Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

Замчевська Н.В., Глухманчук Л.М., Мельник І.В.

Вінницький торговельн-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Реформування пенсійної системи в Україні

Упродовж багатьох років в Україні існувала однорівнева система пенсійного забезпечення, яка певним чином узгоджувалася з командно-адміністративною економікою та функціонувала на засадах солідарності поколінь. З набуттям Україною незалежності постала необхідність у реформуванні такої системи пенсійного забезпечення, оскільки в умовах ринкової економіки вона виявлялася економічно необґрунтованою, фінансово неспроможною, соціально несправедливою здебільшого для найбідніших верств населення.

Реформування сучасної пенсійної системи України зумовлено існуванням ряду недоліків [3, c. 8]:

- виплата мінімальної пенсії, незалежно від страхового стажу та сплачених внесків;

- відмінність у розмірах пенсій, призначених у різні роки, при однакових даних пенсійної справи щодо страхового стажу та коефіцієнта заробітку;

- серед розвинутих країн один із найменших пенсійний вік, в першу чергу жінок;

- здійснення невластивих страховому фонду видатків (доплати до мінімального розміру пенсії, за відсутності мінімально необхідного страхового стажу у чоловіків 25 років (у жінок 20); збільшення розміру пенсії за понаднормовий страховий стаж (для чоловіків більше 25 років, для жінок 20 років); довгострокові пенсійні виплати за віком на пільгових умовах та за вислугу років застрахованим особам, які зайняті на роботах з особливими умовами праці, відшкодування яких не передбачено чинним законодавством);

- неоднакові умови нарахування пенсій внаслідок різноманітності законодавчої бази з пенсійного забезпечення громадян;

- багаторазове відтермінування запровадження загальнообов’язкової накопичувальної системи.

Метою роботи є дослідження необхідності пенсійної реформи в Україні та вивчення особливостей пенсійної системи після проведення пенсійної реформи; виявлення основних тенденцій реформування пенсійної системи в Україні та надання певних рекомендацій щодо вирішення протиріч в даній сфері.

Над дослідженням цієї теми працював ряд вітчизняних та зарубіжних науковців у сфері пенсійного забезпечення: М. Райзер, М. Гура, В. Гарбар, П. Філіпчук, О. Биліна, О. Храмцова, К. Бондаренко, В. Литвин, І. Чапок тощо.

Здійснення пенсійної реформи спрямовано на:

- підвищення рівня життя пенсіонерів;

- встановлення залежності розмірів пенсій від сум заробітної плати, на яку нараховуються внески і страхового стажу;

- забезпечення фінансової стабільності пенсійної системи;

- заохочення громадян до заощадження коштів на старість;

- диверсифікацію джерел фінансування пенсій за рахунок внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та обов’язкових і добровільних пенсійних накопичень;

- створення ефективної та більш дієвої системи адміністративного управління в пенсійному забезпеченні.

Пенсійна система, головний елемент якої – обов’язкове державне пенсійне страхування, є однією з основних гарантій соціального захисту, завданням якого є підтримка матеріального добробуту громадян та їхніх сімей при виході на пенсію за віком, за інвалідністю чи в разі втрати годувальника. Пенсійна система, створювана на засадах страхування, залежить від багатьох показників соціально-економічного розвитку; від стану ринку праці, рівня і динаміки заробітної плати, дієвості соціальної, банківської, цінової та інших складових політики держави.

Напрями реформування пенсійної системи в Україні визначені у 2003 р. Законами України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення». У зазначених актах передбачено створення трирівневої пенсійної системи [1; 2].

Перший рівень – солідарна система загальнообов’язкового державного страхування. Іншими словами, це пенсія, які отримує більшість громадян залежно від трудового стажу та сплачених до Пенсійного фонду України страхових внесків [6, c. 110].

