Гончарук А.В.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Формування інноваційного потенціалу підприємства

Інноваційний потенціал суб'єкта господарювання залежить від специфіки та масштабів його діяльності, а рівень розвитку визначає інноваційні можливості, сприйнятливість до нововведень та інноваційну активність. Фінансування науки та інновацій, чисельність наукових працівників, кількість використаних об'єктів промислової власності, кількість залучених діючих ліцензій, активність створення нових зразків і освоєння продукції, інтенсивність винахідницької діяльності – все це є факторами, що впливають на величину інноваційного потенціалу [4, c.150].

Інноваційний потенціал формується за допомогою двох складових:

1) матеріальної складової — інноваційного потенціалу матеріальних ресурсів;

2) нематеріальної складової — інтелектуального потенціалу.

Кожна складова інноваційного потенціалу перебуває під впливом різних чинників, має специфічні цілі використання та розвитку [4, c.152]. До матеріальної складової інноваційного потенціалу підприємства належать основні та оборотні засоби, а до інтелектуальної складової – нематеріальні активи, маркетингові ресурси, управлінсько-інфраструктурні ресурси, трудові ресурси тощо.

Прийнято вважати, що саме матеріальні ресурси є основою для формування інноваційного потенціалу підприємства. Але ця концепція є застарілою, оскільки в часи швидкого розвитку науково-технічного процесу та інформатизації суспільства на перше місце виходять нематеріальні активи. Інтелектуальний капітал виступає джерелом створення потенціалу підприємства, завдяки якому здійснюється інноваційна діяльність [4, c.153].

Інтелектуальний потенціал як складова інноваційного потенціалу являє собою систему таких компонентів як: нематеріальні активи, маркетингові ресурси, управлінсько-інфраструктурні ресурси, трудові ресурси. Нематеріальні активи не мають матеріальної форми, можуть бути відокремлені від підприємства та утримуватися підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року. Стосовно інноваційної діяльності об'єкти нематеріальних активів являють собою інтелектуальну власність підприємства, яка є узаконеним інструментом захисту нематеріальних активів [4, c.153].

Важливе значення для формування інноваційного потенціалу організації має також й потенціал інноваційного менеджменту. Накопичений досвід свідчить, що серед усіх ресурсів підприємства найважливішим є ресурс управління, тобто здатність управлінської ланки оперативно приймати рішення, визначати правильні інноваційні цілі, ціннісні орієнтири та координувати виконання завдань і функцій, об'єднавши колектив людей з різним рівнем кваліфікації, освіти, досвіду, з творчою цільовою орієнтацією на розроблення та впровадження нових ідей, тобто спільну творчу працю [1, с. 246].

Можна виділити наступні елементи механізму управління, що впливають на формування та розвиток інноваційного потенціалу на підприємстві, а саме:

· організаційну структуру;

· технології ;

· організацію праці;

· оплату праці;

· переміщення персоналу — можливість горизонтальних і вертикальних переміщень згідно із вирішуваними завданнями, створення тимчасових бригад;

· стиль управління — делегування повноважень, залучення персоналу до розроблення рішень, подання ідей тощо;

· систему інформування персоналу — докладне інформування про діяльність підприємства в цілому, проблеми та завдання у сфері інновацій;

· дослідно-конструкторські приміщення, лабораторії, відділи, наявність резервних площ, можливість змінення компонування лабораторій, відділів;

· психологічний клімат — спрямування на пошук рішень оперативних і довгострокових як у рамках робочого місця, так і поза його межами, стимулювання інноваційного клімату, інноваційної активності [3, c.140].

Сукупність наявних на підприємстві ресурсів дають можливість формувати інноваційний потенціал. Отже, інноваційний потенціал виступає сукупністю інтелектуальних, фізичних, фінансових та інших ресурсів, що особливим чином організовані та постійно перебувають взаємодії один з одним. Федулова І.В. надає таку схему формування інноваційного потенціалу на підприємстві з виділенням його структурних навантажень (див. рис. 1) [2, с.9].

Рис. 1 – Процес формування інноваційного потенціалу на підприємстві

Таким чином, з рис. 1 видно, що знання (інтелектуальний капітал, інтелектуальна праця, інтелектуальні продукти) трансформуються в інтелектуальні ресурси (інтелектуальні активи), які, в свою чергу, трансформуються в інтелектуальний капітал. Інтелектуальний капітал разом з інтелектуальною працею і інтелектуальними продуктами виступає інтелектуальним ресурсом для наступного обороту капіталу у процесі виробництва і створює новий інтелектуальний капітал. Інноваційний потенціал виражає міру готовності до здійснення ефективної інноваційної діяльності і спрямований на впровадження у виробництво інноваційної продукції з метою задоволення потреб і отримання прибутку. Для цього використовуються інтелектуальні ресурси, які виступають як засоби виробництва [2, c.9].

Можна стверджувати, що формування інноваційного потенціалу на підприємстві це багатогранний та складний процес, який передбачає взаємодію не лише всіх ресурсів підприємства, а й навколишнього середовища також. Інноваційний потенціал виступає як індикатор розвитку підприємства, тому питання його ефективного формування повинні займати провідні позиції в роботі всієї організації.

Література:

1. Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент: Навч.посібник. – К.:КНЕУ, 203. – 504 с. – ISBN 966-574-524-7.

2. Федулова І.В. Управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств хлібопекарської галузі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. ек. наук: спец. 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами (харчова промисловість)» / Федулова Ірина Валентинівна; Нац. ун-т харч.техн. – Київ, 2009. – 35 с.

3. Вікарчук О.І. Інноваційний потенціал: основа розробки стратегії підприємства / О.І. Вікарчук // Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (8). – 2009. – С. 136–142.

4. Мірошник Р. О. Формування інноваційного потенціалу підприємства шляхом розвитку нематеріальних активів / Р. О. Мірошник // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». – 2009. – №640. – С. 150–154.