Зінченко Т.В.

Сумський національний аграрний університет

Кредитна кооперація у сільському господарстві

Сільськогосподарські кооперативи є своєрідними формами взаємодопомоги селян, які дають можливість їм відмовитися від послуг великої кількості посередників. Селяни є водночас і власниками, і користувачами таких кооперативів. Кооператив обслуговує тільки своїх членів-клієнтів і діє лише в їх інтересах. Крім того у розвинених країнах з ринковою економікою кооперативи ведуть широку консультаційно-інформаційну діяльність на базі використання розгалуженої мережі установ та служб, пов’язаних з науково-дослідницькою роботою, впровадженням досягнень науки у виробничу практику.

Система сільськогосподарської кредитної кооперації активно розвивається у більшості розвинених країнах світу та включає в себе кілька рівнів. На нижньому рівні вона представлена сільськими кооперативними касами, кредитними спілками або кооперативами. Сільськогосподарські касові кооперативи зазвичай надають сільськогосподарським товаровиробникам короткострокові кредити, проте поступово коло їх кредитних операцій розширюється. На регіональному рівні кооперативні каси, кредитні спілки або кооперативи об’єднуються в місцеві і регіональні кооперативні банки, які створюють на національну рівні центральний кооперативний банк. Кооперативна фінансово-кредитна система фінансової взаємодопомоги селянам є фінансовою основою функціонування та розвитку сільського господарства в умовах ринкової економіки; вона дозволяє повністю забезпечити сільськогосподарські підприємства доступними кредитами та іншими фінансовими послугами.

Протягом всього свого існування кредитні кооперативи у більшості розвинених країнах світу значно збільшили свою мережу та розширили функції своєї діяльності. Наприклад, у Німеччині система кредитної кооперації охоплює близько 30% фінансових депозитів країни і 25% виданих кредитів. У Фінляндії на кооперативні банки припадає до 60% кредитів, виданих сільськогосподарським підприємствам. Фермерські господарства активно співпрацюють з кредитними кооперативам і в багатьох інших країнах світу.

В Україні не створені ці важливі елементи, які б сприяли покращенню роботи та підвищенню конкурентоспроможності аграрного сектора економіки в період адаптації сільськогосподарських підприємств до умов ринку. Головною причиною цього є відсутність ефективного кредитного механізму функціонування села. Частково вирішити проблеми, які гальмують інтенсивність забезпечення сільськогосподарських підприємств необхідними кредитними ресурсами, дозволять кредитні спілки, процес відродження яких в Україні триває уже багато років. На сьогодні в Україні діє більш ніж 700 кредитних спілок. Вони об’єднують майже 1 млн. громадян та мають близько 1 млрд. грн. сукупних активів. Більшість кредитних спілок діють у великих промислових містах. Кредити, надані на потреби сільськогосподарських підприємств, у структурі кредитного портфеля кредитних спілок становлять лише 2%.

Кредитна спілка є не прибутковою громадською організацією, яка діє на кооперативних засадах з метою соціального захисту своїх членів шляхом здійснення взаємокредитування за рахунок їх акумульованих заощаджень. В той же час кредитні спілки є своєрідним фінансовим механізмом, завдяки якому сільськогосподарські підприємства, приватні виробники сільськогосподарської продукції шляхом кооперування своїх зусиль, ідей та коштів можуть отримати необхідні послуги значно дешевше, ніж у випадку, коли кожний з них намагався би діяти самостійно. Для кредитних спілок характерні наступні ознаки: створюються і діють на базі певної монолітної спільноти людей, які об’єднані відповідно до їх інтересів, спільної діяльності або компактного місця проживання; надають послуги лише своїм членам; не мають засновників та статутного фонду з точки зору традиційного трактування цих понять щодо суб’єктів підприємницької діяльності; є відкритими організаціями, в яких гарантується вільний вступ і вихід із членів спілки; кожний член спілки, незалежно від розміру його вкладів, має право одного голосу в питаннях управління кредитною спілкою; управління кредитною спілкою здійснюється відповідно до принципів демократичного самоуправління; не займаються жодною іншою господарською діяльністю крім надання кредитних і ощадних послуг своїм членам; створюються і діютьб в першу чергу для забезпечення можливості членам отримати кредит на прийнятних для них умовах; є не лише ефективним механізмом взаємокредитування своїх членів, але й громадською організацією.

Недостатній розвиток діяльності кредитних спілок у кредитуванні сільськогосподарських підприємств в Україні обумовлюється низкою причин. По-перше, це відсутність об’єднання кредитних спілок в систему, до того ж вони майже не надають послуги сільськогосподарським товаровиробникам через недосконалість чинного законодавства, яке обмежує види діяльності кредитних спілок лише залученням депозитів і наданням кредитів фізичним особам. По-друге, кредитні спілки не мають права надавати послуги фермерським господарствам та іншим малим сільськогосподарським підприємствам, не можуть здійснювати розрахункове обслуговування своїх членів, факторингові та лізингові операції, обмін валюти для своїх членів.

Кредитна кооперація є важливою та необхідною складовою у системі кредитування підприємств в період адаптації до умов ринку, що характеризується неефективністю державної підтримки, складністю отримання кредитних ресурсів від комерційних банків, нерозвиненістю ринку землі, нерівномірністю руху оборотних фондів підприємств, значними відхиленнями потреби в оборотних коштах від їх фактичної наявності та ін. Тому для розв’язання проблеми кредитування сільськогосподарських підприємств в Україні потрібно створити ефективну на зразок європейських моделей систему кредитної кооперації. Створення такої моделі кредитного забезпечення сільськогосподарського виробництва є раціональним та ефективним кроком до вирішення фінансових проблем аграрного сектора економіки України.