Кличнікова Г.Є., керівник: Сорокіна О.М.

Донецькій національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Реформування пенсійної системи України: закордонний досвід

Розвиток та реформування пенсійної системи відбуваються під впливом тих трансформаційних перетворень, які притаманні всій системі суспільних відносин тієї чи іншої країни.

Пенсійні системи удосконалюються практично в усьому світі. Це зумовлено, головним чином, тенденціями до старіння населення.

При цьому, виходячи з конкретних обставин, кожна країна обрала свій індивідуальний шлях реформування системи пенсійного забезпечення.

Передбачений законами «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення» шлях реформування пенсійної системи є логічним продовженням та складовою частиною економічних реформ в країні, послідовною реалізацією раніше прийнятих рішень. Реформування пенсійної системи України відбувається з урахуванням економічних, соціальних, демографічних чинників, а також іноземного досвіду в цій сфері.

Аналізуючи пенсійну систему, яка сформована в Україні відповідно до діючих з 1 січня 2004 року базових законів, можна стверджувати, що вона частково нагадує угорську (з урахуванням національної специфіки). Про схожість з угорською системою свідчить той факт, що Україна зберігає солідарний компонент (хоча він є істотно меншим, ніж в Угорщині) та створює обов'язкову накопичувальну складову. Післяреформена пенсійна система Угорщини складається з 3 рівнів: перший рівень – солідарна система (Державний фонд соціального забезпечення); другий рівень – приватні пенсійні каси (ППК); третій рівень – добровільні пенсійні каси (ДПК).

Головна проблема при створенні пенсійних кас - гарантії збереження коштів. Сучасна Угорська система гарантій полягає в тому, що кошти із ППК повинні бути проверненими, але гарантій на доход і мінімальну пенсію немає. Гарантій держави за зобов'язаннями ДПК не існує [2].

Відповідно до законодавства пенсійні каси можуть створювати роботодавці, палати, профспілки, представники працюючих, державне управління пенсійного забезпечення, муніципальні органи, органи місцевого самоврядування. На даний час існують три види пенсійних кас: банківські, страхові та засновані роботодавцями. Переважають пенсійні каси, створені банками або страховими організаціями. Вагомість пенсійних кас, заснованих роботодавцями, поступово зменшується. Угорська пенсійна система має одну особливість: в країні немає вимог до уставного фонду пенсійних кас, але існують вимоги до кількості учасників. В ППК повинно бути не менш 2 тис. членів, в ДПК - 15 тис. осіб [2].

Необхідність запровадження пенсійної реформи в Словаччині підсилювало поширене невдоволення рівнем життя пенсіонерів. Державний пенсійний фонд з 1997 року відчував постійний дефіцит грошей, що спричинив неухильне зниження реальних пенсій. Середня пенсія за віком становила приблизно 45% середньої заробітної плати проти 54% 1991 року. Різниця між найнижчою та найвищою пенсіями була мінімальною. Така система задовольняла лише працівників з низьким рівнем доходу та працівників тіньового сектору економіки, які сплачували мінімальні внески. В процесі реформування стару солідарну систему було розподілено на обов’язкове соціальне страхування (перший рівень) та обов’язкове інвестування (другий рівень) і доповнено менш масштабною системою добровільних заощаджень (третій рівень). Солідарну систему було чітко відокремлено та урізано до гарантування мінімального прожиткового рівня, який фінансується за рахунок податків.

Отже, реформування системи пенсійного забезпечення України спирається на досвід вищезазначених країн, як і інших країн Центральної та Південно-Східної Європи. Це виявляється в тому, що:

-реформування пенсійної системи України, Угорщини і Словаччини передбачає формування трирівневої системи пенсійного забезпечення;

-пенсійна реформа цих країн передбачає введення нового обов’язкового «другого» рівня, який представлений Накопичувальною системою в Україні, Приватними пенсійними касами в Угорщині і Система обов’язкового інвестування в Словаччині;

-пенсійна реформа передбачає збільшення пенсії на певний встановлений відсоток (Словаччина – 0,5%, Україна – 0,25%) за кожний місяць виходу на пенсію пізніше встановленого віку.

Таким чином, трирівнева структура нової української пенсійної системи передбачає значні зміни у чинній солідарній системі пенсійного забезпечення та створення принципово нових для України елементів системи пенсійних накопичень. Причому, на відміну від реформованих систем пенсійного забезпечення таких країн, як Республіка Молдова, Казахстан, Киргизька республіка, в Україні виплати пенсій з системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування відбуватимуться за рахунок двох складових. Це виплати з реформованої солідарної пенсійної системи, яка побудована на принципах "соціального страхування" та "солідарності поколінь", та виплати з другого рівня обов'язкової накопичувальної пенсійної системи, яка формуватиметься за рахунок відрахувань частини обов'язкових внесків до пенсійної системи. При цьому впроваджуватиметься другий рівень лише після формування необхідних економічних передумов та створення відлагодженої і ефективної системи державного нагляду та регулювання у цій сфері, а також необхідної інфраструктури.

Література

1. Реформування пенсійної системи України: навч. посіб. для студентів денного відділення спеціальності 7,050104 «Фінанси»/ В.С. Шевченко. – Донецьк: ДонДует, 2005.-163 с.

2. Романенко Є. Реформування пенсійного забезпечення на досвіді Угорщини //Персонал. -2005.-№2