово-економічна - фінансова стійкість - стійкість ділової активності - стійкість рівня рентабельності
1	2	3
Іванов В.Д. («Управління економічною стійкістю промислових підприємств»)	здатність його економічної системи не відхилятися від свого стану (статистичного або динамічного) при різних внутрішніх і зовнішніх дестабілізуючих впливах за рахунок ефективного формування і використання фінансових, виробничих і організаційних механізмів	- зовнішня складова - внутрішня складова: 1. фінансова-економічна 2. виробничо-економічна 3. організаційно-економічна
Зайцев О.Н («Оцінка економічної стійкості промислових підприємств»)	це такий стан підприємства, при якому зберігається здатність ефективного функціонування й стабільного прогресивного розвитку при негативному впливі зовнішнього середовища	- техніко-технологічна - соціальна - організаційна - фінансово-економічна

Складові стійкості характеризують з різних сторін стан і розвиток підприємства, при цьому вони тісно взаємопов’язані і впливають один на одного і на головний показник – економічну стійкість. Тому можна зробити висновок, що тільки взяті в комплексі окремі підсистеми дозволяють судити про загальну стійкість діяльності підприємства та про її розвиток.

На сьогоднішній день однією з проблем оцінки економічної стійкості в Україні є слабка методична підтримка, відсутність у економістів підприємств якісного інструментарію вибору різних варіантів управлінських рішень. Адже різноманітність методик, їх побудова базується на тому, які конкретні показники діяльності підприємств потрібно вважати показниками економічної стійкості. Тому економісти при виборі показників базуються на визначенні складових економічної стійкості (перелік яких варіюється і визначається сутністю і значенням економічної стійкості в діяльності підприємства), що відображають окремі аспекти економіки підприємства.

Література:

1. Матвійчук А.В. Прогнозування розвитку фінансових показників із використанням апарата нечіткої логіки / Матвійчук А.В. // Фінанси України. – 2006. –№1. – С. 107-115.

2. Реструктуризація та фінансове оздоровлення сільськогосподарських підприємств: Посібник/Програма підвищення рівня життя сільського населення в Україні. – К., 2005. – 480 с.

3. Передерієнко Н.І., Котляревський Я.В., Дем’яненко О.М. Фінансовий менеджмент: підруч. для студ. вищ. навч. закл. – Л.: УАД, 2008. – 200с.