Економічні науки/14. Економічна теорія

Невінчана Л.П., ст. гр. ПТЕ-07-1

Леонідов І.Л., к.е.н., доц.

Національна металургійна академія України

Інноваційність сільського зеленого туризму в Україні

Інновації в послуги сільського зеленого туризму приховують в собі потужний потенціа трансформації сільськогосподарських виробників та соціально-економічного розвитку країни. Однак його інтенсивність стримується нестачею інтелектуальних, інформаційних, інвестиційних та ін. ресурсів. Серед останніх імперативом є активне використання альтернативних джерел фінансування відповідної діяльності, у т.ч. з використанням прямих іноземних інвестицій. Вони залучаються не для того, щоб додати зовнішні ресурси до внутрішніх (при незмінності технічних і технологічних характеристик), а для підвищення техніко-технологічних, управлінських та ін. параметрів послуг сільського зеленого туризму. Звідси побудова інноваційної моделі економічного розвитку інфраструктури сільського зеленого туризму в Україні вимагає опрацювання стратегічних концептуальних підходів до активізації залучення іноземних капіталів.

У основі активізації прямих іноземних інвестицій у розвиток сільського зеленого туризму є суперечність між інноваційним розвитком туристичної інфраструктури та наявними осередками пропозиції послуг. Їх потенційними прикладами може бути Приорілля (край з незайманою природою, мальовничими ландшафтами), Петриківка (осередок з самобутнім побутом, всесвітньо відомим народним розписом) та ін.

Залучення інвестицій на ринкових засадах сприятиме формуванню попиту на послуги відпочинку в сільській місцевості, оздоровлення природними рекреаційними ресурсами, навчання секретам сільського побуту, народних традицій, промислів, закарбованих у пам’ятках історії, культури тощо. Суб’єктом попиту є різні соціальні групи населення, наприклад школярі та студенти (підчас канікул чи практики), працівники (підчас відпусток чи вихідних) та пенсіонери (у вільний час). Пропозиція репрезентована вітчизняними туристичними компаніями та приватними підприємцями, які в олігополістичних структурах конкурують з іноземними суб’єктами господарювання, що надають туристичні послуги, в процесі визначення їх рівноважної ціни. Ринкове саморегулювання не створює зацікавленості іноземних інвесторів у фінансуванні послуг вітчизняного сільського зеленого туризму, його інноваційного розвитку.

Гарантії іноземним інвесторам здатна надати держава, яка розробила Концепцію багатофункціональності сільського господарства, представлену до Організацієї економічного співробітництва та розвитку у Глобальному Звіті «Міжнародна оцінка сільськогосподарських знань, науки і технологій для цілей розвитку». Концепція дає можливість продукувати одночасно з виробництвом сільськогосподарської продукції ще і послуги зеленого туризму. На його поширення також націлена, створена в 2002 р. Державна туристична адміністрація, яка покликана реалізувати державну інноваційну політику розвитку інфраструктури туристичної та курортної сфер; формувати стратегію розвитку туристичної галузі країни (відповідно до Закону України «Про туризм» на 2002-2010 роки для стимулювання сільського зеленого туризму); сприяти залученню інвестицій через поступове запровадження безвізового режиму, спрощення порядку оформлення віз іноземним громадянам для в’їзду в Україну з туристичної метою, розширення щорічно прогнозних обсягів споживання туристичних послуг до 5 млрд грн. тощо.

Державні заходи ще не розкрили значний інвестиційний потенціал населення. Тому доцільно спрямувати його заощадження, в тому числі сільської громади, розширити доступ всіх верств населення, через кредитні спілки та інші громадянські організації. Наприклад «Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні» покликана стимулювати залучення інвестицій шляхом реклами та популізації сільського зеленого туризму, проведення конференцій, тематичних експозицій та ін.

Суть стратегії економічного розвитку в тому, щоб забезпечити розширений доступ всіх верств сільського населення до відповідних економічних вигод. Таким чином, соціальні інновації в контексті сільського розвитку, це приватні громадянські ініціативи щодо поліпшення сільського життя, що виникають і розвиваються на локальному рівні в сільських громадах і забезпечують мультиплікативний вплив на економічний розвиток громади і території.

Запропоновані стратегічні заходи ринкового, державного, громадянського регулювання здатні сформувати синергетичний ефект активізації залучення прямих іноземних інвестицій у інноваційний розвиток інфраструктури сільського зеленого туризму в Україні.