Мітяшкіна Т.Ю.

Харківський національний технічний університет сільського господарства імені П.Василенка

АСПЕКТИ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ У ПИТАННЯХ ВИВЧЕННЯ ІНЖЕНЕРІЇ У ВНЗ

Оволодіння образною мовою техніки, а саме нарисною геометрією, кресленням, інженерною та комп’ютерною графікою, є основою знань майбутнього інженера, запорукою його високої компетенції, початком шляху у світ інженерії. Сучасний розвиток науки і техніки світу висуває складні й високі вимоги до випускника ВНЗ, який буде працювати у галузі виробництва. Адже у процесі діяльності він повинен творчо мислити, шукати нові рішення стосовно інженерних завдань, вміти оперативно приймати їх, мати навички конструювання машин, сучасного обладнання. Раціоналізаторська та винахідницька діяльність здійснюється на базі конструкторських та технологічних знань, вмінь, навичок, які закладаються при вивченні нарисної геометрії, креслення тощо.

Протиріччя, що виникло між постійним зростанням ролі графічної (інженерної) діяльності в житті технічно розвинутого суспільства і, переважно, відсутністю вивчення креслення в школі, отже, збільшенням навантаження на навчання (освіту) у ВУЗах, можна усунути тільки на основі впровадження поглибленого науково-методичного забезпечення, новітніх технології навчання студентів. Однією з яких є проблема застосування компетентнісного підходу, визначення процесуальних та організаційних основ його впровадження у навчанні.

Загальнопедагогічні проблеми формування компетентностей особистості розглядають Н. Бібік, С. Бондар, М. Гончарова-Горянська, Л. Гузєєв, І. Гушлевська, О. Дахін, І. Єрмаков, О. Локшина, А. Маркова, О. Овчарук, О. Савченко, С. Трубачова, П. Хоменко та ін. Вивчення проблеми підвищення професійної компетентності розглядається у працях В. Бондаря, Н.В. Кузьміної, В.І. Лозової, А.А. Орлова, В. Пилипівського, О.М. Шияна та ін.

Під «компетентністю» особистості розуміють спеціальні структуровані набори знань, умінь, навичок і ставлень, що їх набувають у процесі навчання. Компетентний – особистість, яка має достатні знання в якій-небудь галузі; з чим-небудь добре обізнаний; тямущий (поінформованість, обізнаність, авторитетність) [1].

Під поняттям «компетентнісний підхід» розуміється спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових (базових, основних) і предметних компетентностей особистості. Результатом такого процесу буде формування загальної компетентності людини, що є сукупністю ключових компетентностей, інтегрованою характеристикою особистості. Така характеристика має сформуватися в процесі навчання і містить знання, уміння, ставлення, досвід діяльності й поведінкові моделі особистості [2, с. 64]. А саме такі загальні компетентності: навички рахування та письма; базові компетентності у галузі математики, природничих наук та технологій; іноземні мови; інформаційні та комунікаційні технології; здатність навчатися; соціальні навички; загальнокультурні. Відносно інженера це графічні навички, уміння творчо мислити та приймати актуальні та дієві рішення стосовно інженерії, відповідні знання та досвід у вирішення інженерних питань (різноманітні геометричні, техніко-технологічні та конструкторські завдання - у конструюванні виробів і в технологічних процесах їх виготовлення, введення єдиної системи конструкторської документації тощо).

Враховуючи мету і завдання підготовки професійно спрямованого спеціаліста, а також компетентнісний підхід, можна сформулювати загальні вихідні вимоги до організації і проведення занять з нарисної геометрії, креслення та комп’ютерної графіки: врахування попередньої підготовки студентів, особливо у напрямі формування в них конструкторсько-технологічних знань, умінь та навичок. Зокрема, студенти повинні володіти глибокими теоретичними знаннями методів графічних побудов, вміннями виконання графічних зображень, конструкторсько-технологічними знаннями і навичками. Ретельний відбір навчального матеріалу; широке включення навчально-методичних, дидактичних матеріалів передового педагогічного досвіду, результатів наукових досліджень з проблем інженерії, а також формування у студентів стійкого інтересу до питань інженерії. Систематичне залучення студентів до активної творчої діяльності, забезпечення чіткою системою вправ і завдань з наступним систематичним самоконтролем та контролем з боку викладача. Реалізація під час викладання курсу компетентнісного, індивідуально-особистісного та диференційованого підходу до студентів. Залучення до різноманітних форм позааудиторної діяльності студентів методичної, технічної спрямованості (конструкторські бюро, гуртки, пошуково-дослідні групи, факультативи, конкурси тощо). Впровадження інтеграційних процесів при викладанні нарисної геометрії, креслення, інженерної та комп’ютерної графіки тощо. В результаті чого формуються більш широкі та комплексні компетенції, які включають у себе знання з різних галузей наук (структуровані набори знань, умінь, навичок).

Таким чином, зміст освіти полягає в розвитку у студентів компетентностей – не тількі знань з відповідних галузей освіти (нарисна геометрія, креслення, інженерана та комп’ютерна графіка), а також здатності самостійно та творчо вирішувати проблеми в різних сферах і видах діяльності майбутнього інженера. Сенс організації освітнього процесу на основі компетентнісного підходу полягає у створенні умов для формування у студентів досвіду самостійного та творчого рішення пізнавальних, комунікативних, організаційних та інших проблем, що становлять зміст освіти.

Література:

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.

2. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О.В. Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – 112 с.