Економічні науки/12.Економіка АПК

Іглінська В.Г., Скакун Л.А.

Вінницький національний аграрний університет

ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В АПК

В Україні в умовах глобалізації створилися необхідні умови для переведення економіки на інноваційну модель функціонування та розвитку. У державі прийнято закони та нормативно-правові рішення, проведено державні заходи, спрямовані на впровадження інноваційних підходів у вітчизняній економіці та її агропромислового комплексу. Актуальність дослідження інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств обумовлена посиленням конкурентної боротьби на ринку сільськогосподарської продукції та інтеграцією України у міжнародний економічний простір та зумовлюють необхідність формування інвестиційно-інноваційної моделі розвитку сільського господарства. Ґрунтовні дослідження різних аспектів інноваційних процесів в аграрній сфері здійснені провідними вітчизняними вченими, такими як В.Г. Андрійчук, А.П. Гайдуцький, О.І. Дацій, Л.В. Дейнеко, М.В. Зубець, М.І. Кісіль, М.Ю. Коденська, М.Х. Корецький,М.Ф. Кропивко, М.І. Крупка та інші. Незважаючи на цінність проведених досліджень, особливості управління інноваціями саме в сільському господарстві на сьогодні є найменш вивченими.

Законодавче забезпечення інноваційної діяльності розпочалося ще в 992 році з прийняттям Закону України „Про наукову та науково-технічну діяльність”, а також у 2002 році — Закону України „Про інноваційну діяльність”, що изначає основні напрями розвитку, інструменти державного регулювання та засоби стимулювання інновацій. Подальше державне регулювання інноваційної діяльності дістало своє відображення у Законах України „Про пріоритетні напрями нноваційної діяльності в Україні” (2003 р. зі змінами в 2005 р.) та „Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій” (2006 р.).[3]

Основними особливостями інноваційної діяльності в агропромисловому виробництві, на думку Г.М. Саранчука, є:

1) різноманітність сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, вагома різниця в технологіях їх виробництва;

2) значна диференціація окремих регіонів країни по агротехнологічних умовах виробництва;

3) залежність використовуваних у сільському господарстві технологій від природних умов;

4) розпорошеність сільськогосподарського виробництва на значній території;

5) велика різниця в періодах виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції;[5]

Основними організаційними формами інноваційних установ в галузі АПК є навчальні агропромислові дослідницькі центри (співпраця навчальних закладів та агропромислових підприємств), агротехнопарки (територіальний науково-технічний комплекс зв’язаних єдиним інноваційним проектом наукових закладів та агропромислових підприємств), інноваційні інкубатори (сприяють створенню й підтримці малих інноваційних підприємств і розповсюдженню інформації на ринку), венчурні підприємства (спеціалізуються на розробці наукових ідей та їх втіленню в нові продукти).

Для активізації інноваційної діяльності на регіональному рівні важливим є створення інноваційних програм, які включать в себе узгодження організаційних питань, створення та впровадження інноваційних продуктів. Так, у травні 2007 році у Вінниці було підписано угоду про співробітництво між корпорацією „Науковий парк „Київська політехніка” й Вінницькою обласною державною адміністрацією. Цією угодою передбачається створення інфраструктури наукового парку, а також відкриття у Вінницькій області філіалу першого в Україні технополісу, аналогічного за структурою Силіконовій долині в США, яка є прикладом успішного формування інноваційної інфраструктури .[1]

Існує ряд проблем, які заважають інноваційним структурам досягти потрібних результатів. Основні з них:

· невідповідність системи координації та управління АПК в ринкових умовах (відірваність науково-дослідних установ від ринку, робота «на полицю», одноосібні дії інститутів та аграрних підприємств); неузгодженість державних та інших економічних форм і механізмів управління інноваційним процесами;

· недостатня кількість чи відсутність фінансових інститутів, відсутність законодавчої бази, яка регламентує і стимулює діяльність інноваційних підприємств;застаріла матеріально-технічна база науково-дослідних установ;

· недостатня інформованість вчених, неможливість їх виїзду на кращі підприємства України і світу за обміном досвідом;відсутність спеціалістів у галузі інноваційного менеджменту.[2]

Таким чином, за умов глобалізації економічних процесів, важливими напрямами розвитку інноваційної діяльності в АПК є застосування біотехнології, як об’єкту інновацій, енерго – та ресурсозберігаючих технологій.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Саранчук Г.М. Інноваційний розвиток сільського господарства як основа підвищення його конкурентоспроможності // Інноваційна економіка. – 2010. – № 1. – С. 26–32.

2.Саідаблаєва Е.Ш. Специфіка інноваційного розвитку підприємств сільського господарства. – 2009. – № 163. – С. 25–27

3. Кот О.В. Теоретичні аспекти інноваційного розвитку аграрного сектору економіки та його організаційно-економічне забезпечення / О.В. Кот // Проблеми науки. – 2008. – № 9. – С. 30–.

4. Макаров М.О. Формування інноваційної структури в АПК // Економіка АПК. – 2009.- № 5. – С.93-97

5.Височан О.С. Наукові підходи до визначення понять “Інновації» та «Інноваційна діяльність» у с/г// Вісник Хмельницького національного університету.-2011.-№2.-С.101-104