Экономические науки/3. Финансовые отношения

Резніченко Д. В., аспірант

Миколаївський державний аграрний університет, Україна

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Постановка проблеми. В умовах глобалізації, та поглиблення інтеграційних процесів конкурентоспроможність національної економіки виступає першочерговим індикатором її розвитку та характеризує стан економіки і рівень життя населення. Вона відображає, в першу чергу, безпосередньо економічну сферу країни – реальний сектор, сектор послуг, фінансовий, інноваційний, інвестиційний тощо. Посилення взаємозалежності подальшого піднесення національної економіки України та її конкурентоспроможності супроводжується підвищенням її ефективності і визначається порівняльними перевагами щодо інших країн, а також ефективністю регулюючої діяльності державних і громадських інституцій. Виклики ХХІ сторіччя, пов’язані з феноменом глобалізації, подальшою трансформацією національної економіки та її інтеграцією в світовий економічний простір в умовах існуючих обмежень та ризиків посилюють актуальність дослідження проблеми формування та реалізації конкурентоспроможної бюджетної та боргової політики в Україні.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Розробці теоретичних засад державного боргу присвячені роботи видатних економістів минулого Ж. Бодена, Т. Гоббса, Д. Локка, А. Сміта, Д. Рікардо, А. Вагнера, Д. Мілля, П. Самуельсона, І. Озерова та ін. Теоретичним і практичним дослідженнями державного боргу займалися вітчизняні економісти: В. Андрущенко, О. Барановський, О. Василик, А. Гальчинський, В. Геєць, А. Даниленко, М. Дем’яненко, І. Лукінова, А. Поддєрьогін, М. Савлук та ін. Проте, вітчизняні автори, що займалися питаннями державної заборгованості, як правило, висвітлювали окремі аспекти ролі державних запозичень, що в цілому не розкриває багатостороннього впливу (позитивного та негативного) стратегічного управління державним боргом на конкурентоспроможність економіки України.

Постановка завдання. Дослідити взаємозв’язок державного боргу та конкурентоспроможності національної економіки України, обґрунтувати основні напрями стратегічного управління державним боргом.

Виклад основного матеріалу. Державний борг, його розмір, методи розміщення та погашення мають зв'язок майже зі всіма процесами економічного життя держави (дефіцит бюджету, розмір грошової маси, темпи інфляції), особливо під час фінансової кризи. Погіршення макроекономічної ситуації у 2010 році стало одним із чинників, що катастрофічно погіршив позицію України у рейтингу глобальної конкурентоспроможності (табл.).

За фактором “Макроекономічна стабільність” Україна посіла 132 позицію, що є другим найгіршим її результатом серед 12 складових Індексу глобальної конкурентоспроможності. При цьому значний негативний внесок спричинило погіршення ситуації у сфері державних фінансів (дефіцит бюджету – 134 місце або погіршення на 66 позицій та державний борг – 52 місце або погіршення на 25 позицій) [2].

Слід зазначити, що макроекономічна стабільність сама по собі не може збільшити продуктивність країни та рівень її конкурентоспроможності. Однак, макроекономічний хаос серйозно шкодить економіці: компанії не в змозі прийняти обґрунтовані рішення при нестійкому рівні цін; фінансовий сектор не може функціонувати, якщо в державі спостерігається значний дефіцит бюджету; держава не може ефективно надавати послуги, якщо вона змушена виплачувати значні розміри відсотків за попередні борги, все це негативно впливає на конкурентоспроможність національної економіки [1].

Протягом 2008-2010 років у зв'язку з посиленням кризових явищ та зростанням потреби у фінансуванні державного бюджету істотно збільшився обсяг державного боргу та показник його відношення до внутрішнього валового продукту. При цьому підвищення курсу іноземної валюти відносно національної валюти призвело до збільшення обсягу державного зовнішнього боргу, вираженого у національній валюті, та, відповідно, загального обсягу державного боргу. Якщо у 2007 році відношення обсягу державного боргу до внутрішнього валового продукту становило 9,9%, то на кінець 2009 року зазначений показник підвищився до 24,9%, а на кінець 2010 року - до 29,4% внутрішнього валового продукту.

