Економічні науки/Державний фінансовий контроль

Доц. Ліщинська Л.Б., Ткачова Н.А.

Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, Україна

Порівняльна характеристика роботи податкової служби, як органу державного фінансового контролю, в Україні та інших зарубіжних країнах

Для покращення роботи податкової служби, як органу державного фінансового контролю в Україні, є доцільним провести порівняльний аналіз роботи податкової служби України з аналогічними органами інших країн Європи; спираючись на досвід цих країн, спростити та покращити роботу платників податків і відповідно самої податкової служби України. У зв‘язку з цим, напрямок дослідження є актуальним.

Основними науковцями, які займаються питаннями щодо контролю роботи податкової служби України, як органу державного фінансового контролю, є проф. Чугунов І.Я., проф. Федосов В.М., Варналій З., а також інші науковці такі, як Карасева М.В., Митрофанов М.І., Алісов Є.А, Полторадня В.І. та інші.

Метою даної роботи є порівняльний аналіз роботи податкової служби в Україні та зарубіжних країнах.

Отже, в даній роботі постають такі завдання:

1) виявити особливості роботи податкової служби в Україні;

2) надати характеристику податковим органам в інших країнах;

3) порівняти особливості роботи податкової служби України та податкових служб інших країн;

4) внести пропозиції для удосконалення дії податкової служби України.

Податки – дуже складна і надзвичайно впливова на всі економічні явища та процеси фінансова та юридична категорія. Можна без перебільшення сказати, що, з одного боку, податки – це фінансове підґрунтя існування держави, мірило її можливостей у світовому економічному просторі щодо розвитку науки, освіти, культури, гарантування економічної безпеки, зростання суспільного добробуту народу.

Об’єктивною реальністю є те, що за наявних економічних умов підприємницькі структури та громадяни повинні віддавати частку своїх доходів на загальнодержавні суспільні потреби, а натомість одержувати від держави безкоштовні блага та послуги.

Безпосередньо збиранням податків займаються спеціальні служби. У різних країнах вони мають різні назви, але мета їх одна: забезпечити ефективне, правильне, своєчасне надходження податків до бюджету країни.

Контроль за дотриманням податкового законодавства в Україні здійснюється Державною податковою адміністрацією України (ДПАУ), що була створена в результаті об’єднання Головної державної податкової інспекції та Управління з боротьби з кримінальним укриттям доходів від оподаткування, що знаходилось в структурі МВС України.

На сьогоднішній день податкова служба України здійснює контроль за всіма видами податків та зборів, в тому числі за 25 загальнодержавними та 14 місцевими податками [2].

Згідно Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, Державна податкова адміністрація України (далі – ДПА України) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Завданнями органів державної податкової служби є:

1. Здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів);

2. Внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

3. Прийняття нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

Як відомо, кожна країна має перелік певних податків, які стягуються з громадян і відповідно сукупність таких податків називається податковою системою. Актуальні проблеми в галузі економіки не можна вирішувати без удосконалення побудови податкової системи, яка є одним з найважливіших важелів державного регулювання господарства країни. Ефективність цього регулювання залежить від визначення складу податкової системи, висоти податкових ставок, видів і розмірів бюджетних пільг. [2]

Для більш детального розуміння порівняємо декілька податкових систем зарубіжних країн та відповідно органів, які регулюють правильність та законність нарахування та сплати відповідних податків.

Організація роботи податкових служб в США.

У США податкова система має 3 рівні:

1. На верхньому рівні СВД здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства та збором федеральних податків - прибуткового податку, податку на нерухомість, податку на дарування, а також деяких акцизів;

2. На середньому рівні діють податкові служби штатів, що збирають податки і збори, що вводяться законодавчими зборами штатів. Ці податки надходять до бюджетів штатів;

3. На нижньому рівні - місцеві податкові органи, які стягують податки, що вводяться місцевими органами влади. Ставки податків встановлюють податковий інспектор, голова ради шкіл і керівник муніципалітету.

Основними завданнями податкової служби США є:

- збільшення надходжень від добровільної сплати податків;

- полегшення процедури сплати податків для платників податків;

- підвищення якості та ефективності роботи служби і більш повне задоволення запитів клієнтів.

При стягненні податків застосовуються три основні методи: самооподаткування - сплата згідно заповнюється платником податку декларації; вилучення податку "у джерела"; оціночні податкові платежі. Стягнення податку за типом вилучення "у джерела" використовується корпораціями за визначеними виплатами на адресу іноземних одержувачів доходів. Найбільше поширення цей спосіб одержав при стягненні податків з робітників і службовців. Таке стягнення податків з урахуванням знижок та пільг покладено на роботодавця. Однак сума, що стягується за кожний встановлений період, визначається працюючим шляхом заповнення форми W 4 спільно з роботодавцем. Працівник віднімає такі виплати із загальної суми своїх податкових зобов'язань.

Проте в основі системи оподаткування США лежить принцип - самостійного заповнення та подання податкових декларацій з зазначенням розміру річного податку, суми запитуваної заліку вже зроблених платежів і залишилися не сплаченої суми. У США тільки 40% платників податків самостійно заповнюють декларації, а 60% - користуються послугами спеціалізованих фірм. Всім платникам податків привласнюється ідентифікаційний номер, що полегшує роботу податкових служб з ними.

Взагалі, взаємовідносини податкової служби та платника податків будуються на двох передумовах.

