Економіка / Економіка підприємства

Шипіло К.І.

Науковий керівник: Фролова Л.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

САНАЦІЯ ЯК МЕХАНІЗМ ПОДОЛАННЯ КРИЗИ фінансової діяльності НА ПІДПРИЄМСТВІ

В умовах ринкової економіки підприємства зацікавлені в рості обсягів виробництва й реалізації продукції на ринку товарів та послуг, тому вони постійно повинні адаптуватися до змін попиту, а саме розширювати асортимент, поліпшувати якість, знижувати собівартість та ціни, оптимізувати структуру витрат, щоб уникнути фінансової кризи.

Проблемам діагностики фінансової кризи на підприємстві присвячено ряд праць як зарубіжних так і вітчизняних вчених-економістів, зокрема Е. Альтмана, Т. Таффлера, І. Романе, У. Бівера, І. Георгіца, Я. Вишнякової, Е. Короткова, Г. Іванова, Л. Лігоненко, В. Василенко та О. Стоянової, О. Терещенко та інші. Разом з тим, питання цього напряму, що стосуються фінансової санації як механізму подолання фінансової кризи на підприємстві, залишаються ще недостатньо вивченими.

Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей його впливу на фінансові відносини. Одним із засобів подолання кризи платоспроможності та запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. Санація може відбуватися за допомогою об'єднання підприємства, яке перебуває на межі банкрутства з більш потужним та конкурентоздатним підприємством за допомогою випуску нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій; перетворення короткострокової заборгованості в довгострокову; повної або часткової купівлі державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства [1;2].

Проте, ми дотримуємось думки деяких вчених, що таке трактування цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходів є недостатньо точно окресленим, оскільки запобігання банкрутству ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з фінансової кризи, а названі заходи, по-перше, не є вичерпними і, по-друге, не розкривають принципових методологічних підходів до вибору тих чи інших форм санації [1;3].

Зазвичай, санація здійснюється через структурну перебудову виробництва, зокрема через зміну номенклатури продукції, подрібнення підприємства, зміну ринків збуту, злиття підприємства, що є на грані банкрутства, з більш потужними, випуск нових акцій та облігацій для мобілізації капіталу тощо.

Деякі економісти та спеціалісти з питань виведення підприємств з фінансової кризи дотримуються думки, що санація як економічна категорія виражає комплекс послідовних, взаємопов'язаних заходів фінансово-економічного, організаційно-правового, виробничо-технічного, соціального характеру, які спрямовані на подолання фінансової кризи на підприємстві і відновлення чи досягнення його прибутковості і конкурентоспроможності в довгостроковому періоді [4].

На сьогодні однією з найактуальніших проблем в економіці є проблема банкрутства підприємства. Тому розробка методів оцінки схильності підприємства до банкрутства, які дозволяють своєчасно виявити і попередити кризу, є пріоритетним завданням економічної науки. Найчастіше як діагностичні показники використовуються фінансові коефіцієнти.

Розроблено і затверджено методику проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій. Згідно з цією методикою для аналізу пропонуються коефіцієнти фінансової незалежності, фінансового левериджу, забезпечення власними коштами, робочий капітал, коефіцієнт покриття, коефіцієнт оборотності оборотних засобів, час обороту, коефіцієнт оборотності запасів, середня тривалість одного обороту запасів, коефіцієнт абсолютної ліквідності, рівень рентабельності, показник фондовіддачі тощо.

На сьогодні актуальним є питання формування системи показників фінансового стану підприємства, яка б відображала всі особливості функціонування підприємства і при цьому давала найбільш точну оцінку схильності підприємства до банкрутства [2].

Недосить стійкий фінансовий стан підприємства є причиною його неплатоспроможності, погіршення фінансової стійкості, які приводять до незапланованих втрат і не досягнення необхідного фінансового результату чи навіть банкрутства. Виходячи з цього питання дослідження фінансових засад проведення санації та стабілізації діяльності підприємства є важливим для забезпечення його подальшої роботи в ринкових умовах.

Отже, для попередження виникнення фінансової кризи або виведення підприємства з такого фінансового стану потрібно проводити санацію, тобто розробляти таку систему заходів щодо фінансового оздоровлення підприємства, щоб припинити його банкрутство або підвищити конкурентоспроможність, необхідно проводити комплексний аналіз фінансового стану підприємства, організаційні та виробничо-технічні удосконалення виходу з кризи (нормалізувати виробничу діяльність та уникати оголошення банкрутом з наступною ліквідацією) і забезпечувати свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді.

Література:

 1. Картохіна Н.В. Діагностика фінансового стану підприємства як основа для прийняття рішень у системі антикризового управління // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. - к., 2008. - №9(88). - с. 19-24.

2. Білик М.Д. Сутність і оцінка фінансового стану підприємств// Фінанси України. –2009, № 3. – С. 117-128.

3. Федоренко В.І. Оцінка та діагностика фінансового стану підприємства// Економіка та держава. – 2010, № 1. – С. 26-29.

4. Шкромида В.В. Рейтингова оцінка фінансового стану підприємства// Проблеми науки. – 2009, № 1. – С. 46-54.