Другий рівень – накопичувальний – буде існувати паралельно із солідарною системою. Внески працюючих українців, крім виплати пенсій нинішнім пенсіонерам, будуть спрямовуватися в обов’язкову накопичувальну систему й потім інвестуватимуться приватним сектором у ринки капіталу для накопичення коштів на особистому рахунку учасника протягом певного часу. Після виходу на пенсію коштів з індивідуального рахунку учасника будуть регулярно щомісяця виплачуватися людям, які стали пенсіонерами. Вони ж в результаті зможуть одержувати дві пенсії: зароблену в солідарній і накопичену загальнообов’язковій накопичувальній системі [5, c. 117].

Третій рівень – недержавне пенсійне забезпечення. В Україні існують недержавні пенсійні фонди, з якими громадяни укладають відповідні договори та добровільно сплачують внески.

Пенсійна реформа повинна здійснюватися, з урахуванням вивченого та адаптованого до українських умов досвіду інших країн, на системних засадах. Успішне реформування пенсійної системи вимагає створення економічних передумов, а саме: зростання виробництва, зміцнення фінансового стану підприємств і відповідне нарощування фінансових можливостей пенсійної системи; розширення зайнятості населення, мінімізація прихованого безробіття, тіньової зайнятості; розширення бази сплати пенсійних внесків за рахунок охоплення пенсійним страхуванням усіх категорій фізичних осіб; скасування пільг у сплаті страхових внесків і заборона запровадження нових пільг без визначення джерел їх фінансування [4, c. 4].

Необхідність реформування цієї системи була зумовлена цілою низкою соціально-економічних чинників, таких як становлення та розвиток ринкової економіки, процес формування соціальної держави, необхідність адекватного реагування на демографічну ситуацію в країні. Потребували вдосконалення система формування та використання фінансів пенсійної системи, механізм її адміністрування. Все це в сукупності породжувало необхідність створення відповідного правового підґрунтя нової пенсійної системи. Крім того, потрібно було уникнути численних невідповідностей правових норм і пробілів у правовому регулюванні пенсійної сфери, які виникли внаслідок відсутності базового системного законодавчого акта у цій сфері та розпорошеності пенсійних правових норм по багатьох актах законодавства. Необхідно було також на законодавчому рівні визначити механізм здійснення основних прав громадян, зокрема, права на пенсійне забезпечення, гарантованого Конституцією України, та принципи реалізації цих прав, закріплені в oсновах законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Кожна держава має певні зобов’язання перед своїми працездатними громадянами та громадянами похилого віку. Щодо працездатних громадян, то одним з основних зобов’язань держави є забезпечення права на працю. А щодо людей похилого віку – забезпечення гідного життя в старості.

Досягти ефективного покращення рівня життя населення та соціального захисту як пенсіонерів, так і всіх малозабезпечених громадян, тривалої стабільності страхового пенсійного фонду можна лише шляхом здійснення реформування всієї економіки України, спрямованого на створення нових робочих місць, легалізації зайнятості та заробітної плати, підвищення її рівня, скорочення неповної зайнятості та безробіття, зменшення трудової еміграції.

Таким чином, реалізація завдань пенсійної реформи можлива лише за умови консолідованих, узгоджених та відповідальних дій законодавчої і виконавчої влади, підтримки громадських організацій і широких верств суспільства.

Література:

1. Закон України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: від 09.07.03 №1058-4 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 49 – 51.

2. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9.07.03 «1057-4 // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 47 – 48.

3. Бондаренко К. Пенсійна реформа в Україні: елемент євроінтеграції / К. Бондаренко // Урядовий кур’єр. – 2011. – 15 берез. – С. 4-8.

4. Литвин В. Комплексна пенсійна реформа в Україні – перспективна країна / В. Литвин // Голос України. – 2011. – 16 лют. – С. 3-5.

5. Рябіна Л.Б. Проблеми реформування пенсійної системи України та шляхи їх вирішення / Л.Б. Рябіна, Ю.В. Сусіденко, В.Ю. Декалюк // Реформування економічної системи України в контексті міжнародного співробітництва: збірник наукових праць Міжнародної науково-практичної конференції 21 квітня 2011 року. – Вінниця: Центр підготовки навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2011. – ч.2. – С. 116-118.

6. Філіпчук П.В. Сучасний етап пенсійної реформи на регіональному рівні / П.В. Філіпчук // Економіка & держава. – 2011. – №2. – С. 110-111.