Сабан Микола Володимирович

Науковий керівник: Мельник А.Т.

Буковинський державний фінансово-економічний університет, Чернівці

ВПЛИВ ВЗАЄМОДІЇ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ТА ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ НА МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ

Пріоритетним завданням державної влади будь-якої країни є забезпечення стійкого довгострокового економічного розвитку з метою підвищення добробуту населення та зміцнення потенціалу розвитку майбутніх поколінь.

В окремі періоди економічної історії фіскальним і грошово-кредитним важелям макроекономічного регулювання відводилася різна роль. Найважливішим інструментом впливу на економічні процеси була або система податків, державних витрат і дефіциту бюджету, або регулювання економічного циклу через кредитно-грошову сферу.

Проблеми грошово-кредитної політики, теоретичні та методологічні засади її здійснення плідно досліджували такі вчені, як І.Лютий, А.Гриценко, Т.Кричевська, Я.Грудзевич, А.Єпіфанов, В.Міщенко, Н.Гребеник, Б.Луців, П.Нікіфоров, В.Осецький, Н.Островська, М.Шаповалова, Т.Єрліна та інші.

Грошово-кредитна політика проводиться через регулювання грошової маси. Основними інструментами в такому випадку виступають: встановлення дисконтної ставки відсотка (вартість грошей) та встановлення норми обов'язкових резервів. З іншого боку виступає фіскальна політика, за допомогою якої, держава може регулювати податковий тягар на виробників, а також в ручному режимі перерозподіляти частину грошей задіяних економіці.

З огляду на те, що обидві складові макроекономічного регулювання - фіскальна та грошово-кредитна політика, є надзвичайно дієвими виникає питання, яка їх комбінація буде сприятливішою для економічного розвитку, а яка, навпаки, може йому нашкодити.

Координація грошово-кредитної та фіскальної політики повинна полягати у виробленні та реалізації їх таким чином, щоб вони не суперечили одна одній і разом сприяли досягненню загальних цілей економічної політики, якими, зазвичай, є стійке економічне зростання та низький рівень безробіття при довгостроковій ціновій стабільності та зовнішній стійкості. Іншими словами, грошово-кредитна і фіскальна політика є скоординованою тоді, коли їх цілі є спільними або не суперечливими, а дії узгодженими або принаймні не заважають досягненню цілей іншої політики.[1;1-18].

Особливість національної економіки та практика державного управління свідчить про те, що оптимальною комбінацією для забезпечення економічного зростання в Україні є проведення поміркованої фіскальної політики (збалансований бюджет без прихованого дефіциту) разом із експансивною монетарною політикою для стимулювання економічної активності суб'єктів господарювання. Позитивний вплив грошово-кредитної політики на макроекономічні процеси є можливим при проведені «здорової» фіскальної політики та утримання рівня дефіциту бюджету та джерел його фінансування в економічно безпечних межах. При координації грошово-кредитної та фіскальної політики також необхідно враховувати їх взаємодію та вплив у сферах податкової політики, політики видатків та боргової політики [5; 57-58].

Механізм координації грошово-кредитної та фіскальної політики в Україні лише формується, багато організаційно-інституційних аспектів є неврегульованими. Існує також проблема часової координації фіскальної та монетарної політики, а також характерна неадекватність макроекономічних прогнозів Уряду і наявність значного прихованого дефіциту бюджету країни. Тому для досягнення ефективної взаємодії фіскальної та грошово-кредитної політики необхідним є створення механізму координації діяльності НБУ, Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Комітету Верховної Ради з питань бюджету, на всіх етапах формування і реалізації економічної політики держави [6; 225].

Таким чином, у подальших дослідженнях доцільним є вирішення таких завдань:

- дослідження впливу поєднання різних типів грошово-кредитної і фіскальної політики на економічний розвиток в Україні в минулому та визначення їх найбільш ефективної комбінації;

- розробка процедури встановлення та погодження цілей обох політик таким чином, щоб уникнути протиріч між ними;

- узгодження дій в процесі реалізації фіскальної і грошово-кредитної політики, оскільки їх інтереси перетинаються саме на фінансовому ринку, і дії чи інструменти регулювання однієї з політик можуть впливати на реалізацію іншої політики.

- відновлення економічного зростання країни за рахунок підвищення внутрішнього попиту на продукцію вітчизняних підприємств;

- стримування інфляції через стимулювання росту пропозиції з боку вітчизняних товаровиробників;

- забезпечення зайнятості населення.

Основними інструментами грошово-кредитної політики Національного банку України на 2011 - 2012 роки є:

1) здійснення Національним банком України у 2011 - 2012 роках довгострокового рефінансування комерційних банків строком на 5 - 7 років;

2) зниження процентної ставки за кредитами Національного банку України, виданими комерційним банкам;

3) збільшення грошової маси у 2011 - 2012 роках за рахунок збільшення обсягів рефінансування комерційних банків.

Згідно основних засад грошово-кредитної політики на 2011 рік очікується, що у 2011 році дефіцит рахунку поточних операцій платіжного балансу може становити 0,1% від ВВП. Також продовжуватиметься відплив коштів за рахунком операцій з капіталом та фінансових операцій, хоча й в менших обсягах ніж у 2009 році. Обсяг планових платежів за прямим та гарантованим державою боргом в наступному році становитиме не менше ніж 2,3 млрд. дол. США, а за приватним боргом – більше ніж 18 млрд. дол. США. Основні засади грошово-кредитної політики визначають монетарні індикатори розвитку грошово-кредитної сфери на 2010 рік відповідно до затверджених Урядом основних прогнозів на 2010 рік передбачають темпи приросту монетарної бази на рівні 9 – 13%.