Таблиця

Результат України у розрізі складових Індексу глобальної конкурентоспроможності [2]

Складові індексу глобальної конкурентоспроможності	Рейтинг України у 2010-2011 рр. (з 139 країн світу)	Рейтинг України у 2009-2010 рр. ( з 133 країн світу)	Зміна позиції України у порівнянні з минулим роком
1 група: Інститути	134	120	-14
2 група: Інфраструктура	68	78	+10
3 група: Макроеко-номічна стабільність	132	106	-26
4 група: Охорона здоров'я та початкова освіта	66	68	+2
5 група: Вища та професійна освіта	46	46	0
6 група: Ефективність товарних ринків	129	109	-20
7 група: Ефективність ринку праці	54	49	-5
8 група: Розвиненість фінансового ринку	119	106	-13
9 група: Технологічна готовність	83	80	-3
10 група: Обсяг ринку	38	29	-9
11 група: Конкурентоспроможність бізнесу	100	91	-9
12 група: Інновативність	63	62	-1
Загальний індекс конкурентоспроможності	89	82	-7

Істотно збільшився обсяг видатків на обслуговування державного боргу. Частка відповідних платежів у загальній сумі видатків державного бюджету збільшилася з 1,6% у 2008 році до 3,7% у 2009 році і на кінець 2010 року становила близько 6%, що пов'язано із збільшенням обсягу державного боргу, девальвацією гривні і підвищенням відсоткових ставок в умовах фінансової кризи.

Зазначимо також, що протягом 2006-2009 років поступово зменшувався середній строк обігу державних боргових зобов'язань - з 13,3 до 12,7 року. Станом на кінець 2010 року зазначений строк, незважаючи на тенденцію до зменшення, залишається значним, особливо в умовах погіршення фінансової кон'юнктури на внутрішньому та зовнішніх ринках капіталу, що спостерігається починаючи з 2008 року, і становить 10,4 року [3].

Отже, політика управління державним боргом є важливим компонентом здійснюваної фінансової політики держави та суттєвою складовою процесів макроекономічного регулювання і підвищення національної конкурентоспроможності. Під управлінням державним боргом, на нашу думку, слід розуміти сукупність заходів, що здійснюються державою в особі її уповноважених органів щодо визначення місць і умов розміщення та погашення державних позик, а також забезпечення гармонізації інтересів позичальників, інвесторів і кредиторів.

Дотримуючись основних засад (рис.), управління державним боргом має бути спрямоване на досягнення стабільного економічного розвитку, забезпечення необхідних темпів приросту ВВП та повної зайнятості, стримування інфляційних процесів, забезпечення фінансування соціальних програм, формування достатніх обсягів кредитних ресурсів для розвитку підприємницької діяльності, залучення необхідних обсягів (і відповідної структури) іноземних інвестицій і кінцевому результаті на підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

На сьогодні залишається актуальним питання щодо прийняття 

Закону України "Про державний борг та гарантований державою борг" 

як комплексного нормативного акта, яким планується врегулювати 

процес управління державним боргом та гарантованим державою 

боргом, визначити основні принципи управління ними та особливості 

ведення обліку і здійснення контролю за їх утворенням, а також 

операції з активного управління державним боргом.



 
  
  
  
  
 
 
  
  
  
  
 


 
 

Рис. Засади управління державним боргом
 

Необхідно зазначити, що 2 березня 2011 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову «Про затвердження Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2011 - 2013 роки» № 170 [4], відповідно до якої основними цілями стратегії є:

- утримання обсягу державного боргу на економічно безпечному рівні, не вище, ніж у 2010 році;

- своєчасне та у повному обсязі виконання зобов'язань за державним боргом;

- мінімізація вартості обслуговування державного боргу з урахуванням ризиків;

- здійснення державних запозичень на основі відповідних планів і обґрунтованих прогнозів потреби держави у фінансових ресурсах;

- забезпечення ефективного функціонування внутрішнього ринку державних цінних паперів та розширення доступу до міжнародного ринку капіталу;

- удосконалення нормативно-правової бази з питань управління державним боргом;

- забезпечення прозорості здійснення заходів та укладення правочинів з управління державним боргом;

- подальше формування іміджу України як надійного позичальника, що вчасно та в повному обсязі виконує свої боргові зобов'язання.

