Економічні науки/14. Економічна теорія

Рябенький А.О., ст. гр. ПТЕ-07-1

Леонідов І.Л. , к.е.н. доцент

Національна металургійна академія України

Основи інноваційно-кластерного реформування інноваційної політики

Перспективна динаміка економічного розвитку України вимагає активізації інноваційних перетворень. Успішний приклад демонструють розвинуті країни, в яких історично сформувалася інноваційна модель розвитку, що базується на інтенсивному використанні нових знань, їх втіленні в освітні технології, організацію виробництва та забезпечує від 70% до 85% приросту ВВП.

Темпи інноваційних перетворень в Україні гальмуються невирішенням суперечності між рівнем науково-технічних розробок та ступенню їх втілення вітчизняним виробництвом. В останньому лишається базою третій та четвертий технічний уклади, морально та фізично зношене обладнання, низька конкурентоспроможність вітчизняної продукції на зовнішньому і внутрішньому ринках тощо.

Актуальним чинником інноваційного розвитку економіки України є залучення прямих іноземних інвестицій в сектори економіки з перспективним інноваційним потенціалом. Підгрунтям такого залучення є великий внутрішній ринок, порівняно кваліфікована робоча сила, суттєвий науково-технічний потенціал, багаті поклади природніх ресурсів.

Важливу роль в інноваційних перетвореннях відіграє держава, проведення нею національної стратегії кластерізації України. Головною ідеєю стратегії кластерізації є створення коопераційних зв'язків між підприємствами-виробниками, підрядниками, поставниками ресурсів та технологій, а також між науково-дослідницькими та фінансово-кредитними закладами. Така кооперація та спеціалізація дозволяють учасникам кластера підвищити ефективність своєї діяльності, швидше впроваджувати нові технології і т.д. Прикладом одного з найбільш економічно потужних кластерів у світі є Силіконова долина ( у штаті Каліфорнія ), де розміщені такі компанії, як «Eastman Kodak», «General Electric», «Shockey Transistors», «Hewlett-Packard». Вважається, що перебування у кластері стимулює дух підприємництва, полегшує налагодження зв'язків для реалізації проектів високої інноваційності.

Початковим моментом інноваційних реформ кластерізації є підготовка інноваційно-інвестиційних моделей технологічних випереджень на локальному рівні (вільні економічні зони, технополіси, технопакрки, соціополіси) в окремих секторах – аерокосмічна галузь, виробництво нових матеріалів, ракето та суднобудування, розробка сучасних біотехнологій, агропромисловий та енергетичний комплекси, високотехнологічне машинобудування.

Наступний крок потребує розширення локальних осередків в національній економіці, концентрування фінансових, людських ресурсів і інформаційних технологій в напрямі утвердження її конкурентних переваг, зміцнення та розвитку наукоємних галузей виробництва, забезпечення стрімких темпів науково-технічного прогресу.

І, нарешті, створення інноваційної ринкової інфраструктури та інноваційно-інституціонального середовища, які забезпечать динамічні, довгострокові ринкові, фінансово-економічні, соціальні піднесення.

Міністерство економіки України підготувало проект, який передбачає створення замкнутих виробничих ланцюгів - від розробки технології до продажу готової продукції; в цьому документі мова іде про організацію кластерів чотирьох типів – виробничих (об'єднань авто-, судно- та авіабудівників), інноваційно-технологічних (географічно локалізовані компанії, які пов'язані виробництвом інноваційної продукції), туристичних, транспортно-логістичних.

В найближчі роки можна очікувати виникнення так званих трансграничних інноваційних кластерів, які об'єднають різні інститути прикордонних областей Західної України та Польщі. Першим поштовхом для цього стало проведення влітку 2008р. у Львівській області міжнародної науково-практичної конференції «Кластери та конкурентоспроможність прикордонних територій» за участі вчених з України, Польщі, Литви та Німеччини.