к.х.н. Романко П.Д., Романко Г.А.

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Система дидактичних впливів в процесі вивчення „Загальної хімії“ студентами інженерних спеціальностей

Курс „Загальної хімії“ вивчається студентами ІФНТУНГ інженерних спеціальностей на першому курсі. Навчання проводиться згідно кредитно-модульної системи. Структуризована навчальна програма містить: кількість кредитів ECTS – 2; модулів –2; змістовних модулів – 7; загальна кількість годин – 102 (з них лекцій – 36, лабораторних занять – 36, самостійна робота – 30).

Навчальний процес – це система дидактичних впливів, яка має певний зміст, методику навчання, засоби управління пізнавальною діяльністю студентів. Розуміння навчання як спільної діяльності того, хто навчає, і тих, хто навчається має відповідні психологічні механізми, вони лежать в основі діяльності викладача (навчальна діяльність) і діяльність студента (учбова або пізнавальна). Суб’єкти цих діяльностей розв’язують різні задачі: викладач – дидактичні, студент – учбові.

В процесі вивчення предмета важливу роль відіграють дидактичні принципи.

Принцип доступності. Він реалізується через чітке структурування навчального матеріалу на відповідні елементи знання (змістові модулі). Лекційний матеріал подається доступно з врахуванням вікових особливостей (в основному навчаються студенти віком 17-18 років). Викладач враховує також існуючі проблеми: низький рівень (переважно перший) програмної підготовки за середню школу, невміння самостійно працювати над програмним матеріалом. Тому викладач будує свою педагогічну діяльність від „простих“ до „складних“ дидактичних впливів, „веде за собою“ розвиток студента, активно формує недостатньо сформовані компоненти психіки.

Принцип наступності. Він виражає той факт, щоб уміло перевести студента до вищого рівня навчання, змінюючи зміст і методи методичної роботи.

Принцип наочності та предметності. Така орієнтація на цей принцип проектує розвиток мислення. Серед моделей виокремлюють матеріальні, графічні та буквенно-словесні. Наприклад: моделі кристалічних граток, таблиці: „Періодична система елементів Д.І. Менделєєва“, „Класифікація дисперсних систем за агрегатним станом“, схеми: „Схема мідно-цинкового гальванічного елемента“, „Будови міцели“, тощо. В останні навчальні роки успішно впроваджується комп’ютерна техніка, яка забезпечує використання схем, слайдів, таблиць та відеокліпів.

Принцип науковості. Викладачі усвідомлюють суть філософії освіти, знають вимоги до змісту програмного курсу, обізнані з методичними рекомендаціями щодо шляхів реалізації навчальної програми.

Принцип свідомості. Цей принцип виступає проти механічного, формального засвоєння знань. Знання, які студент набуває у процесі діяльності у формі теоретичних понять, відображають глибинні якості об’єкта пізнання та використовуються у розв’язанні майбутніх практичних професійних задач.

Навчальний процес можна розділити на два типи варіантів. Один із них відбувається під час заняття або іншої форми навчання студентів під керівництвом викладача. Інший – під час самостійної роботи або самопідготовці студентами.

Розглянемо конкретно ці два типи варіантів під час вивчення теми „Загальні властивості металів“.

Дії студентів за першим варіантом:

· прослуховують навчальний матеріал;

· ведуть діалоги із викладачем з певних питань;

· приймають навчальні завдання та план дій з даної теми;

· здійснюють навчальні дії і операції на лабораторних заняттях: „Взаємодія металів з кислотами“, „Електрохімічні властивості металів“, „Електрохімічний захист металів від корозії“;

· консультативно опрацьовують недостатньо зрозумілі програмні питання;

· звітуються за якість виконання лабораторних робіт та рівень знань теоретичного матеріалу (рейтинговий контроль);

· аналізують результати діяльності.

Дія студентів за другим варіантом:

· планують та конкретизують завдання для своєї діяльності;

· планують методи, засоби, форми діяльності;

· самоорганізовуються;

· саморегулюються;

· проводять самоаналіз результатів навчальної діяльності.

Структурні елементи навчальної діяльності можуть змінюватися в залежності від характеру навчальних завдань.

Тільки в разі чіткої послідовності процесу навчання студентами і вмілого керування цим процесом можна добитися хороших результатів. Сучасна вітчизняна педагогіка орієнтує викладачів на активне формування психічних функцій, які направлені в „зону найближчого розвитку“, тобто дещо вищий рівень розвитку, який може досягти студент під керівництвом і з допомогою викладача. Наприклад, вищезазначена тема знаходить свій розвиток в науковій роботі.

Потрібно зазначити, що водночас з процесами викладання і навчання проходить внутрішній процес засвоєння знань, який включає наступні психологічні складові: сприймання, розуміння, осмислювання, узагальнення, закріплення, застосування.

Сприймання передбачає відображення у свідомості студента окремих властивостей предметів і явищ, які впливають на органи почуттів. До сприйняття входять і дані попереднього досвіду (зокрема знання за середню школу). На процес сприймання впливає багато факторів. На лекційних заняттях важливим є тембр голосу викладача, ритміка подання програмного матеріалу та його логічна послідовність, розумне використання технічних засобів навчання, санітарно-гігієнічні умови приміщення, тощо. Лабораторні заняття мають носити проблемно-пошуковий характер, зокрема, досліди та реакції повинні проходити з чіткими ознаками, тощо. Ефективність сприйнятя програмного матеріалу забезпечується предметами унаочнення (таблицями, моделями), знаковими формами (формулами, рівняннями реакцій) та словесною інформацією викладача.

Розуміння тісно пов’язане із сприйманням, студент опановуючи змістовні модулі встановлює зв’язки між хімічними властивостями речовин та перебігом хімічних реакцій, розкриває причини їх проходження, володіє змістом окремих термінів та понять. Для цього в навчальних посібниках автори вводили так зване „інформаційне середовище“, тобто дається визначення хімічних термінів, понять та суть реакцій і правил.

Осмислення характеризується протіканням психологічних процесів порівняння, аналіз, розкриття різнобічних причинно-наслідкових залежностей. Ефективне протікання осмислення знаходить своє місце від використання проблемного навчання, проведення хімічних дослідів, діалогів, олімпіад, наукових конференцій, тощо.

Закріплення можливе лише після грунтовного запам’ятовування, повторному осмисленні, неодноразовому відтворенні того, що вивчається, частинами та в цілому. Цьому покликана впроваджена в навчальний процес кредитно-модульна система. Наприклад, тема „Хімічний зв’язок. Будова молекул і кристалів“, „Комплексні (координаційні) сполуки“ (змістовий модуль ЗМ 1.3 базується на теоретичному матеріалі теми „Атомно-молекулярне вчення. Періодичний закон“ (змістовий модуль ЗМ 1.1).

Повторення базових тем забезпечує не тільки грунтовне запам’ятовування, а й поглиблює знання перенесені у нову ситуацію.

Застосовування знань з „Загальної хімії“ відбувається при виконанні лабораторних робіт. Тому в робочій програмі на виконання хімічних дослідів відводиться більше 30 % часу від загальної кількості годин. Крім того, даний предмет є базовим для одержання професійних знань бакалаврів та магістрів.