Ларін С.

Донецький національний університет економіки та торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

ПРАВОВІ ШЛЯХИ ПРИПИНЕННЯ ПІРАТСЬКОГО ВИКОРИСТАННЯ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

За науковими дослідженнями провідних виробників комп'ютерних програм, факти використання програмного забезпечення (далі — ПЗ) з порушенням прав їхніх власників, так зване "піратство", має місце в багатьох країнах світу. Серед таких країн є й економічно розвинені — світові лідери з розроблення ПЗ (США, Канада, Японія) і країни, економіка яких розвивається, (Китай, Росія, Україна, Малайзія тощо) [1].

Сьогодні ми маємо досвід різних країн світу щодо правового захисту ПЗ. Цей досвід, безумовно, корисний, але непридатний для бездумного копіювання на теренах України через певне економічне становище та ментальні особливості нашого суспільства.

Проблема використання неліцензійного ПЗ є чи не найактуальнішою у сфері правового захисту продуктів інтелектуальної діяльності людини. Її розв’язання є однією з умов інтеграції України у Європейське співтовариство та Світову організацію торгівлі [2, 3], а також невід'ємною складовою процесу формування ефективної національної системи захисту прав інтелектуальної власності.

Маючи з 1993 року Закон України "Про авторське право і суміжні права" (та наступні його редакції) — основоположний законодавчий акт, що регулює правові відносини у сфері виробництва, розповсюдження та використання ПЗ, лише в останні роки держава здійснила практичні заходи щодо протиправних дій виробників та розповсюджувачів "піратського" ПЗ.

Важливим кроком у досягненні ліцензійної чистоти ПЗ, яке використовується у державних установах, стало проведення його інвентаризації за дорученням Кабінету Міністрів України № 11831/33 від 18.10.2002 р. Ліцензійна чистота ПЗ — юридична властивість, пов'язана з можливістю використання ПЗ у країні без порушення прав його власників.

Слід зазначити, що найуживаніші програмні продукти, розповсюджувані за схемою "вільного використання", вже зараз адаптовані до ОС, якими користуємося ми.

За статистичними даними, в Україні щороку вищі навчальні заклади готують близько 1400 спеціалістів у галузі комп'ютерних технологій. На підготовку одного такого фахівця витрачається близько 3000 грн. на рік. Щорічний відтік за кордон фахівців цієї галузі становить від 2,5 до 6 тис. осіб, а щорічні матеріальні втрати держави від цього становлять від 37,5 до 90 млн. грн. [4].

Цей науково-технічний потенціал необхідно використати у такий спосіб, який би і віддзеркалював політику держави не лише з питань легалізації ПЗ, а й розвитку ІТ індустрії. Для цього уряд повинен прийняти рішення щодо державного замовлення та фінансування розробок національного ПЗ.

Розвиток національної ІТ індустрії стане рушійною силою у формуванні, відповідно до вимог часу, ефективної системи правового захисту ПЗ та залученні інвестицій.

Після створення національного ПЗ держава повинна надалі провадити жорстку політику щодо фактів використання неліцензійного ПЗ не тільки у державних структурах, а й у комерційних. Підґрунтя для виявлення цих фактів та проведення відповідних експертиз в Україні вже створено. Це й інститути інспекторів з інтелектуальної власності, відповідні підрозділи в органах внутрішніх справ та в інших силових структурах, примножений корпус судових експертів з питань інтелектуальної власності.

Правове забезпечення захисту інтелектуальної власності в Україні стосовно ПЗ потребує удосконалення, рушійною силою якого має стати розвиток національної ІТ індустрії.

За теперішнього фінансово-економічного становища та політичного місця України у світі без залучення додаткових коштів ефективне врегулювання правовідносин у сфері використання ПЗ державними органами управління та установами не є можливим.

Найкращий вихід із становища — поєднання процесу досягнення ліцензійної чистоти ПЗ з розробленням власного ПЗ на базі інвестування у розвиток національної IT індустрії, що повинно стати одним із стратегічних напрямків розвитку нашої держави.

Державним установам слід оптимізувати склад ПЗ, що використовується, та, (за умови неможливості його ліцензування) поступово перейти на ПЗ, яке розповсюджується за схемою "вільного використання", наприклад, ПЗ на платформі Linux.

Література:

1. http://www.bsa.org/. - 12/07/2002.

2. Захист прав інтелектуальної власності в контексті вступу до СОТ / Навч. Посібник за ред. Пятницького В.Т. – К.: UEPLAST, К.І.С. УАЗТ, 2001. – 80 с. (С. 38)2004. – Кн. 1. – 736 с.

3. Указ Президента України “Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні” від 27 квітня 2001 року № 285/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 18. – Т. 2. – С. 820.

4. Дмитришин В. Легалізація та ефективне використання програмного забезпечення в Україні // Інтелектуальна власність – 2002. – № 10. – С. 16 – 19.

5. http://www.podrobnosti.ua/ptheme/internet/2002/10/31/40441.html. - 01/11/2002.