Коробка І., Ковальчук Т.
Науковий керівник: Бохенко
О.С.
БОРГОВА БЕЗПЕКА
ПРОВІДНИХ КРАЇН СВІТУ: СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА
ПЕРСПЕКТИВИ
Ключові слова: боргова
безпека, державний борг, державний зовнішній борг, прямий борг, гарантований
борг, динаміка державного боргу, обслуговування боргу.
Постановка
проблеми. В сучасних умовах формування і нагромадження внутрішнього та зовнішнього
державного боргу є найважливішою складовою функціонування фінансової системи
переважної більшості країн світу, інструментом макроекономічного регулювання та
реалізації економічної стратегії держави, потужнім важелем інтеграції України у
світове господарське товариство.
В Україні за роки її
незалежності формування державного боргу відбувалося значною мірою хаотично,
під впливом потреб оперативного фінансування, поточних потреб бюджетних
видатків, що наклало свій відбиток на його структуру та обсяги. При цьому
положення України не найгірше, сьогодні державний борг провідних країн світу
досягає 68% від світового ВВП (номінальний ВВП у 2010 році становив 58 трлн.
дол.) [2, с.41].
Аналіз
останніх досліджень та публікацій. Різні аспекти проблеми державного боргу та
механізму функціонування боргової політики досліджувалися відомими зарубіжними
науковцями-економістами, зокрема, Р. Барро, У. Беверіджем, Дж. Кейнсом, А.
Лаффером, А. Лернером, Р. Манделом, К. Рейнхартом, К. Рогоффом. Питання
формування та функціонування вітчизняного ринку державних боргових зобов'язань
розглядалися в працях вітчизняних економістів: В. Андрущенка, О. Барановського,
О. Василика, Т. Вахненко, В. Гейця , В. Загорського, О. Длугопольского, М.
Срмоленка, І. Лютого, Н. Кравчука, С. Макухи, Н. Манцурова, В. Мунтіяна, Л.
Нечипорук, Л. Тарангул, А. Сухорукова, Т. Філоненко. У Росії проблеми державного
боргу у контексті фінансової безпеки аналізували С. Гавриленко, А. Ілларіонов,
А. Саркісянц, Л. Федулова, С. Ясін та ін.
Метою
статі є дослідження сучасного стану та перспектив вирішення боргової проблеми в
провідних країнах світу.
Виклад
основного матеріалу. Тема державного боргу останнім часом стала гострою
для багатьох країн, як розвинених, так і тих, що розвиваються, до яких належить
і Україна. Так, для збільшення світового держборгу із 30,1 трлн дол. (на кінець 2007 р.) до 40 трлн дол. усім країнам знадобилося
два роки та 10 місяців.
Головною причиною
прискореного зростання державної заборгованості є фінансова криза, на боротьбу
з якою уряди більшості країн вимушені були витрачати значні суми, які
врешті-решт вилилися у зростання державного боргу.
Економісти МВФ прогнозують, що сумарний
державний борг десяти найбільш розвинених країн світу зростатиме аж до 2014 р. і збільшиться з 78 % від їхнього ВВП у 2007 р. до 114 % у 2015 р. [2, с.42].
Якщо згадати
Маастрихтські угоди, згідно з якими державний борг країн, що приєдналися до
них, не повинен перевищувати 60 %
від ВВП, то поки йому задовольняють лише дві держави - Австрія та Фінляндія.
В цілому ж, на
сьогоднішній день ситуація у світі щодо стану державного боргу досить складна.
Так, державний борг США вже
перевищив 100% рівня ВВП після того як 2 серпня Конгрес США з метою недопущення технічного
дефолту підвищив максимально
допустиму планку заборгованості, яка досі знаходилася на рівні 14,3 трлн доларів. При цьому Китай,
Японія, Великобританія та Росія продовжують купувати держаний борг США. Так, нині інвестиції Китаю в
американські державні папери досягли 868,4 млрд. доларів (20,8 відсотка загального їх обсягу). Японія, яка є головним
інвестором у векселі американського казначейства після Китаю, також збільшила
свої вкладення в ці папери - до 836,6 млрд. доларів (20,2 відсотка). Третє місце займає
Великобританія, інвестиції якої в американський держборг складають 226,6 млрд. доларів. Активно почала грати
на цьому ринку і Росія, котра вже вклала в американські цінні папери понад 130 млрд. доларів (3,2 відсотка) [6].
В продовж 2011 року до уряду Китаю надійшли
пропозиції з боку урядів європейських країн щодо «викупу» їх державного боргу.
Так, за даними сайту «UBR» державний борг Італії
складає 2 трлн. євро, що більше ніж
сукупний борг Греції, Іспанії та Португалії разом взятих [5]. І країна веде переговори з Китаєм про викуп частини її
непогашених позик. За неофіційними даними, Пекін уже скупив 4% італійських боргів. Щодо внутрішнього боргу, то в
найближчі три роки уряд планує за рахунок підвищенню податків і зменшенню
державних витрат скоротити його на 54
мільярди
євро. В січні поточного року китайський віце-прем'єр Лі Кецян заявляв, що його
країна готова купити також і державний борг Іспанії, що досяг 6 млрд. євро [5].
