Лопуга Т.В.

Науковий керівник: к.е.н. Ворошан А.Д.

Буковинська державна фінансова академія

Перспективні напрями підвищення конкурентоспроможності українських підприємств на сучасному етапі світогосподарської інтеграції.

Для сучасного стану розвитку ринкового середовища, у якому функціонують підприємства, характерними є нестабільність макро- та мікроекономічних чинників розвитку, у зв’язку з чим особливої уваги набуває формування конкурентних переваг діяльності одних підприємств порівняно з іншими. Останнє потребує від фахівців вміння правильно оцінювати ринкову обстановку, адекватності у прийнятті рішень щодо вибору дієвих методів конкуренції.

Конкурентоспроможність являє собою найважливішу інтегральну характеристику, яка необхідна для аналізу економічної ситуації як на ринку товарів, так і на ринку послуг. Для досягнення підприємством конкурентоспроможності необхідно, перш за все, модернізувати управління господарськими процесами за умови чіткого визначення мети його діяльності. Основними при цьому завжди має бути вміння визначати та швидко і ефективно використовувати свої переваги в конкурентній боротьбі. Необхідно направляти максимум зусиль на розвиток таких якостей підприємства, які дуже вигідно відрізняють його від потенційних і реальних конкурентів.

Міжнародна конкурентоспроможність підприємства і його продукції – поняття досить широке та багатопланове. Воно включає цілу низку показників. На міжнародні ринки необхідно виходити з продукцією, що перевищує аналогічну продукцію конкурентів за технічними характеристиками, витратами, каналами просування продукції на міжнародні ринки.

Для визначення конкурентних позицій фірми на ринку необхідно виділити фактори, що впливають на можливості виграшу або програшу в конкурентній боротьбі. Крім того, аналіз факторів допомагає виявити сильні й слабкі сторони у діяльності підприємства та в роботі його конкурентів, розробити заходи й засоби, за рахунок яких підприємство змогло б підвищити конкурентоспроможність і забезпечити свій успіх, збільшити свою частку в продажах на конкретному товарному ринку.

Незважаючи на значну кількість підходів до класифікації факторів конкурентоспроможності підприємств, доцільно запропонувати новий підхід. Фактори можна поділити на три групи: техніко – економічні, комерційні та нормативно – правові (рис.1).

Рис.1. Класифікація факторів конкурентоспроможності підприємств [4,186]

На сьогоднішній день Україна зробила свій вибір на майбутнє – це інтеграція в європростір, реформування всіх секторів суспільного життя, переведення законодавства на європейський лад. Для ефективного досягнення поставленої мети необхідно забезпечити вступ України на міжнародні ринки.

Реалізація стратегічних пріоритетів нашої країни на міжнародному ринку послуг передбачає передусім розробку відповідної політики вітчизняних підприємств щодо виходу на цей ринок, підтримання ефективної діяльності та прогнозування можливих наслідків. Вступ України до СОТ дозволив українським компаніям розширити географічну структуру продажів своїх послуг, перед українськими компаніями відкрилися нові ринки, можливості та перспективи.

Для ефективного включення в світовий економічний простір українським підприємствам необхідно виробляти таку продукцію, яка буде конкурентоспроможною на зарубіжних ринках. Це може бути досягнуто завдяки розробці стратегії просування національної експортної продукції на світовому ринку.

Така стратегія повинна полягати не в простому нарощуванні обсягів експорту, а в сприянні створенню довгострокових конкурентних переваг та стабільному розширенні і якісному поліпшенні на основі цих переваг позицій країни на світовому ринку. Для цього необхідно мати чітку концепцію економічної політики, яка сприяла б розширенню експорту лише в поєднанні із загальними цілями макроекономічної політики.

Матеріальною основою стратегії просування продукції українських підприємств на зарубіжних ринках є експортний потенціал країни.
Загальновідомо, що Україна має великий експортний потенціал. Якщо площа країни становить 0,4% загальної світової суші і чисельність населення 0,8% загальносвітової кількості людей, то в Україні виробляється 5% світової мінеральної сировини та продуктів її переробки. Розвідані запаси корисних копалин України приблизно оцінюються в 7 трлн. дол. У світовому виробництві марганцевої руди частка України становить 32%. Українські підприємства експортують близько 30% глин та 18% каолінів, що видобуваються.

Крім того, Україна має конкурентоспроможні технології в аерокосмічній галузі, ракето- та суднобудуванні, виробництві нових матеріалів, біотехнології, регулюванні хімічних, біохімічних та біофізичних процесів. Великий потенціал мають також агропромисловий та енергетичний комплекси України.

Таким чином, є достатні підстави для висновку про те, що Україна має шанси для поліпшення своїх конкурентних позицій на світовому ринку.

На сьогодні можна стверджувати, що українські компанії володіють певними конкурентними перевагами й нагромадили конкурентний потенціал для виходу на міжнародний ринок послуг. Тому для ефективної діяльності українських компаній, що виходять на міжнародні ринки послуг, необхідно враховувати специфіку послуг відповідно до розробленої фахівцями класифікації, орієнтуватися на міжнародні стандарти і правила надання послуг, затверджені міжнародними організаціями, застосування сучасних форм міжнародного кооперування і партнерства у сфері послуг. Також вітчизняним фірмам слід дотримуватися раціональної зовнішньоекономічної стратегії та опанування сучасними методами міжнародного менеджменту і маркетингу.

Список використаної літератури:

1. Єрмошенко М. М. Система управління якістю як чинник підвищення конкурентоспроможності підприємства / М. М. Єрмошенко, Д. Г. Гольцев // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. – 2011. – №1. – С. 89-92.

2. Головкова Л. С. Управління конкурентоспроможністю потенційних можливостей підприємств в умовах кризи / Л. С. Головкова, Г. В. Омельчак // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. – 2009. – №4. – С. 47-52.

3. Зотова Є. В. Економічна сутність конкурентоспроможності підприємства / Є. В. Зотова // Формування ринкових відносин в Україні. – 2010. – №4. – С. 35-37.

4. Россіхіна О. Є. Основні фактори конкурентоспроможності підприємства / О. Є. Россіхіна // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. – 2010. – №2. – С. 184-187.