По-перше, всі інструктивні матеріали з оподаткування правильні, і якщо платник податків не згоден з положеннями інструкції, то він повинен це довести в суді.

По-друге, платник податку спочатку завжди правий і тільки рішення суду може змінити положення. Тому запит додаткової інформації або перевірка можуть призвести не до збільшення податку, а до повернення переплачених сум. [4]

Якщо платник податків не згоден з результатами перевірки, то він має право оскаржити їх у Відділі оскаржень ФНУ, Податковому суді, Апеляційному суді або Окружному суді.

Створення та функціонування контролюючих податкових органів Німеччини.

Спеціального податкового відомства в Німеччині не існує. Податкові інспекції входять у фінансову систему, структура побудови якої тут досить своєрідна. Вона відображає федеративну побудову держави, відносну самостійність земель: існує Федеральне міністерство фінансів і земельні міністерства фінансів. У кожній землі, крім того, є так звана Верховна фінансова дирекція (Головне фінансове управління), підлегла одночасно і Федеральному, і Земельного міністерствам фінансів (є і федеральним, і земельних органам). Верховної фінансової дирекції підлеглі податкові інспекції і митні органи.

У Федеральному міністерстві фінансів разом з вище перерахованими є й інші управління: мит і акцизів, майна і податків з угод, фінансових взаємин між Федерацією і землями. Вони займаються і земельними податками, але вказівок землям давати не можуть. У земельному Міністерстві фінансів існує податковий відділ з підрозділами по окремих податках. [3]

У Верховній фінансовій дирекції, що є власне кажучи посередницьким органом, також є відділ мита і податків на предмети споживання, що відноситься до федеральної частини дирекції, і відділ податків на майно, що відноситься до земельної частини. Поряд з федеральними і земельними державними чиновниками у Німеччині є консультанти по податках. Це не працівники Міністерства фінансів, але останній видає їм ліцензію на право діяльності. Вони дають платні консультації. Професія дуже необхідна, тому що податкове законодавство Німеччини досить складно.

Податковий контроль у Франції.

Загальний підхід до податкового контролю у Франції. Податковий контроль - одна з конституційних функцій держави. Він забезпечує підтримання балансу між правами й обов'язками платників податків. Слід відзначити одну з основних характеристик французької податкової системи: платник податків сам надає дані для визначення податкового платежу, при цьому 90% податкових сум сплачується добровільно. В якості вихідного принципу прийнято, що будь-який платник податків є чесним, розвиток податкового законодавства здійснюється, виходячи з цієї презумпції. У Мінфіні Франції йде податкова реформа, розрахована на найближчі 5-10 років, в рамках якої прийнято рішення про спрощення податкового законодавства, інструкцій, реорганізації податкових служб. Вже протягом трьох років податки скорочуються, при цьому не вводиться ніяких нових податків.

Контроль з виїздом на місце зазвичай здійснюється за наявності серйозних підстав для підозр у приховуванні великих сум доходів. Перевірки зазвичай здійснюються за три попередніх роки. Спеціальних положень про частоту перевірок у законі немає. За рідкісними винятками, повторні перевірки щодо одного періоду зазвичай не проводяться.

Вибір підприємства. що підлягає перевірці, здійснюється за багатьма критеріями, в основі лежить аналіз ризику. По-перше, вибираються ті підприємства, які є потенційними порушниками і, по-друге, використовується інформація від інформаторів.

Податкові перевірки з виїздом на місце підкоряються певним строгими правилами. Так, платник податків повинен бути попереджений про неї як мінімум за 10 днів. Без попередження раптова перевірка може бути проведена лише за наявності достовірної інформації про те, що підприємство ухиляється від сплати податків [3] .

Відносини між податковим органом і платником податків будуються у формі обміну думками: кожна сторона відстоює свою правоту. Податкова адміністрація зобов'язана письмово відповідати на запитання платника податків, останній може використовувати ці відповіді для своєї захисту.

Як висновок можна сказати, що Україна на відміну від інших порівнюваних із нею країн має не досить розвинену систему роботи податкової служби і відповідно організацію контролю у даній сфері.

Податкова служба України має перш за все поставити перед собою цілі, щодо полегшення процедури сплати податків для платників податків, заохочувати платників податків до добровільної сплати податків, підвищити якість та ефективність роботи служби і більш повне задоволення запитів клієнтів. Також спираючись на досвід роботи податкової служби у США, доцільним було би узяти до уваги, що завданнями податківців є не тільки оштрафувати порушника, але й ще надати можливість платнику податків отримувати повну інформацію про законодавство у сфері оподаткування і відповідно привчити його добровільно дотримуватися законів.

Саме правильна організація та забезпечення технічної бази контролюючих органів може покращити роботу і платників податків і контролюючих органів України.

Література:

1. Закон України “ Про державну податкову службу в Україні ” від 4.12.1990 р. (із останніми змінами та доповненнями від 21.12.2000 р.)

2. Журнал «Вісник податкової служби» Стаття: «Податкова служба, як орган державного фінансового контролю» №21 від 10.08р.

3. Дернберг Р.Л. «Международное налогообложение» // М., Изд. «ЮНИТИ» – Будапешт «COLPI», 1997г.

4. Податкові системи країн світу та України. Облік і звітність: навч.-метод. посіб. / під заг. ред. Н.М. Ткаченко. – К.: Алерта, 2006. – 554 с.

5. Офіційний сайт Державної податкової служби України – www.sta.gov.ua