Экономические науки/10.Экономика предприятия

К.е.н. Семененко І.М.

Східноукраїнський національний університет ім. В.Даля, м. Луганськ

НАЯВНІСТЬ СИСТЕМИ ЦІЛЕЙ ЯК УМОВА СТІЙКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Ціль підприємства визначає орієнтири його діяльності і обумовлює плани підприємства та його бажані результати. Кожне підприємство має власні підходи до ідентифікації та постановки цілей і, отже, самостійно встановлює цілі і заходи їх досягнення. Підприємство має мінімум декілька цілей, які належать різним часовим горизонтам або мають досягатися працівниками різних підрозділів або рівнів управління. Прагнення досягнення лише однієї цілі може негативно позначитися на діяльності підприємства внаслідок щільного взаємозв’язку чинників його зовнішнього та внутрішнього середовищ і участі багатьох агентів в діяльності підприємства. Прагнення досягти лише максимального прибутку може призвести до загострення взаємовідносин з працівниками підприємства та активними групами, які теж впливають на ухвалення рішень підприємством. Орієнтація на короткострокове отримання прибутку за рахунок лише збільшення обсягів продажів заважає вчасному оновленню підприємства і у такий спосіб загрожує не лише розвитку підприємства, а і його стійкій поточній діяльності. Тому, як правило, підприємство має як мінімум декілька цілей, які є узгодженими між собою і визначають головні напрями діяльності підприємства.

Наявність багатьох цілей вимагає створення системи цілей, деякі з яких є пріоритетними і визначальними для інших орієнтирів підприємства. Наявність пріоритетних цілей свідчить про ієрархію цілей підприємства, верхні і нижні рівні якої мають бути узгодженими і передбачати у кінцевому рахунку досягнення головної цілі підприємства. Ієрархія цілей на підприємстві грає важливу роль, оскільки вона встановлює структуру підприємства і забезпечує орієнтацію діяльності всіх його підрозділів на досягнення цілей верхнього рівня. Особливість ієрархічної побудови цілей на підприємстві полягає в тому, що цілі вищого рівня носять ширший характер і мають більш довгостроковий часовий інтервал досягнення, а цілі нижчого рівня виступають свого роду засобом для досягнення цілі вищого рівня. Коли ієрархія цілей побудована правильно, кожний підрозділ, досягаючи своїх цілей, вносить необхідний внесок у досягнення цілі організації в цілому [1]. Отже, ієрархія цілей – це один зі способів представлення власних цілей у вигляді дерева або піраміди цілей, де цілі більш низького рівня підлеглі цілям більш високого рівня. Процес розподілу цілей за рівнями визначають як диверсифікацію цілей [2].

При побудові дерева цілей на верхньому рівні встановлюються стратегічні цілі, на другому – тактичні, на третьому – оперативні. В результаті відбувається ділення цілей на короткострокові, середньострокові і довгострокові. В основі розділення цілей на ці три типи лежить часовий період. До довгострокових відносять ті цілі, які ставляться на термін, що перевищує 5 років, а до короткострокових (оперативних, поточних) відносять цілі, які ставляться на короткий період часу (в межах одного виробничого циклу). Середньострокові (тактичні) цілі визначають напрями діяльності на період від одного до п'яти років [3]. Довгострокові цілі застосовуються при стратегічному плануванні, короткострокові – при оперативному плануванні. Довгострокові цілі в основному позначають основні напрями діяльності підприємства, а чим меншим є горизонт планування, тим цілі є більш конкретними і деталізованими. Поділ цілей відповідно до різних горизонтів планування є важливим при побудові системи цілей підприємства, оскільки в рамках короткострокового періоду підприємство може жертвувати прибутками ради досягнення іншої мети (оновлення, зростання, диверсифікації), але в рамках довгострокового періоду, безумовно, підприємству важливо мати прибуток і забезпечити стійкість свого подальшого функціонування [3]. Це знову ж таки свідчить про різноманітність і множину цілей підприємства, які до того ж залежать від суб’єкта та його позиції по відношенню до підприємства.

Множина суб’єктів, що мають відношення до конкретного підприємства, дозволяє розглядати множину цілей підприємства, виходячи з інтересів цих суб’єктів. Такий підхід отримав назву поведінкового, він розглядає і описує підприємство як складну багаторівневу систему, що має відповідну ієрархію цілей. Узгодженість та підпорядкованість цілей безпосередньо впливає на стійкість роботи підприємства і досягнення його головної цілі.

Таким чином, можна зробити висновок, що значною умовою успішної і стійкої діяльності підприємства є наявність у нього цілої системи цілей. При цьому значна роль належить встановленню ієрархії цілей: виділення пріоритетних цілей, умовою досягнення яких є реалізація цілей нижчого рівня, які набувають характеру підцілей. У якості пріоритетної цілі може бути забезпечення конкурентоспроможності або стійкості підприємства, довгостроковий розвиток, максимізація прибутку або рентабельності, завоювання частки ринку, соціальна відповідальність. Підцілями виступатимуть більш короткострокові орієнтири підприємства, наприклад, оновлення основних фондів, підвищення якості продукції, проведення соціальних заходів, розробка і виробництва нового продукту тощо. Узгодженість і підпорядкованість цілей дозволить досягати головної цілі підприємства і задовольняти суб’єктів, які мають безпосереднє відношення до підприємства, та їх інтереси.

Література:

1. Боровкова Н. В. Цели деятельности промышленного предприятия: интерпретация с учетом экономических типов предприятий и интересов участников производства : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. экон. наук / Н. В. Боровкова. – Иваново, 2002. – 17 с.

2. Методика №2: "Иерархия целей" [Электронный ресурс] / Основные методики планирования карьеры. – Режим доступа: http://otstavka.ru/node/166

3. Виханский О.С. Менеджмент : [учебник] / О. С. Виханский, А. И. Наумов. – [3-е изд.]. – М.: Гардарика, 1998. –527 с.