10. Економіка підприємств

Ждаміров Є.Ю.

Сумський національний аграрний університет

РЕАЛІЗАЦІЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН ПІДПРИЄМСТВ

Міжнародні економічні відносини в Україні знаходяться у стані переходу від старої системи організації зовнішньоекономічних зв’язків, (коли вони здійснювались лише спеціалізованими зовнішньоторговельними організаціями), яка була орієнтована головним чином на експорт сировини до нової, пов’язаної з пошуком шляхів ефективного інтегрування у світову спільноту, сталих торговельних зв’язків з іншими країнами, підвищення ролі міжурядових організацій у досягненні колективної безпеки і, звичайно, надійного захисту своїх національних інтересів в умовах швидкозмінюючогося оточення. Потреби держави у наукових засадах планування міжнародних політичних та економічних акцій і прийняття відповідних рішень з питань регулювання міжнародних економічних відносин становлять актуальним подальший науковий пошук і аналітичні дослідження шляхів вирішення інтеграції у міжнародне співтовариство, які б сприяли вирішенню проблем розвитку вітчизняної економіки.

У сучасних умовах Україна не може залишатися осторонь інтеграційних процесів, які відбуваються в світовому економічному просторі. Проте рівень інтеграції економік окремих країн є різним, що обумовлено особливостями їх економічного розвитку. Тільки використовуючи переваги сукупного міжнародного науково-технічного потенціалу, переваг міжнародного поділу праці, країни світового співтовариства, в тому числі і наша держава, можуть вирішувати господарські завдання, що забезпечують економічне зростання та піднесення добробуту населення. Зовнішньоекономічні відносини України із зарубіжними державами здійснюються на основі взаємної вигоди, еквівалентного обміну і дотримання принципів міжнародного права. Зовнішньоекономічні відносини – це сукупність напрямів, форм і методів торговельно–економічного та науково–технічного співробітництва, а також кредитних і валютно–фінансових відносин даної країни з закордонними державами з метою ефективного використання переваг міжнародного поділу праці. ЗЕД є категорією міжнародної економіки, яка, зокрема, передбачає дослідження міжнародних економічних відносин. Тому, важливо розглянути систему категорій міжнародної економіки та показати місце в ній ЗЕД як однієї з них. У зовнішньоекономічній діяльності можна виділити такі основні напрями: зовнішня торгівля, фінансово кредитні відносини, техніко-економічні зв`язки, транспортні і науково-технічні. У зовнішньоекономічній діяльності вітчизняні підприємства потребують регулювання, законодавчого забезпечення та організаційного оформлення виходу на зовнішній ринок, обсягів експортно-імпортних поставок товарів, послуг, валютно-фінансових операцій, міжнародного маркетингу, моніторингу внутрішньої економічної політики і світогосподарських економічних зв’язків. Це стримується великою часткою випуску неякісної продукції, що обумовлено недостатньою підготовкою і організацією виробництва, застарілим і виснаженим устаткуванням, низькою якістю сировини і матеріалів, недостатнім контролем кінцевих операцій. В умовах відкритої економічної системи кожне підприємство повинно підвищити і довести конкурентоспроможність своїх виробів до внутрішніх і зовнішніх споживачів, що потребує регулювання стратегії, напрямів діяльності і можливостей.

Регулювання представляє собою застосування управляючого впливу держави, місцевих органів влади до товаровиробників експортоспроможної продукції з метою максимізації їх пропозиції на зовнішніх ринках. Об’єктом регулювання виступають вітчизняні товаровиробники. Механізм регулювання включає послідовне подолання товаровиробниками нижчих ієрархічних рівнів пропозиції товарів з недостатніми якісними характеристиками до пропозиції на більш вищих ієрархічних щаблях за рахунок апробації і визнання та підвищення якості товару на все більш представницьких виставках і ярмарках.

Розв’язання однієї із найбільш серйозних проблем в країнах з перехідною економікою, до яких відноситься Україна, є проблема зовнішньоекономічного співробітництва, а удосконалення регулюючих механізмів регіональної економічної політики, тобто опанування другого та третього ієрархічних рівнів у ринкових умовах є заходами підвищення і вирівняння обсягів пропозиції у структурі зовнішньоекономічних зв’язків та інтенсифікації їх для поглиблення міжнародного співробітництва.

Теоретичне пояснення та обґрунтування причин існування розвитку та підвищення ролі торгівлі між країнами та народами почали формуватися значно пізніше виникнення самого міжнародного обміну. Цьому передувало становлення достатньо стійких торгівельних зв‘язків між країнами. З самого початку існувало два підходи до міжнародної торгівлі: перший припускає свободу торгівлі, а другий – обґрунтовує державне втручання в міжнародний товарний обмін з метою сприяння його росту та з урахуванням інтересів національного господарювання. Останні декілька років, на думку експертів, у розвитку аграрного сектору України можна вважати втраченими, завдяки непослідовності та неефективності державної зовнішньоторговельної політики, що призвело до виникнення короткотермінових криз у сільському господарстві та її галузях: молочній, м‘ясній, виробництві зернових. Відсутність розвитку інфраструктури, невисокий освітній рівень та низька кваліфікація робочої сили також призводять до погіршення економічного стану сільськогосподарських виробників-експортерів.

Таким чином, в процесі дослідження встановлено, що зовнішньоекономічні відносини – це сукупність напрямів, форм і методів торговельно–економічного та науково–технічного співробітництва, а також кредитних і валютно–фінансових відносин даної країни з закордонними державами з метою ефективного використання переваг міжнародного поділу праці; розвиток зовнішньої торгівлі відображає сукупність експортнo-імпортних операцій окремої країни.