Марусик Г.П., Богачик Н.А., Венгловська Я.В., Трефаненко А.Г.

Буковинський державний медичний університет, м.Чернівці, Україна

БАКТЕРІОТЕРАПІЯ ЯК МЕТОД КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ

МІКРОБІОЦЕНОЗУ ТОВСТОЇ КИШКИ В ІНФЕКЦІЙНИХ

ХВОРИХ

Збільшення частоти і тяжкості гострих інфекційних захворювань, що спостерігається в даний час, торпідний перебіг і хронізація запального процесу деякими дослідниками пов’язується із наявністю чи розвитком дисбактеріозу, що супроводжує основне захворювання.

Не дивлячись на те, що кількість робіт, присвячених проблемі дисбактеріозу, зростає з кожним роком, багато питань залишається на сьогодні без чіткої відповіді. Зокрема, немає єдиної точки зору на визначення поняття «дисбактеріоз», на етіологію порушень мікробіоценозу, які виникають після лікування антибіотиками, а також на роль дисбактеріозу у виникненні захворювань бактеріальної, вірусної та іншої природи. Тому не дивно, що пошук нових підходів до регуляції кишкової мікрофлори продовжується.

Корекція порушень мікробіоценозу товстої кишки має важливе значення для забезпечення повного клінічного одужання хворих. Як свідчить багаторічний досвід вчених і практичних лікарів, що базується на традиціях корифеїв медичної та біологічної науки (Л. Пастера, І.Мечникова, М. Гамалеї та ін.), найбільш фізіологічними, екологічно чистими й водночас високоефективними засобами корекції кишкового мікробіоценозу є біопрепарати, виготовлені з культур біфідобактерій, лактобактерій, окремих штамів кишкових паличок та ентерококів (так званих пробіотиків), що є природними антагоністами патогенних мікроорганізмів.

Протягом останніх десятиріч було вивчено велику кількість мікроорганізмів, які могли знайти своє застосування в повсякденній медичній практиці в складі пробіотичних препаратів і продуктів харчування, однак лише небагатьох з них офіційно зараховано до пробіотиків

В даний час асортимент пробіотиків значно зріс. Цьому значною мірою сприяє розширення знань про склад і біологічні властивості мікрофлори, яка заселяє різні біотопи людського організму, встановлення корисних властивостей у мікроорганізмів, що не зустрічаються в нормі у біоценозах людини. З′явився широкий спектр нових пробіотиків, які містять спороносні аеробні бацили, пропіоновокислі бактерії, аерококи, сахароміцети, вищі гриби (Aspergillus, Risopus, Cordiceps), а також – біопрепаратів, виготовлених на основі продуктів метаболізму пробіотичної флори, які не містять живих клітин.

Російські вчені довели, що після заселення товстої кишки симбіонтними бактеріями з’являється стійка резистентність до вірусних інфекцій, у тому числі, у період епідемічних спалахів.

За думкою вчених, лікування бактерійними препаратами можна проводити в більшості випадків без попередньої або одночасної антибактеріальної терапії. Тільки при дисбактеріозі ІІІ-ІV ступеня з вираженими клінічними симптомами показано призначення антибактеріальних препаратів на тлі прийому пробіотиків.

Використання антибактеріальних та інших протимікробних засобів упродовж майже 70 років, поруч з величезною кількістю перемог над збудниками, дає часом небажані побічні ефекти, наприклад у вигляді дисбактеріозу кишечнику. Тому не дивно, що пошук нових підходів до регуляції кишкової мікрофлори продовжується.

Відомо, що пробіотикотерапія буде мати найбільш високий антидисбіотичний ефект без небезпеки розвитку побічних реакцій лише в тому випадку, якщо буде направлена на відновлення і посилення найбільш фізіологічної для організму людини апатогенної флори: родів Bifidobacterium, Lactobacillus і Propionibacterium, які складають 90-99 % всієї автофлори здорової людини і ніколи не викликають негативних ефектів. Всі інші мікроорганізми є супутньою чи випадковою мікрофлорою, відновлення якої відбувається самостійно після нормалізації складу і активності індигенної флори. Тому штучне збільшення рівня аеробного компоненту автофлори є не тільки недоцільним, а й небезпечним, оскільки може призвести до поглиблення дисбіотичних розладів і може стати причиною інфекційних ускладнень.

До найбільш поширених в Україні мікробних препаратів, що регулюють рівновагу кишкової мікрофлори, належать наступні види: суха культура бацили штаму ІР 58832 (бактисубтил, флонівін); ліофілізат біфідобактерій (біфідумбактерин сухий); ліофілізат живих бактерій кишкової палички (колібактерин сухий); висушена суміш біфідобактерій і кишкової палички (біфікол сухий); суміш біфідобактерій і ентерококів (біфіформ); ліофілізат молочнокислих бактерій (лактобактерин сухий, лінекс); ліофілізовані спори бактерій (біоспорин, споробактерин, субалін, ентерол).

В останні роки з'явились наукові роботи, присвячені удосконаленню пробіотикотерапії шляхом підбору оптимальних терапевтичних схем. У таких схемах пробіотики поєднують між собою, з імуномодулюючими препаратами, умовними пробіотиками та антибіотиками. Ефективність різних терапевтичних схем оцінюється, в основному, за клінічними показниками, у деяких роботах приймаються до уваги імунологічні критерії або ступінь дисбактеріозу в загальному. Разом з тим, вкрай недостатньо висвітлено ефективність вказаних терапевтичних підходів з мікробіологічної точки зору.

Тому вважаємо, що встановлення клінічної та мікробіологічної ефективності корекції мікробіоценозів при застосуванні терапевтичних схем із включенням різних пробіотичних препаратів в комплексне лікування інфекційних хворих є доцільним та актуальним на сучасному етапі.