Що ж до самого Китаю,
то державний борг Китаю склав 1,03 трлн дол. в кінці 2010 р. Даний показник
складає 17% ВВП, що набагато нижче
рівня аналогічного показника США, Японії і більшості європейських країн. Державний борг Китаю в основному
утримується за рахунок коштів з внутрішнього ринку, у той час як у США кредиторами виступають
зовнішні ринки. Також, резерви Китаю зросли до 2,85 трлн дол.
Основними учасниками в
структурі державного боргу Китаю виступають великі державні підприємства,
органи місцевого управління, центральні органи влади. Не входять в перелік
учасників Центральний банк Китаю і ряд державних комерційних банків, які взяли
на себе ряд проблемних активів тих банків, які опинилися на межі банкрутства в
період кризи.
Сумарний державний
борг Японії становить 10,6 трлн дол., а це майже 200% японського ВВП. Якщо весь державний борг
поділити на кожного мешканця країни, то на кожного японця припадатиме 83,8 тис. дол.
Американські
економісти Кармен Рейнхарт та Кеннет Рогофф, вивчивши досвід 44 країн світу за два сторіччя,
дійшли висновку, про те що критичним співвідношенням державного боргу до ВВП є 90 %. Тільки після цього борги в
розвиненій країні можуть вплинути на перспективи економічного зростання, але
цей вплив не є таким великим - економічне
зростання в середньому уповільнюється на 1 % на рік [2, с.43].
Отже, можна зробити
висновок, що причиною появи загрозливого розміру державного боргу у провідних
економіках світу є тривале існування бюджетних дефіцитів пов'язане з
необхідністю здійснення значних державних вкладень в розвиток економіки та
незабезпечення відповідних джерел покриття їх.
Зрозуміло, що з
виникненням необхідності здійснення державних вкладень в економіку, з'являється
з часом необхідність у оптимізації державного боргу. Оптимізація державного
боргу можлива декількома способами: (використання золотовалютних резервів,
рефінансування, емісія), проте саме ефективний спосіб полягає у зменшенні
бюджетних дефіцитів тобто збалансування дохідної і видаткової частини, що
можливе шляхом скорочення видатків, накопичення заборгованості (прострочення
платежів по боргах або за куплені товари), а також за рахунок підвищення
податків [3, с.4]. Проте питання полягає не тільки у збалансуванні державного
бюджету, а в тому, щоб бюджет балансував економіку.
Зменшувати розміри
державного боргу потрібно, і саме за допомогою балансування економіки, що
сприяє економічному зростанню, адже саме економічне зростання є шляхом до
стабілізації або ліквідації державного боргу, що знаходить відображення в зменшення
негативного впливу бюджетного дефіциту на його розміри. Проте, в нинішніх
умовах, економічне зростання можливе тільки за допомогою прийняття урядами
країн пакету стимуляційних заходів, що забезпечують підтримку важливих галузей
економіки та фінансового сектору країни в умовах стагнації.
В даний момент
стимулювання економіки життєво необхідне для відновлення світової економіки.
Проте урядам країн США, Японії та ЄС необхідно бути пильними, пригадати уроки
минулого і не допускати утворення загрозливого розміру бюджетних дефіцитів, що
мають вплив на розмір державного боргу, а для поліпшення стійкості державного
боргу, на думку Вахненко Т.П., потрібно скорочувати річний дефіцит бюджету на
0,5% ВВП протягом десятиліття [1, с.15]. Таку ж думку висловили експерти
Лісабонської ради і Allianz Group, які стверджують, що
для того, щоб подолати рекордне зростання державного боргу, уряди країн
Євросоюзу повинні починаючи з 2011 р. щороку скорочувати бюджетні видатки на
2%, це стосується головним чином зменшення бюджетних витрат, у тому числі
видатків на соціально - економічні програми, та збільшення дохідної частини за
рахунок підвищення податкового навантаження.
Висновки. Отже, можна сказати,
що основною причиною появи і збільшення державного боргу країни є циклічні бюджетні
дефіцити, які виникають внаслідок розбалансування дохідної і видаткової частини
бюджету, саме тривалі дефіцити таких економік як США, Японія і країн
Європейського Союзу призвело до загострення не тільки внутрішньої економічної
безпеки, а й безпеки світового суспільства. Одним із шляхів оптимізації
державного боргу є зменшення бюджетного дефіциту в наслідок скорочення
видатків, використання бюджету як засобу збалансування економіки.
1.
Вахненко Т.П. Особливості формування державного боргу та управління його
складовими в період фінансової кризи// Фінанси України. - 2009. - №6. - С.
14-28.
2.
Олійник О.В. Боргова безпека України: стан, проблеми, перспективи / О.В.
Олійник // Вісник Національної юридичної академії ім.. Я. Мудрого. - 2011. -
№2(5). - С.41 -48
3.
Федосов В. М., Колот O.A. Управління державним боргом у контексті
ризик-менеджменту // Фінанси України. - 2008. - №3. - С.3-33.
4.
Інтернет видання «KyivPost» / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://www.kyivpost.ua
5.
Український бізнес ресурс / [Електронний ресурс]. - Режим доступу:-// http://ubr.ua