Монетарні індикатори розвитку грошово-кредитної сфери у 2011 р., визначені відповідно до основних прогнозних макроекономічних показників. Пріоритетним у здійсненні грошово-кредитної політики в 2011 році буде забезпечення фінансової стійкості та цінової стабільності як підґрунтя для відновлення економічного зростання.

Щодо фіскальної політики, то загальні ставки податку на прибуток підприємсв та особисті доходи громадян в Україні відповідають кількісному рівню країн членів ЄС, проте з метою пожвавлення економічного середовища в Україні, запропоновано тимчасово знизити ставку податку на прибуток підприємств та провести реформу податку на доходи громадян за такими напрямами:

– підвищити неоподатковуваний мінімум доходів громадян до рівня, вищого від межі малозабезпеченості;

– градаційна схема прибуткового податку повинна складатись не більше, ніж із двох ставок;

– ухвалити основну ставку на доходи громадян у межах від 20 до 30% (розрахунки повинні враховувати здатність громадян платити податок та потреби держави у податкових надходженнях);

– максимальна податкова ставка не повинна відрізнятися від загальної більше, ніж на 10% (щоб уникнути маніпуляції із доходами перехідної групи);

– з метою стимулювання інвестицій доцільно запровадити систему зменшення оподаткованого доходу на розмір інвестиційних видатків;

– для стимулювання природного приросту населення (ця потреба для України є досить гострою) запровадити коефіцієнти коригування оподаткованого доходу на сімейний стан та кількість дітей у сім’ї.

З огляду на прискорення світової глобалізації та науково-технічного прогресу Україна потребує розширення низки пільг в оподаткуванні, зокрема, на інвестиційні видатки.

Ще однією пільгою, яка повинна бути в економічній системі України, є визначення нижчої ставки податку на прибуток для малого підприємництва.

Якщо говорити про механізм здійснення фіскальної політики в Україні, то її можна віднести до дискреційної. Головною проблемою фіскальної політики в Україні у 90-ті роки XX ст. було те, що вона здійснювалась під впливом стихійних інфляційних процесів і прагнення розв'язати проблему бюджетного дефіциту за рахунок необгрунтованої емісії паперових грошей та кредитної емісії. Податкова політика в Україні в минулі роки здійснювалась за відсутності цілісної концепції її проведення в умовах переходу економіки від суто адміністративних методів управління до ринкових форм господарювання. Більшість принципів, зафіксованих у Законі „Про систему оподаткування", прийнятом) у 1991 р.. лишилася нереалізованою. Відтак, податкова система набула однобічного, відверто фіскального (винятково в плані наповнення бюджету) характер) і. врешті, перетворилась на гальмо у процесі виходу України з кризового стану. Інакше кажучи, з поля зору податкової політики випав її регулюючий критерій, покликаний впливати на умови конкуренції, ефективність використання ресурсів та економічне зростання.

Головним завданням у реформуванні податкової політики повинна стати переорієнтація податкової системи із суто фіскальних цілей на стимулювання економічною зростання.

Отже, вплив фіскальної та грошово-кредитної політики на макроекономічні процеси є дуже значним. Невдала комбінація цих політик здатна порушити макроекономічну стабільність, а, отже, і погіршити умови для економічного розвитку країни. Крім того, варто враховувати, що коли економіка знаходиться в кризовому стані, регулювання виключно грошової маси та дефіциту бюджету є недостатнім. Тому актуальним є використання інших інструментів монетарної та фіскальної політики.

Крім того, зв'язок монетарного чинника (грошової маси) і ВВП може бути зворотним внаслідок зростання пропозиції грошей у відповідь збільшення попиту на них через зростання ВВП за рахунок інших факторів. Адекватне економічному зростанню збільшення грошової маси в обігу є необхідною умовою такого зростання.

Також важливим є визначення критично допустимого рівня дефіциту, та визначення джерел його фінансування, оскільки емісійне фінансування дефіциту бюджету, як правило, має негативні економічні наслідки.

Література:

1. Вдосконалення координації грошово-кредитної та фіскальної політики: Інформаційно-аналітичні матеріали / За редакцією д.е.н. В.І. Міщенко, к.е.н. О.І.Кірєєва і к.е.н. М.М. Шаповалової - Київ : Центр наукових досліджень НБУ, 2005. - 96с.

2. Основні засади грошово-кредитної політики на 2011 рік. [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: www.rada.gov.ua.

3. Постанова Верховної Ради України «Про основні напрями бюджетної політики на 2011 рік» №2318-VI від 4.06.2010. [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: www.rada.gov.ua.

4. Жак О. П. Координація грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики на стадії їх розробки [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: http://www.dspace.uabs.edu.ua/ bitstream/123456789/ 1449/1/ Jacques_1_2005.pdf.

5. Андрущак Є. М., Хар В. С. Організаційно-економічні аспекти координації грошово-кредитної та фіскальної політики в Україні. - Економіка і бізнес № 2.- 2010.- С. 55 - 61.

6. Лагутін В.Д. Бюджетна та монетарна політика: координація в трансформаційній економіці: монографія/ В.Д. Лагутін. - К.: КНТЕУ, 2007. - 247 с.