Асистент Крючко Л.С.,

Дніпропетровський державний аграрний університет

РАЦІОНАЛЬНЕ ПОЄДНАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ВЕЛИКИХ І МАЛИХ ІННОВАЦІЙНИХ ФОРМУВАНЬ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Основою інноваційного розвитку в умовах глобалізації економіки має бути створення фінансово-промислових груп, зокрема транснаціональних, а також холдингових компаній, науково-технічних центрів, технополісів і технопарків, лізингових фірм. У перспективі вони повинні стати стрижнем інноваційного процесу.

Одним із видів регіональних центрів комерціалізації науково-технічних розробок і трансферу технологій з функціями посередників між бізнесом і прикладною наукою є технопарки. Нами обґрунтовано структуру новостворювального комплексу – Дніпропетровський технопарк, до якого входить Дніпропетровський державний аграрний університет, інші наукові установи і підприємства, що створені у структурі університету, а також його обслуговуючі ланки (рис. 1).

Технопарк потрібно створити для того, щоб найбільшою мірою полегшити і зміцнити взаємодію науково-дослідних та аграрно-промислових секторів. Він має забезпечувати комерціалізацію науково-технічної діяльності та прискорювати просування нововведень у сфері аграрного і аграрно-промислового виробництва. Підраховано, що в умовах науково-технічного парку необхідно 5 років на створення, просування на ринок нової продукції та ще 2-3 роки, щоб повернути витрачені кошти.

Технопарк, як самостійне господарське формування, перетворює вхідні ресурси на виході в інноваційні послуги і продукти. До вхідних ресурсів належать інтелектуальні ресурси, інвестиції, земельні ділянки, будівлі, устаткування, інфраструктура; до вихідних – інформаційні, комунікаційні, маркетингові, навчальні, консалтингові, лізингові, фінансові та науково дослідні послуги та інноваційний продукт.

На сучасному етапі розвитку сільського господарства важливо забезпечити підтримку державою малого інноваційного бізнесу як фактора інноваційної політики.

Рис. 1. Раціональне поєднання діяльності великих і малих інноваційних формувань на регіональному рівні

Результати дослідження стверджують, що розробки й комерціалізація технологічно складних інновацій доступні саме цим структурам, адже такі процеси потребують значних зусиль, великих колективів і потужної матеріально-технічної бази. Крім того, ці фірми мають змогу вести багатоцільові дослідження, об'єднуючи вчених з різних сфер знань, а у випадку ефективних досліджень перейти на інший напрям.

Сильними сторонами малого бізнесу в інноваційних процесах є: швидка реакція на зміни в науково-технічній сфері, орієнтація на попит споживачів, вузька спеціалізація виробництва, мінімальна тривалість інноваційного циклу (крім венчурних фірм), гнучкість і швидкість у прийнятті управлінських рішень, відсутність бюрократичних систем управління підприємством, низькі накладні витрати.

Великим підприємства властиві менші витрати та вищі рівні прибутків у розрахунку на одиницю діяльності, і тому в них більше переваг у створенні нових робочих місць чи розширенні виробництва. Сильні сторони великих підприємств: майже необмежені можливості у проведенні наукових досліджень, можливість диверсифікації діяльності, великий обсяг фінансових ресурсів.

Вибір нової інноваційної моделі розвитку регіону в умовах глобалізації потребує створення на його території сучасної дієвої інноваційної системи. Регіональна інноваційна система – це сукупність господарських суб’єктів, які в процесі взаємодії та співпраці відповідно до визначених пріоритетів забезпечують комплексність інноваційного розвитку регіону. Ця система повинна об’єднати зусилля державних і місцевих органів влади, наукових та освітніх установ, бізнесових структур і регіональних громадських організацій, спрямовані на активізацію місцевих чинників росту за рахунок переважно інноваційного розвитку виробництва.

Нами обґрунтована концепція переходу до інноваційної моделі розвитку аграрної економіки Дніпропетровської області. Метою концепції є визначення організаційних, фінансових і правових засад створення в області єдиної інноваційної системи.

Концепція спрямована на розв’язання таких завдань:

1. Запровадження програмно-цільового принципу управління інноваційною діяльністю в регіоні (забезпечить керованість процесу, підвищить рівень інноваційної діяльності, юридично закріпить інноваційний напрям розвитку регіону).

2. Визначення засад створення системи підготовки спеціалістів для основних галузей високотехнологічного виробництва.

3. Визначення засад створення в області інноваційної інфраструктури (сприятиме розвитку організаційних структур трансферу технологій на території області, визначить підходи до підтримки інноваційного підприємництва, в подальшому забезпечить реалізацію кластерного підходу до розвитку інноваційного бізнесу).

4. Визначення принципів функціонування регіональної інформаційно-консалтингової мережі (дозволить сформувати цілісну систему інформаційного забезпечення розвитку інноваційної діяльності).

5. Визначення джерел фінансування створення та функціонування інноваційної системи області (окреслить фінансове підґрунтя для функціонування всієї інноваційної системи, стимулюючу роль місцевих органів влади).

Обов’язковим атрибутом успішного регіонального розвитку нині є розробка та реалізація регіональної інноваційної програми. Така програма являє собою комплекс взаємопов’язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв’язання найважливіших проблем інноваційного розвитку області, окремих галузей її економіки та територіальних громад. Заходи, завдання та показники програми інноваційного розвитку відображаються в Програмах економічного і соціального розвитку області на відповідний рік.

Складання таких програм є нормою в Європейському Союзі, де вони створені та функціонують приблизно у 100 європейських регіонах. При цьому головними напрямами інноваційної діяльності в країнах Заходу, як і у світі, є інформаційні технології, біотехнології, нанотехнології та нові матеріали, енергетичні технології.

Основою складання інноваційної програми області є науково обґрунтовані стратегічні пріоритети її розвитку. Визначенню регіональних пріоритетів має передувати ґрунтовне маркетингове дослідження внутрішнього ринку інновацій, оскільки підґрунтям світової конкурентоспроможності інновації є її конкурентоспроможність на внутрішньому ринку.