Досягнення зазначених цілей має відбуватись шляхом оптимізації структури державного боргу в розрізі валюти і відсоткових ставок; запобігання виникненню пікових навантажень на державний бюджет, що пов'язані із здійсненням платежів за державним боргом; підвищення рівня ліквідності державних боргових цінних паперів, що дасть змогу підвищити попит на них з боку інвесторів; упровадження сучасних біржових технологій під час торгівлі облігаціями внутрішньої державної позики та казначейськими зобов'язаннями; здійснення нових запозичень для підтримки та розвитку пріоритетних сфер розвитку економіки, переважно транспортної і міської інфраструктури, енергетики та енергозбереження, а також фінансування фіскального дефіциту бюджету; забезпечення прозорості діяльності, пов'язаної з управлінням державним боргом, та публічності відповідної інформації.

В результаті дослідження встановлено, що для приведення стратегії управління державним зовнішнім боргом в Україні у відповідність із сучасними міжнародними стандартами, зокрема, стандартами Європейського Союзу, необхідні:

- оптимізація механізму регулювання структури та умов експортно-імпортної діяльності, а також забезпечення першочергового розвитку експортного виробництва високотехнологічних товарів і товарів із високим ступенем переробки;

- створення чіткої системи пріоритетів розвитку експортного потенціалу з обґрунтуванням напрямів національної спеціалізації;

- приватизацiя пiдприємств державного сектора, що супроводжується реструктуризацiєю, структурною перебудовою з метою забезпечення ефективного розподiлу й використання всiх ресурсiв пiдприємств;

- удосконалення механiзму планування видаткiв на основi встановлення прiоритетностi державних програм i посилення контролю за використанням державних коштiв;

- скасування соцiально невиправданих i економiчно необґрунтованих пiльг, оптимiзацiя державного бюджету в частинi фiнансування соцiальних програм, коригування їх розмiру з урахуванням не лише дедалі більших потреб, а й можливостей країни;

- вирiшення проблеми державного дефiциту шляхом оптимiзацiї й рацiоналiзацiї видаткової полiтики, подальшого зростання доходної частини бюджету та інше [4].

На нашу думку вищезазначені заходи є достатньо дієвими і дозволять досягти позитивних результатів в управлінні державним боргом України, що позитивно вплине на рівень конкурентоспроможності економіки.
Висновок. Початок відновлення світової економіки створює передумови виходу України з кризи. Проте цього недостатньо для підвищення конкурентоспроможності країни. Україні насамперед необхідні дії, спрямовані на стабілізацію державних фінансів, оздоровлення банківської системи, спрощення системи регулювання і стимулювання конкуренції. Адже стабільна та сприятлива макроекономічна ситуація в країні здатна сприяти поліпшенню параметрів ринкової діяльності, інноваційній активності, товарній диверсифікації на міжнародних ринках, а зрештою і на підвищення конкурентоспроможності національної економіки.
 
Література:
1. Звіт про конкурентоспроможність України 2010 / [Л. Аббасова, І. Ґазізуллін, Д. Мусатов, Р. Рубченко] . — К. : Ефективне Управління, 2010. — 162 с.
2. Конкурентоспроможність України: оцінка Всесвітнього економічного форуму (за Звітом про глобальну конкурентоспроможність 2010-2011) [Електронний ресур] . — Режим доступу : http://www.bank.gov.ua/.../WEF%20Global%20Comp_ness%202010_1120.pdf.
3. Міністерство фінансів України : Довідка щодо державного та гарантованого державою боргу України на 31.12.2010 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=283755&cat_id=240945.
4. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2011 - 2013 роки» [Електронний ресурс] : від 2 березня 2011 р. N 170. — Режим доступу : http://www.minfin.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=289711&cat_id=289710.