Богацька Н.М., Тодчук К.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету, Україна

Аналіз ефективності використання основних фондів підприємства

Питання ефективності використання основних фондів є досить актуальним, в сучасних умовах господарювання. Від рівня ефективності використання виробничих потужностей залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

На сучасному етапі розвитку виробництва, підвищення ефективності використання основних фондів має досить велике значення. Економічна діяльність підприємств відбувається в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, що обумовлює необхідність раціонального використання наявних виробничих засобів. Отже, вітчизняним підприємствам важливо підвищувати ефективність використання наявних ресурсів, і насамперед, їх активної частини.

Аналізу ефективності використання основних фондів та резервів їх підвищення присвячено ряд праць зарубіжних та вітчизняних економістів: І. Чумова, О. Редька, С. Кирія, О. Петрик, В. Зотова, Н. Іщенка, О. Боровича, Г. Давидова, І. Пилипенка, В. Шевчука, В. Бондаря та інших. [3, с. 93]

Оборотні фонди — це частина виробничих фондів, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, при цьому переносять усю свою вартість на створювану продукцію і змінюють свою натуральну форму. Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються в готову продукцію, становлячи її матеріальну основу, або сприяють її створенню. [1]

Для виявлення резервів ефективного використання основних фондів й удосконалення планування капітальних вкладень необхідно проаналізувати показники, які характеризують використання засобів праці на підприємстві. Ці показники умовно можна поділити на дві групи: узагальнюючі й окремі (індивідуальні).

До узагальнюючих показників відносять фондовіддачу. Фондовіддача основних фондів визначається відношенням обсягу виготовленої продукції до середньорічної вартості основних фондів. Фондовіддача показує загальну віддачу від використання кожної гривні, витраченої на основні виробничі фонди, тобто ефективність цього вкладення коштів.

Оберненим до фондовіддачі показником є фондомісткість, яка визначається відношенням середньорічної вартості основних фондів до обсягу виготовленої продукції. Незважаючи на те, що фондовіддача є узагальнюючим показником використання основних фондів, вона не може розкрити всіх потенційних можливостей поліпшення планування відтворення основних фондів та інтенсифікації виробництва. Тому при плануванні та обліку використовують систему окремих (індивідуальних) показників, кожний з яких відображає окремий бік ефективності використання основних фондів. [1, с.168]

До системи окремих показників використання основних виробничих фондів відносять показники їх екстенсивного та інтенсивного використання.

До показників екстенсивного використання належать такі: коефіцієнт залучення у виробництво устаткування; коефіцієнт використання устаткування в часі; коефіцієнт змінності режиму роботи устаткування. Показники екстенсивного використання основних виробничих фондів, як правило, відображають внутрішньозмінні, цілодобові простої устаткування і не характеризують ефективності його використання під час його фактичного завантаження. Коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування визначається відношенням фактичної продуктивності устаткування, що використовується на підприємстві, до його нормативної продуктивності, тобто технічно обгрунтованої, прогресивної.

Важливим напрямком підвищення ефективності використання основних фондів є зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидке залучення у виробництво невстановлеиого устаткування, обсяги якого є досить значними. Слід підкреслити, що екстенсивне поліпшення використання основних фондів та виробничих потужностей хоча повністю на сьогодні не реалізоване, все ж воно має межі.

Основними інтенсивними факторами підвищення ефективності використання основних фондів і потужностей підприємства є: удосконалення загальної структури, особливо активної частини основних виробничих фондів; модернізація діючого устаткування і оптимізація часу його роботи; технічне удосконалення засобів праці; удосконалення технології виробництва; впровадження системи наукової організації виробництва і праці; підвищення кваліфікаційного рівня робітників; зменшення строків введення в дію знову створених виробничих потужностей. [4, с.252]

Сумарну ефективність використання основних фондів – екстенсивного й інтенсивного – прийнято характеризувати інтегральним коефіцієнтом.

Узагальнюючий показник ефективності основних фондів базується на принципі порівняння виробничої продукції з усією сукупністю застосованих при її виробництві основних фондів.

Отже, підвищення ефективності використання основних фондів в даний час має величезне значення. Підприємства, що мають в своєму розпорядженні основні фонди, повинні не тільки прагнути їх модернізувати, але і максимально ефективно використовувати те, що є, особливо в існуючих умовах дефіциту фінансів і виробничих інвестицій. Основні виробничі фонди становлять головну частину матеріально-технічної бази будь-якої галузі, особливо промисловості. На базі їх зростання збільшується економічний потенціал і виробничі можливості галузі, підвищується технічний рівень виробництва. Це, у свою чергу, підвищує темпи випуску продукції, що вирішальним чином сприяє вдосконаленню розширеного відтворення й правильному формуванню найважливіших пропорцій господарювання.

Щоб використання основних фондів було справді економічно вигідним та ефективним, необхідно не тільки стежити за його технічним станом, а й залучати фахівців при проведенні складних ремонтів; вивчати ринки виробництва; залучати спеціалістів маркетингового відділу; підвищувати рівень спеціалізації виробництва; застосовувати передові технології тощо. [2]

Література:

1. Андрієць В.С. Дослідження основних сутнісних характеристик грошових потоків підприємства // Актуальні проблеми економіки. –2008. – №8(86). –С.167-170.

2. Левицька Н.В. Ефективність використання основних засобів / Н.В. Левицька //Податкове планування. - 2009. - №3. - С. 45-51.

3. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства / С.Ф. Покропивний - К:. КНЕУ, 2000. – 528 с.

4. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник / 3-тє вид., перероб. та доп. –К.: КНЕУ. – 2000. – 460 с.