Економічні науки/10. Економіка підприємства

Губрій М.В., Левицька А. О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Конкурентоспроможність як умова успішного функціонування підприємства на ринку

Підприємницька діяльність здійснюється протягом тривалого часу і потребує певного узагальнення, систематизації та аналізу засобів ефективного функціонування в ринкових умовах. Однією з важливих характеристик підприємства в умовах глобалізації визначається показник рівня конкурентоспроможності підприємства.

В сучасних умовах аналіз конкуренції є невід’ємною частиною виходу на будь-який ринок, в тому числі і зовнішній, так як конкурентоспроможність одна з головних складових успіху підприємства [5, c.52].

Аналіз наукових праць свідчить, що науковці більше проблему підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства, ніж її забезпечення. Проблемі конкуренції присвятили свої наукові праці такі відомі вчені як А.Сміт, М.Мескон. Серед сучасних вчених вагомий внесок у розвиток проблем конкуренції внесли І. Красюк, О. Костусєв, В. Базилевич, Дж. Траут, А. Чендлер, В. Василенко, С. Ярошенко, Т. Гринь, Р. Фатхутдинов.

Дослідження процесів конкуренції та конкурентоспроможності підприємства завжди посідали чільне місце у системі наукових досліджень практично усіх економічних шкіл і течій. Так, А. Сміт доводив, що конкуренція, врівноважуючи норми прибутку встановлює оптимальне розподілення праці і капіталу. На його думку, конкуренція мала вигляд «невидимої руки» ринку, вона була ефективним засобом цінового регулювання. Йому вдалось досить вдало обґрунтувати положення про конкуренцію як суперництво, яке підвищує ціни при зниженні пропозиції та знижує їх за умови надлишку пропозиції [3, c. 28].

Слід урахувати й те, що в економічній науці, на нашу думку, ще чітко не сформувалася методологія управління конкурентоспроможністю підприємства. Г. Л. Азоєв трактує поняття конкурентоспроможності підприємства як відносну характеристику, що виражає відмінності розвитку підприємства від розвитку конкурентних фірм за ступенем задоволення потреб людей і по ефективності виробничої діяльності. [1, c.13].

Конкурентоспроможність підприємства – це його перевага по відношенню до інших підприємств даної галузі всередині країни і за її межами. Конкурентоспроможність фірми може бути оцінена тільки в рамках групи фірм, що відносяться до однієї галузі, або фірм, що випускають аналогічні товари (послуги). Конкурентоспроможність можна виявити тільки порівнянням між собою цих фірм як в масштабі країни, так і в масштабах світового ринку. Таким чином, конкурентоспроможність фірми – це поняття відносне: одна і та ж фірма в рамках, наприклад, регіональної галузевої групи може бути визнана конкурентоспроможною, а в рамках галузей світового ринку – ні. Оцінка ступеня конкурентоспроможності полягає у виборі базових об’єктів для порівняння, тобто у виборі фірми-лідера в галузі країни або за її межами. Така фірма-лідер має володіти наступними параметрами:

- відповідність характеристики продукції, що випускається до потреб, що задовольняються з її допомогою;

- відповідність сегментів ринку для яких призначена продукція, що випускається;

- відповідність фази життєвого циклу, в якій функціонує фірма [5, c. 48].

Підприємство може успішно існувати і розвиватися, якщо воно володіє певними конкурентними перевагами, які створюють передумови для ефективності функціонування підприємства. Існуючі конкурентні переваги підприємства фактично являють собою реалізовані можливості підприємства. Можливості підприємства визначаються його потенціалом, який під дією законів функціонування ринку та впливом факторів внутрішнього та зовнішнього середовища реалізується в конкурентних перевагах підприємства [4, c. 243].

Конкурентний потенціал підприємства складається з багатьох параметрів, що характеризують його спроможність ефективно функціонувати на ринку. Передумовами формування та розвитку конкурентних переваг підприємства є зовнішні та внутрішні фактори середовищ підприємства. [2, c.63].

До зовнішніх відносяться: міжнародні (загальноекономічні, науково-технологічні, військово-політичні, інституціональні) та національні (економічні, політичні, природно кліматичні, культурно-історичні, соціальні). Внутрішні фактори включають залежно від виду ресурсів: технічні, технологічні, інтелектуальні, організаційні, фінансові, товарні, просторові [2, c. 65].

Відмітимо, що формування конкурентних відносин сприяє створенню розвинутого, цивілізованого ринку, що включає сферу виробництва і товарообміну. Для сформованих концептуальних підходів для управління конкурентними перевагами характерна велика кількість відмінностей, що стосуються постановки цілей, теоретико-методологічної і практичної бази процесу дослідження й аналізу ринку.

Отже, для будь-якої економічної системи конкурентоспроможність є важливою складовою розвитку суспільства, кожному із етапів розвитку продуктивних сил відповідає своє бачення економічної природи конкурентоспроможності.

Література:

1. Азоєв Г.Л. Конкуренція: аналіз, стратегія і практика// Економіст.- 2009.

2. Иванов Ю.Б. Конкурентоспособность предприятия: оценка, диагностика,

стратегия.. – Х.: Изд. ХНЭУ, 2004.

3. Фатхутдинов Р. А. Конкурентоспособность. – М.:Издат. «Альфа-Пресс».

4. Василенко В. О. Стратегічне управління – К.:ЦУЛ, 2003.

5. Гринь Т. В. Фактори конкурентоспроможності підприємства//Держава та регіон. – 2004.