Лісоколенко О.Ю.

Костянтинівський індустріальний технікум Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», Україна.

Шляхи зниження собівартості продукції на підприємстві.

Отримання найбільшого ефекту з найменшими витратами залежить від того, як вирішує підприємство питання зниження собівартості продукції.

Проблеми зниження собівартості продукції на підприємстві, пошуку шляхів їх рішення є складними і цікавими питаннями сучасної економіки підприємства. Проблема знижки витрат дуже актуальна в сучасних економічних умовах, так як її рішення дозволяє кожному конкурентоспроможному підприємству вижити в умовах жорстокої ринкової конкуренції, побудувати міцне і сильне підприємство, яке буде матиме хороший економічний потенціал.

Собівартість продукції є не тільки найважливішою економічною категорією, але і якісним показником, на підставі якого можна судити про ефективність використання підприємством різноманітних видів ресурсів, а також про рівень організації праці на підприємстві.

З економічних і соціальних позицій значення зниження собівартості для підприємства полягає у наступному:

- у збільшенні прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, а отже, у появі можливості не тільки в простому, але й розширеному відтворенні;

- у появі більшої можливості для матеріального стимулювання робітників і рішення багатьох соціальних проблем колективу підприємства;

- у поліпшенні фінансового стану підприємства і зниженні ступеню ризику банкрутства;

- у можливості зниження ціни реалізації на свою продукцію, що дозволяє значною мірою підвищити конкурентоздатність продукції і збільшити обсяг продажів.

Різни аспекти проблеми зниження собівартості продукції на підприємстві досліджено вітчизняними і зарубіжними вченими. Наслідком цього є поява досить великої кількості робіт, присвячених питанням аналізу, обліку планування, контролю собівартості, починаючи з робіт Луки Пачолі і закінчуючи сучасними роботами українських науковців М.Г. Чумаченко, І.Ф. Бутинця, С.В. Покропивного, В.М. Івахненко, Г.Г. Кірейцева. Не зважаючи на великі досягнення вчених та дослідників цілий ряд принципових аспектів цього напрямку ще є недостатньо вивченими с позицій сучасного розвитку внутрішніх економічних відносин.

Рівень собівартості продукції на підприємстві та її зниження визначаються багатьма факторами, які залежать від підприємства і ті, котрі впливають не залежно від нього.

Зниження собівартості багато в чому визначається правильним співвідношенням темпів зростання продуктивності праці і зростання заробітної плати. Зростання продуктивності праці повинне випереджати зростання заробітної плати, забезпечуючи тим самим зниження собівартості продукції.

Отже основним джерелом зниження собівартості продукції є зростання продуктивності праці. Це обумовлюється тим, що, по-перше, за рахунок зростання продуктивності праці досягається економія заробітної плати, так як зростання продуктивності праці призводить до скорочення витрат на виробництво продукції, а по-друге, завдяки зростанню продуктивності збільшується випуск продукції, за рахунок чого досягається зниження собівартості продукції шляхом економії непропорційних витрат.

Друге джерело – зменшення витрат на матеріали, паливо, енергію – має найважливіше значення для матеріаломістких галузей. Зменшення витрат матеріалів здійснюється шляхами: скорочення втрат, заміна дорогих матеріалів більш дешевими, зменшення витрат на постачання матеріалів, покращення нормування витрат матеріалів.

Серйозним резервом зниження собівартості продукції є розширення спеціалізації і кооперування. На спеціалізованих підприємствах з масово-потоковим виробництвом собівартість продукції значно нижче, ніж на підприємствах, що виробляють цю же саму продукцію в невеликих кількостях. Розвиток спеціалізації вимогає встановлення і найбільш раціональних кооперованих зв’язків між підприємствами.

Зниження собівартості продукції забезпечується скороченням витрат на обслуговування виробництва та на управління, яке досягається головним чином шляхом зменшення чисельності робітників за рахунок застосування ефективніших методів організації управління та обслуговування виробництва, більш прогресивної техніки.

Економія витрат на збут досягається завдяки укріпленню дисципліни праці, ритмічності виробництва, дотримання договірної дисципліни.

На основі досліджень та аналізу можна зробити висновки та с певністю стверджувати, що зниження собівартості може відбуватися за наступних умов:

- безперервний технічний прогрес;

- розширення кооперацій і спеціалізації;

- збільшення продуктивності праці, раціонально використання матеріальних ресурсів;

- зменшення витрат на транспортування, зберігання і на брак продукції;

- вибір правильного методу амортизації;

- створення автоматизованих систем керування виробництва, при використанні електронно-обчислювальних машин;

- удосконалення організації виробництва і праці;

- удосконалення і модернізація існуючої техніки і технології;

- застосування економічних замінників сировини, повне використання відходів у виробництві;

- удосконалення якості продукції, дизайну, зниження її матеріаломісткості і трудомісткості, тобто конкурентоспроможність товару на ринку.

Таким чином, тільки комплексне виявлення зниження собівартості продукції дозволяє підприємству досягти економічного ефекту і бути конкурентоспроможним на ринку.

Література:

1. Бородкин А.М. О формировании и учете себестоимости продукции в рыночных условиях. // Бухгалтерський и аудит. - №3. С. 32 – 41.

2. Добикіна О.К. Підвищення продуктивності і функціональний облік накладних витрат як фактори зниження собівартості продукції. // Продуктивність. – 2004 - №7. С. 101 – 106.

3. Струмінська Л.В. Оціночні показники зниження собівартості виробництва. // Економіка промисловості. – 2007 №2. С. 159-162.